Апеляційний суд Харківської області

м. Харків, пл. Руднєва, 36, 61050, (057) 751-88-71

Справа 22-ц –31795/ 2010 р. Головуючий 1 інст.-Зеленькова Н.Г.

Категорія- стягнення заборгованості Доповідач – Зазулинська Т.П

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2011 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді - ЗАЗУЛИНСЬКОЇ Т.П.,

суддів колегії – ОСОБА_1, ОСОБА_2

при секретарі – Коршун І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Кредитної спілки «КАРАТ» на рішення Борівського районного суду Харківської області від 02 грудня 2010 року по справі за позовом кредитної спілки «КАРАТ» до ОСОБА_3, приватного підприємства фірми «Ліс» про стягнення заборгованості по договору кредиту,-

ВСТАНОВИЛА :

У червні 2010 року Кредитна спілка «Карат» ( далі КС) звернулася до Борівського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_3, в якому просила стягнути з відповідача на користь КС борг по договору кредиту в сумі 36000 грн. та 27014,90 грн. не сплачених процентів.

В рахунок погашення боргу за кредитним договором звернути стягнення на заставлене майно : трактори Т-150 К 1981 і 1993 року випуску шляхом передачі їх у власність КС, з правом укладання заставодержателем договору купівлі-продажу предмету застави від імені заставодавця із зняттям вказаного майна з обліку в органах держтехнагляду і наданням КС всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу від імені власника.

Крім того КС просила з стягнути відповідача на її користь судові витрати по справі.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що 05 березня 2009 року КС відповідачу був наданий кредит в сумі 36000 грн. під 72% річних, строком на 12 місяців.

Згідно договорів застави ОСОБА_3 та ПП фірма « Ліс» у забезпечення кредиту передали у заставу майно, що належить їм на праві власності: трактори Т-150 К 1981 і 1993 року випуску.

Зобов»язання щодо повернення суми кредиту та сплаті процентів за користування кредитом відповідач ОСОБА_3 не виконує, внаслідок чого заборгованість складає 36000 грн. – тіло кредиту і 27014,90 грн. несплачених процентів за користування кредитом.

05 листопада 2010 року позивач змінив вимоги, збільшивши їх в частині стягнення несплачених процентів за користування кредитом до 35394,52 грн.

Рішенням Борівського районного суду Харківської області від 02 грудня 2010 року позовні вимоги КС «Карат» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 відповідно до договору кредиту №10741 від 05.03.2009 року – 36 000,00 грн. та 35 394,52 грн. несплачених відсотків, а також 750,15 грн. судових витрат.

В апеляційній скарзі КС « Карат» (в особі представника) просить скасувати рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмети застави та ухвалити нове рішення про їх задоволення. При цьому посилається на невідповідність фактичним обставинам висновків суду про відсутність ідентифікуючих ознак предметів застави.

Представником відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_4 на апеляційну скаргу подані заперечення, в яких вона просить про відхилення скарги та залишення рішення суду без змін.

Заслухавши доповідь судді; пояснення представника позивача, який підтримав апеляційну скаргу; перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги. судова колегія вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідач оскаржує рішення суду лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмети застави , тому в іншій частині рішення суду в апеляційному порядку не переглядається.

Відмовляючи в задоволенні вимог позивача про звернення стягнення на заставне майно, суд першої інстанції виходив з того, що в позовних вимогах позивачем не вказано хто саме з відповідачів є власником заставного майна. В договорі застави між позивачем і ОСОБА_3 вказано, що у заставу передається майно, перелік якого визначається в додатку № 1 до договору, який до позовної заяви не додано. Згідно договору застави між позивачем та ПП « Ліс» у заставу передано два трактори Т-150

К 14-140 ТН і Т-150К 15-376 ТН, вартість кожного становить 36000 грн. На думку суду всупереч вимогам ст. 7 та 26 Закону України « Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» додані до позову договори застави переліку ідентифікуючих ознак не містять, а договір застави з ОСОБА_3 взагалі не містить зазначення предмету застави. Крім того позивач не дотримався процедури звернення стягнення на майно, оскільки одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на майно, не направив відповідачам повідомлення про порушення забезпеченого заставою кредитного зобов»язання.

З висновками суду в частині мотивів відмови у задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на заставне майно погодитись в повній мірі не можна з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.  

Згідно із роз’ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п.2 постанови „ Про судове рішення  у цивільній справі ” № 14 від  18 грудня 2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст.2 ЦПК , вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст.8 ЦПК , а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі  повно і всебічно з’ясованих обставинах, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Безумовними підставами для зміни рішення суду першої інстанції відповідно до ст. 309 ЦПК України є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими і невідповідність висновків суду обставинам справи.

Як свідчать матеріали справи 05 березня 2009 року відповідач ОСОБА_3 звернувся до кредитного комітету КС « Карат» з заявою на отримання кредиту в сумі 36000 грн., в якій зазначено, що під заставу він надає майно трактор Т-150 14140 ТН і трактор Т-150 К -15376 ТН. У той же день ОСОБА_3 уклав з позивачем кредитний договір № 10741 відповідно до якого отримав в КС кредит в сумі 36000 грн. на один рік під 72% річних . Того факту що прострочена заборгованість по кредиту та відсотках за користування кредитом складає 71394,52 грн. відповідачами не заперечується.

У забезпечення кредиту 05.03. 2009 року між КС та ОСОБА_3, а також між КС і ПП фірмою «Ліс» були укладені договори застави , а між КС та ПП фірмою « Ліс» - також договір про взаємні обов»язки, відповідно до якого підприємство виступило майновим поручителем ОСОБА_3 по зобов»язанням за кредитним договором

Відповідно до договорів застави, та переліку майна переданого під заставу заставним майном є трактор Т-150К 14140 ТН і трактор Т-150К 15376 ТН, вартість кожного з яких становить 36000 грн.(а.с.12-14).

Згідно довідки інспектора держтехнагляду Борівського району від 04.03.2009 року та свідоцтва про реєстрацію машин сер.АБ № 255489 від 01 лютого 2006 року власником колісного трактору Т150 К 1981 року випуску реєстраційний № НОМЕР_1 заводський № 174574, двигун № НОМЕР_2 є ОСОБА_3. Згідно свідоцтва про реєстрацію машин сер. АБ № 132370 власником колісного трактору Т-150 К 1993 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_3, заводський № 571921, двигун № НОМЕР_4 є Приватне підприємство фірма « Ліс». (а.с.15-16).

Як свідчать пояснення представника позивача в суді першої інстанції та Статут приватного підприємства фірми «Ліс» ОСОБА_3 є засновником і власником цього підприємства.

За таких обставин висновки суду про відсутність даних щодо належності заставленого майна та його ідентифікуючих ознак не відповідають обставинам справи.

Безпідставним є і посилання суду на недотримання позивачем вимог ст.26 Закону України « Про заставу», а саме не направлення відповідачам повідомлення про порушення забезпеченого заставою кредитного зобов»язання, оскільки така вимога стосується позасудового способу звернення стягнення на заставлене майно.

В зв»язку з наведеним тому рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог КС про звернення стягнення на предмети застави підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про їх часткове задоволення.

При цьому судова колегія не вбачає підстав для задоволення вимог про передачу у власність КС предметів застави, оскільки Законом України « Про заставу» передача у власність рухомого майна, що є предметом застави за рішенням суду, не передбачена.

Керуючись ст..ст.303, 304, п.2 ч.1 ст.307, ст..ст..309,313,314,316,317,319,324 ЦПК України судова колегія, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Борівського районного суду Харківської області від 02 грудня 2010 року в оскаржуваній частині скасувати.

Позовні вимоги Кредитної спілки « Карат» про звернення стягнення на заставне майно задовольнити частково. В рахунок погашення боргу ОСОБА_3 за кредитним договором № 10741 від 05 березня 2009 року звернути стягнення на заставлене майно, а саме: трактор Т-150 К, 1981 року випуску, заводський № 174574, реєстраційний № НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію машин серії АБ № 255489 і на трактор Т-150 К державний № НОМЕР_3 1993 року випуску, заводський № 571921, свідоцтво про реєстрацію машин сер. АБ №132370 шляхом надання Кредитній спілці «Карат» права укладення договорів купівлі-продажу вказаних предметів застави від імені заставодавців ОСОБА_3 і приватного підприємства фірми «Ліс», зі зняттям вказаних предметів застави з обліку в органах держтехнагляду і наданням права Кредитній спілці «Карат» всіх повноважень для здійснення продажу від імені власників.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на рішення апеляційного суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя – Судді колегії –