Справа № 11-319/ 2009 року Головуючий в 1-й інстанції Ходоровський Б.В.
Категорія ст. 128 КК України Доповідач Шершун В.В.
У Х В А Л А
І М ґЯ М У К Р А Ї Н И
10 червня 2009 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Хмельницької області в складі:
Головуючого Шершуна В.В. суддів: Дуфнік Л.М., Матущака М.С.
з участю прокурора Леськіва В.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією помічника прокурора м. Нетішина на вирок Нетішинського міського суду від 10 квітня 2009 року
Цим вироком ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця м. Рівне, жителя с. Михайлівка Острозького районуРівненської області, працюючого охоронцем магазину „Кондор”, з середньою спеціальною освітою, раніше не судимого,
засуджено за ст. 128 КК на два роки виправних робіт за місцем роботи з відрахуванням в доход держави 20 відсотків заробітку.
ОСОБА_1 за ст. 135 ч.1 КК України виправдано.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь Хмельницької обласної лікарні 1847,52 грн. матеріальної шкоди та на користь СМСЧ 4 м. Нетішин 640,51 грн. за лікування потерпілого.
Перебуває на підписці про невиїзд.
За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він 09 листопада 2009 року біля 6 год. 30 хв. на вулиці Незалежності в м. Нетішин в декількох метрах від входу в кафе „Кондор”, не передбачаючи можливостей настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння хоча повинен був і міг їх передбачити, штовхнув в тулуб ОСОБА_2 , внаслідок чого той впав на бетонне покриття і отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми із переломом лівої скроневої кістки та основи черепа зліва, забоєм головного мозку середнього ступеня, крововиливом під м'які мозкові оболонки лобних долей головного мозку, підшкірною гематомою лівої скронево-тім'яної ділянки голови.
В апеляції прокурор, який брав участь у справі, просить вирок скасувати із-за неправильного застосування кримінального закону і постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_1 за ст.ст. 121 ч.1, 135 ч.1 КК України з призначенням йому позбавлення волі на 5 років 6 місяців. На його думку суд необґрунтовано перекваліфікував дії ОСОБА_1 на ст.128 КК України, оскільки в діях ОСОБА_1 був умисел на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_2. На думку апелянта про умисел ОСОБА_1 на завдання ОСОБА_2 навмисних тяжких тілесних пошкоджень свідчать покази як самого потерпілого так і покази свідка ОСОБА_3, висновки судово-медичної експертизи. Разом з тим, настоюючи на засуджені ОСОБА_1 за ст.135 ч.1 КК України апелянт будь-яких доводів, які б свідчили про незаконність виправдання ОСОБА_1 по цій статті не навів.
В запереченні на апеляцію засуджений ОСОБА_1 просить вирок залишити без зміни. Стверджує, що заподіювати тілесні ушкодження ОСОБА_2 наміру не мав, це сталося не навмисно. Потерпілого без допомоги не залишав. Була викликана швидка допомога і він допомагав транспортувати потерпілого до карети швидкої допомоги.
Заслухавши доповідача, прокурора на підтримання апеляції, ОСОБА_1, який вважав вирок законним і обгрунтованим, перевіривши матеріали справи, колегія суддів судової палати вважає, що апеляція задоволенню не підлягає.
Висновок суду першої інстанції про винність ОСОБА_1 у заподіянні тяжких тілесних ушкоджень з необережності при зазначених у вироку обставинах відповідає матеріалам справи і ґрунтується на досліджених в судовому засіданні доказах.
Так, сам засуджений не визнаючи своєї вини в суді першої інстанції пояснив, що 9 листопада 2008 року ОСОБА_2 розпивав з іншими особами спиртні напої біля кафе „Кондор”, де він працював охоронником. На його зауваження ОСОБА_2 не реагував, а взяв рукою рукав його (ОСОБА_1) куртки. Він різко висмикнув рукав і ОСОБА_2 внаслідок цього впав та втратив свідомість. Він допоміг занести ОСОБА_2 у викликану карету швидкої допомоги.
