Справа № 11- 324 /2009 року головуючий в І-ій інстанції: Кобрін І.Г.
категорія: ст. 187 ч.3 КК України доповідач: Шершун В.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 червня 2009 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області в складі:
головуючого-судді Шершуна В.В.,
суддів Ващенка С.Є., Суслова М.І.,
з участю прокурора Бардецького О.І.,
та захисника ОСОБА_1,
потерпілої ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на вирок Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 09 квітня 2009 року.
Цим вироком
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Головчинці Летичівського району Хмельницької області, мешканця с. Ямпільчик Чемеровецького району Хмельницької області, з середньою освітою, не працюючого, одруженого, має на утриманні двох малолітніх дітей, в силу ст.. 89 КК України не судимого:
засуджено за ст.ст. 27 ч. 3, 5, 187 ч.3 КК України до 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна, крім житла. Постановлено з арахувати в строк відбування покарання строк перебування під вартою з 03 січня 2009 року.
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця с. Юринці Летичівського району Хмельницької області, проживаючого по вул. Лісовій, 16 в смт. Летичів Хмельницької області, з середньо-спеціальною освітою, не працюючого, не одруженого, має на утриманні одну неповнолітню дитину, раніше судимого:
• 09 грудня 2002 року Деражнянським районним судом Хмельницької області за ст..ст. 15, 186 ч.3 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі постанови Шепетівського міськрайонного суду від 16 червня 2006 року умовно-достроково звільнений від відбування покарання на строк 9 місяців 17 днів,
засуджено за ст.187 ч.3 КК України до 7 рокіав 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна, крім житла. Постановлено зарахувати в строк відбування покарання строк перебування під вартою з 03 січня 2009 року.
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, уродженця с. Марченко Цюрупинського району Херсонської області, мешканця с. Новокиївка Каланчацького району Херсонської області, з неповною середньою освітою, не працюючого, не одруженого, раніше судимого:
• 09 жовтня 2006 року Цюрупинським районним судом Херсонської області за ст..ст. 186 ч.2, 304, 70 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст.. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням та встановлено іспитовий строк 3 роки,
засуджено за ст.187 ч.3 КК України до 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна, крім житла.
На підставі ст.71 КК України постановлено частково приєднати не відбуте покарання за вироком Цюрупинського районного суду Херсонської області від 09 жовтня 2006 року і остаточно призначено покарання у вигляді 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна, крім житла.
Постановлено зарахувати в строк відбування покарання строк перебування під вартою з 11 лютого 2009 року.
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянина України, уродженця м. Одеси, проживаючого по АДРЕСА_1, з середньо-спеціальною освітою, не працюючого, одруженого, має на утриманні одну малолітню дитину, в силу ст.. 89 КК України не судимого,
засуджено за ст.187 ч.3 КК України до 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна, крім житла. Постановлено з арахувати в строк відбування покарання строк перебування під вартою з 15 лютого 2009 року.
Позов потерпілих задоволено. Постановлено стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2, ОСОБА_7 2768,10 грн. матеріальної та 40000 грн. моральної шкоди, а всього 42768,10грн..
Арешт накладений на майно ОСОБА_5 на суму 2200 грн. залишено в силі.
Постановлено стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь НДЕКЦ при УМВСУ в Хмельницькій області судові витрати по справі - вартість проведеної товарознавчої експертизи в сумі 251,08 грн..
Міру запобіжного заходу засудженим до вступу вироку в законну силу залишено попередньою - утримання під вартою.
Долю речових доказів вирішено у відповідності до ст. 81 КПК України.
Згідно вироку місцевого суду восени 2006 року ОСОБА_3 дізнався під час розмови з ОСОБА_7 про наявність в останнього коштів на купівлю автомобіля.
Маючи на меті заволодіти належними ОСОБА_7 коштами ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 про наявність у ОСОБА_7 грошових коштів та запропонував ними заволодіти, на що останні погодились.
Реалізуючи свій злочинний намір на вчинення розбійного нападу на ОСОБА_7 ОСОБА_3 на належному йому автомобілі „СНЕRУ S 11QQ” д.н. НОМЕР_1 30 грудня 2008 року близько 17 год. доставив ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 до господарства ОСОБА_7, яке розташоване по АДРЕСА_2, надав їм моток „скотчу” для зв'язування потерпілих та зав”язування їм рота і повідомив їх, щоб після вчинення нападу вони йому зателефонували і він їх забере автомобілем з місця вчинення злочину.
В подальшому ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 увірвались до господарства, де проживав ОСОБА_7 разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_2 і вчинили розбійний напад на них.
Зайшовши в приміщення літньої кухні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 почали утримувати потерпілу ОСОБА_2 за руки і намагались заклеїти їй рота „скотчем”, при цьому ОСОБА_6 наніс їй удар кулаком в обличчя, а також взявши за її волосся вдарив декілька раз її головою об бетонну підлогу, наніс їй ще декілька ударів ногою по руці та тулубу, спричинивши їй легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я. Крім того, ОСОБА_6 тримаючи в руках складного ножа, який він дістав зі своєї кишені погрожував що одріже їй пальці.
В подальшому ОСОБА_4 повалив на землю ОСОБА_7, який вийшов на подвір”я на крик ОСОБА_2, та спільно з ОСОБА_4 притиснувши його до землі намагались заклеїти йому рота „скотчем”, нанісши йому удари ногами по тулубу та руці, заподіявши при цьому легкі тілесні ушкодження.
Затягнувши ОСОБА_7 в літню кухню ОСОБА_4 відібрав у нього мобільний телефон „Нокіа 1200”, вартістю 233,10 грн. зі стартовим пакетом мобільного оператора „Київстар”, вартістю 35 грн..
Згодом ОСОБА_5 пішов в літню кухню, де, виявивши на ліжку під подушкою в гаманці 190 грн. заволодів ними, а ОСОБА_4, зайшовши в житловий будинок, провівши там обшук заволодів 300 доларами США, що по курсу Національного банку України становить 1770 грн, які виявив за картиною на стіні в одній з кімнат.
Залишивши господарство потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на автодорозі поблизу сіл Ружа та Мар”янівка зустрілись з ОСОБА_3, який приїхав за ними на автомобілі, реалізовуючи попередню домовленість. Розповівши про події, що відбувались в господарстві потерпілих ОСОБА_5 дав ОСОБА_3 190 грн., якими він заволодів внаслідок вчинення розбійного нападу, для заправки автомобіля, ОСОБА_3, отримавши вказані кошти в подальшому використав їх для заправки належного йому автомобіля пальним.
31 грудня 2008 року ОСОБА_3 доставляючи ОСОБА_5 та ОСОБА_8 в с. Головченці Летичівського району взяв у ОСОБА_4 мобільний телефон „Нокіа 1200”, яким вони заволоділи внаслідок вчинення розбійного нападу і який належав ОСОБА_7 і продав його на базарі в м. Городок Хмельницької області за 100 грн., витративши вказані кошти на заправку автомобіля пальним.
Таким чином, підсудні внаслідок вчинення розбійного нападу на потерпілих заволоділи належним їм майном на загальну суму 2768,10 грн..
Як видно зі змісту апеляції засуджені ОСОБА_5, ОСОБА_4 і ОСОБА_3 просять вирок змінити, перекваліфікувати їх дії на ст..186 ч.3 КК України і пом'якшити їх покарання, при цьому вони посилаються на невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону і невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину і особам засуджених.
Так, ОСОБА_5 посилається на те, що суд порушив його право на захист, не надавши йому захисника на його вимогу, не врахував визнання ним своєї вини, щире каяття і призначив йому надмірно суворе покарання. Крім того, посилається на стан свого здоров'я, Василик вважає, що повинен бути звільнений від покарання в порядку ст.84 ч.2 КК України.
Засуджений ОСОБА_4 вважає, що його дії слід перекваліфікувати зі ст.187 ч.3 КК України на ст.186 ч.3 КК України, оскільки у нього була домовленість з іншими співучасниками про пограбування потерпілих, він не застосовував насильства небезпечного для життя і здоров'я потерпілих і не погрожував таким насильством. ОСОБА_4 просить вирок скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд, оскільки суд першої інстанції, на його думку не врахував його щире каяття, активно сприяв розкриттю злочину, наявність на його утриманні малолітньої дитини, мами - інваліда дитинства.
ОСОБА_3 просить перекваліфікувати його дії з ст.ст.27 ч.3 ч.5, 187 ч.3 КК України на ст.ст.27 ч.3 ч.5, 186 ч.3 КК України і застосувавши до нього ст.69 КК України істотно зменшити йому призначене покарання . апелянт посилається на те, що організував пограбування потерпілих, але про напад на них, застосування до них насильства, небезпечного для життя і здоров'я не говорив і про такий перебіг подій з іншими учасниками злочину не домовлялись. Крім того, він вважає, що суд першої інстанції не повно врахував обставин, що пом'якшують його покарання, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільного відшкодування завданих збитків, його позитивну характеристику, те, що на його утриманні є двоє неповнолітніх дітей і його першу судимість.
Заслухавши доповідача, засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_8 на підтримку своїх апеляцій та захисника ОСОБА_1 на підтримку апеляції ОСОБА_3, прокурора про законність і обґрунтованість вироку, вивчивши матеріали справи і доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції задоволенню не підлягають.
Вирок суду першої інстанції про винність ОСОБА_3 в організації і пособництві розбійного нападу і ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_8 в розбійному нападі на потерпілих поєднаному із насильством небезпечним для життя і здоров'я потерпілого та з погрозою застосування такого насильства, вчиненого за попереднім зговором групою осіб, поєднаному з проникненням в житло та інше приміщення, при зазначених у вироку обставинах відповідає матеріалам справи і ґрунтується на досліджених в судовому засіданні доказах.
Згідно ч.2 ст.25 Постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 25.12.1992 року „Про судову практику про корисливі злочини проти приватної власності” якщо група осіб за попередньою змовою мала намір вчинити крадіжку чи грабіж, а один із її учасників застосував, або погрожував застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я потерпілого, то його дії належить кваліфікувати як розбій, а дії інших осіб - відповідно як крадіжку чи грабіж при умові, що вони безпосередньо не сприяли застосуванню насильства, або не скористались ним для заволодіння майном потерпілого.
Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дав належну оцінку показам ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 про їх непричетність до розбійного нападу, та про те, що насильство у вигляді завдання легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я потерпілій ОСОБА_2 і погроза застосування насильства, небезпечного для життя і здоров'я потерпілих, шляхом демонстрації ножа, мало характер ексцесу виконавця (ОСОБА_8).
При цьому колегія суддів враховує, що решта учасників нагляду - ОСОБА_4 і ОСОБА_5 своїми діями безпосередньо сприяли застосування насильства, а всі вони - разом з ОСОБА_3 скористались цим насильством для заволодіння майном потерпілого.
Так, як встановлено судовою колегією, ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що взнавши, що у потерпілого ОСОБА_7 є гроші вирішив заволодіти ними. Для цього, перебуваючи в м. Цюрюпінск він запропонував ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 пограбувати потерпілого. Приїхавши з ними на Чемеровеччину 30 грудня 2008 року він привіз нападників на власному автомобілі до будинку ОСОБА_7, показав його і залишив їх там, домовившись, що коли вони заволодіють грішми - викличуть його по телефону і він забере їх. Через деякий час його викликали ОСОБА_5, ОСОБА_4 і ОСОБА_6, розповіли про обставини злочину і віддали йому 190 грн., які забрали у потерпілих. Він залишив їх в лісі, а на наступний день відвіз їх в с. Головчинці, продавши по дорозі в м. Городок телефон „Нокіа”, який був забраний в потерпілого.
Засуджені ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 пояснили, що прибувши на пропозицію ОСОБА_3 в Чемерівці, а потім на автомобілі ОСОБА_3 в с. Ружа, вони забігли в господарство ОСОБА_7 ОСОБА_5 і ОСОБА_6 схопили дружину ОСОБА_7 - ОСОБА_2 і стали утримувати її за руки, намагаючись зв'язати. Коли на її крики прибіг потерпілий ОСОБА_7 вони стали і його утримувати, затягнувши подружжя в літню кухню. ОСОБА_7 віддав їм свій телефон, а ОСОБА_5 знайшов в будинку 190 грн., які пізніше віддав ОСОБА_3. Вони викликали ОСОБА_3 і з ним поїхали х місця злочину.
Однак вина засуджених в повному об'ємі інкримінованого їм обвинувачення повністю доведена показами потерпілих та іншими матеріалами справи.
Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив покази засуджених про їх не причетність до причинення потерпілим тілесних пошкоджень і про те, що вони не виказували погроз про застосування насильства небезпечного для життя і здоров'я потерпілих і правильно розцінив їх як форму захисту і бажання уникнути кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину, оскільки вони викриваються показами потерпілих, не вірити яким у суду першої інстанції, ні у колегії суддів підстав немає.
Так, потерпіла ОСОБА_2 пояснила, що 30.12.2008 року до неї в літню кухню увірвались ОСОБА_5 та ОСОБА_6. Вони накинулись на неї, діючи узгоджено, намагались заклеїти скотчем рот, а коли вона стала вириватись ОСОБА_6 вдарив її кулаком в обличчя, вибив зуб, потім кілька разів вдарив головою в бетонну підлогу, та вдарив ногою по тулубу. При цьому ОСОБА_5 утримував її, пізніше ОСОБА_6 став погрожувати їй ножем, говорив, що відріже їй пальці. Коли на її крики прибіг ОСОБА_7, ОСОБА_5 і ОСОБА_4 затягли його теж в літню кухню, теж стали його бити і той втратив свідомість. Нападники забрали у ОСОБА_7 телефон, а також забрали 190 грн. з гаманця і 300 доларів США, які були в хаті за картиною.
Аналогічні покази дав і потерпілий ОСОБА_7
Ці покази об'єктивно підтверджуються висновками судово-медичних експертиз, згідно яких у ОСОБА_2 виявлено тілесні ушкодження, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я у вигляді розповсюдженого синяка в області обличчя, злому коронки першого зуба на рівні десни з крововиливом в десну... У ОСОБА_7 виявлено легкі тілесні пошкодження у вигляді забою лівої половини грудної клітки, двох синяків в області обличчя та тильної сторони поверхні лівої кисті, ссадин обличчя.
Про обставини споєння злочину засуджені ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 докладно розповіли в ході відтворення обстановки і обставин подій. Дані ними в ході цих дій співпадають з об'єктивними обставинами встановленими в ході основного і додаткового огляду місця події, що дає можливість прийти до висновку про правильність показів потерпілих про те, що саме ці особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 вчинили на них розбійний напад.
Давши всім зібраним по справі доказам належну оцінку з точки зору їх достатності, достовірності, допустимості і відносності, суд першої інстанції правильно кваліфікував дії ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_8 за ст.187 ч.3 КК України, оскільки вони за попереднім зговором групою осіб, шляхом проникнення в житло та інше приміщення вчинили напад з метою заволодіння чужим майном поєднаний з насильством, небезпечним для життя і здоров'я потерпілих і з погрозою застосування такого насильства. При цьому, не думку колегії суду для кваліфікації дій усіх засуджених за ст.187 ч.3 КК України не має істотного значення хто саме з нападників завдав потерпілій легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я і хто погрожував потерпілим насильством небезпечним для життя і здоров'я, оскільки всі вони діяли узгоджено, безпосередньо сприяли насильству над потерпілими і скористались ним для заволодіння майном потерпілих.
Дії ОСОБА_3 також правильно кваліфіковані за ст.ст.27 ч.3, 5, 187 ч.3 КК України, оскільки він організував розбійний напад на потерпілих і сприяв його учасникам в переховуванні від відповідальності, заздалегідь пообіцявши це.
Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги покази ОСОБА_3 і інших учасників розбійного нападу про те, що він застерігав не застосовувати насильства до потерпілого, оскільки після того, як нападники розповіли йому про обставини нападу, ОСОБА_3 скористався результатами насильства - заволодів грішми і мобільним телефоном здобутими в ході розбійного нападу.
Міра покарання призначена засудженим у відповідності з вимогами ст.65 КК України - з врахуванням тяжкості вчинення злочину, особи винних та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
При цьому суд обґрунтовано врахував як обставини, що обтяжують покарання засуджених скоєння злочину щодо осіб похилого віку.
Враховано судом і обставини, що пом'якшують покарання в тому числі і ті на які посилаються засуджені.
Так, суд врахував їх щире розкаяння в скоєнні злочину, активне сприяння розкриттю злочину, їх позитивні характеристики, те, що ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 мають на утриманні неповнолітніх дітей, а судимості ОСОБА_3 та ОСОБА_8 погашені. Врахував суд і те, що ОСОБА_3 відшкодував заподіяну шкоду, а також фактично врахував і інші обставини на які посилаються апелянти, оскільки призначив засудженим покарання практично в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ст.187 ч.3 КК України.
В зв'язку з цим підстав для пом'якшення покарання засудженим колегія суддів не вбачає.
Не встановлено судом і факту порушення судом першої інстанції права на захист ОСОБА_5. Склад злочину передбачений ст.187 ч.3 КК України не відноситься до тих, за яких участь захисника є обов'язковою згідно ст.45 КПК України.
В ході досудового слідства ОСОБА_5 від участі захисника відмовився, таку ж позицію він виклав і в судовому засіданні.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Вирок Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 09 квітня 2009 року щодо ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 залишити без змін, а апеляції засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_4 і ОСОБА_3 - без задоволення.
Головуючий
Судді