Однак вина ОСОБА_1 доведена показами потерпілого, свідків, іншими матеріалами справи.
Так, потерпілий ОСОБА_2 пояснив, що охоронець ОСОБА_1 заборонював йому і товаришам розпивати спиртні напої біля кафе, двічі штовхнув його рукою, внаслідок чого він впав на бетонне покриття і втратив свідомість.
Потерпіла ОСОБА_3 пояснила, що між чоловіком і підсудним була сварка біля магазину. Вона бачила, як підсудний штовхнув чоловіка, той впав і втратив свідомість. Вона викликала швидку і ОСОБА_1 допоміг занести чоловіка в швидку.
Свідок ОСОБА_4 пояснила, що також працювала в той день в магазині, інциденту сама не бачила, але ОСОБА_3 говорила їй, що ОСОБА_1 штовхнув її чоловіка. Той впав, вдарився головою об асфальт і втратив свідомість.
Ці покази об'єктивно підтверджуються протоколом огляду місця події, згідно якого біля входу в магазин „Кондор” розташована цементна доріжка, на якій виявлена пляма бурого кольору.
В ході відтворення обстановки і обставин події потерпілий ОСОБА_2 дав покази про механізм і обставин заподіяння йому тілесних ушкоджень.
Ці покази повністю підтверджуються висновками судово-медичної експертизи, згідно якої ОСОБА_2 були завдані тяжкі тілесні пошкодження як небезпечні для життя в момент спричинення у вигляді відкритої черепно-мозкової травми і перелому лівої скроневої кістки та основи черепа зліва, забоєм головного мозку, підшкірною гематомою лівої скронево-тім'яної ділянки голови, які заподіяні в результаті прикладення травмуючої поверхні твердого тупого предмета в лівій скронево-тім'яній ділянці голови в напрямку ззаді наперед, які могли виникнути при падінні на задню поверхню тіла і найбільш ймовірно із додатковим прискоренням, на що вказує високий рівень розташування перелому лівої скроневої кістки.
Всім наведеним доказам суд першої інстанції дав належну оцінку з точки зору їх достатності, допустимості, достовірності і відносності і правильно перекваліфікував дії ОСОБА_1 зі ст. 121 ч.1 КК України на ст. 128 КК України оскільки він завдав ОСОБА_2 тяжкі тілесні пошкодження з необережності. Судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що штовхаючи потерпілого підсудний не передбачав можливості настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити.
Посилання прокурора в апеляції на покази потерпілого і його дружини - ОСОБА_3 як на доказ вини засудженого у вчинені злочину, передбаченого ст. 121 ч.І КК України не можуть бути прийняти до уваги, оскільки саме вони свідчать про необережну форму вини засудженого. Що стосується обвинувачення за ст. 135 ч.1 КК України, то судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про недоведеність вини підсудного в даному злочині.
Як видно з показів самого підсудного, а також свідків по справі, належна і фахова допомога була надана потерпілому своєчасно - до нього була викликана швидка допомога і підсудний допоміг завантажити потерпілого в машину швидкої допомоги.
За таких обставин суд першої інстанції обгрунтовано виправдав ОСОБА_1 за ст. 135 ч.1 КК України.
Міра покарання засудженому призначена з дотриманням вимог ст.65 КК України - з врахуванням тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Суд першої інстанції обгрунтовано визнав як обставини, що пом'якшують покарання засудженого знаходження у нього на утриманні неповнолітньої дитини, та що раніше він не судимий, позитивно характеризується, частково відшкодував завдані збитки.
Тому призначена підсудному міра покарання -2 роки виправних робіт з утриманням на користь держави 20% заробітної плати, на думку колегії суддів є законною і справедливою.
Підстав для посилення підсудному покарання суд не вбачає.
Цивільні позови по справі вирішено з дотримання вимог закону. Розмір віщкодування збитків ґрунтується на доказах, досліджених в суді, є розумними і справедливими.
Керуючись ст.365, 366 КПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Вирок Нетішинського міського суду Хмельницької області від 10 квітня 2009 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляцію прокурора - без задоволення.
Головуючий
Судді: