Апеляційний суд Харківської області
м. Харків, пл. Руднєва, 36, 61050, (057) 751-88-71
Справа № 22-ц-318/ 2011 р. Головуючий 1 - інстанції – ОСОБА_1
Категорія – договірні Доповідач – Зазулинська Т.П.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 лютого 2011 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого - ЗАЗУЛИНСЬКОЇ Т.П.,
суддів - ХОРОШЕВСЬКОГО О.М., КАРІМОВОЇ Л.В.,
за участю секретаря - Шпарага О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 03 листопада 2010 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Аваль» в особі Харківської обласної дирекції «ОСОБА_3 Аваль» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ВСТАНОВИЛА :
ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» звернувся до суду з позовом до відповідачів, посилаючись на те, що 25 червня 2005 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №014/02-1/626-05, відповідно до якого ОСОБА_3 надав ОСОБА_2 кредитні кошти у сумі 65 000,00 доларів США, а ОСОБА_2 взяв на себе зобов’язання належним чином використати та повернути кредитні кошти , відповідно до умов укладеного договору.
Посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_2 належним чином не виконував зобов’язання за кредитним договором, а відповідач ОСОБА_4 за договором поруки взяв на себе солідарну відповідальність по зобов’язанням ОСОБА_2, позивач просив суд стягнути з відповідачів солідарно заборгованість по кредиту 18 947,00 доларів США (або 150 172,03 грн), 7 221,00 доларів США (або 57 232,92 грн) простроченої заборгованості за відсотками, 8 005,66 доларів США (або 63 452,07 грн) неустойки, що складається з пені та штрафу.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Харкова від 03.11.10 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2, на користь ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» заборгованість за кредитною угодою у сумі 228 005,32 грн. та 1820 грн. судових витрат, всього 229 825,32 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог щодо солідарного стягнення заборгованості з ОСОБА_4 як поручителя – відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить змінити вказане рішення відмовивши в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені 7084,63 доларів США (56152,07) грн. за період з 20.05.2009 року по 19.05.2010 року та штрафу за порушення строків погашення кредиту та відсотків 921,03 долара США (7300) грн. з 20.05.2009 по 19.05.2010 року .
При цьому посилається на неповне з’ясування судом обставин, що мають суттєве значення для розгляду справи по суті.
Вважає, що висновок суду про неможливість зменшення суми неустойки з підстав того, що сума боргу значно перевищує розмір нарахованих санкцій не відповідає фактичним обставинам, оскільки прострочена заборгованість з повернення кредиту та сплаті відсотків за користування кредитом складає 9035,46 дол.США , а пеня і штраф 8005,66 дол.США.
Вказує також, що у справі є наявними істотні обставини, які достатні для зменшення розміру пені і штрафу:
-боржником сумлінно виконувалися всі зобов’язання за кредитною угодою протягом 4 років;
-сплачено більш ніж 75 % суми кредиту.
Посилається також на те, що суд відмовив у задоволенні його клопотання про надання розстрочки у виконанні рішення строком на 18 місяців з підстав, які не підтверджуються матеріалами справи.
Представник позивача на апеляційну скаргу подав заперечення, в яких просить відмовити у її задоволенні, а рішення першої інстанції залишити без змін, посилаючись на безпідставність доводів відповідача.
Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідач оскаржує рішення суду лише в частині стягнення пені і штрафу, тому в іншій частині рішення суду в апеляційному порядку не переглядається.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з’явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає що вона підлягає частковому задоволенню.
Постановляючи рішення в частині задоволення позову про стягнення пені і штрафу і відмовляючи в задоволенні вимог відповідача про зменшення суми неустойки, суд першої інстанції виходив з того, що розмір основного боргу та заборгованості за відсотками перевищує розмір нарахованих санкцій, тому положення ч.3 ст.551 ЦК України не можуть бути застосовані.
З таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із роз’ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п.2 постанови „ Про судове рішення у цивільній справі ” № 14 від 18 грудня 2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст.2 ЦПК , вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст.8 ЦПК , а також правильно витлумачив ці норми.
Обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставинах, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Безумовними підставами для зміни рішення суду першої інстанції відповідно до ст. 309 ЦПК України є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими і невідповідність висновків суду обставинам справи.
Матеріали справи свідчать, що прострочена заборгованість по кредиту та відсотках за користування кредитом складає 9035,46 дол.США , а пеня і штраф 8005,66 дол.США.
Тобто, висновок суду про відсутність підстав для застосування ч.3 ст..551 ЦК України не відповідає обставинам справи. Рішення в цій частині підлягає зміні, а розмір неустойки зменшенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов’язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов’язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з цією нормою штраф та пеня обчислюються лише у відсотках. Ця норма не є диспозитивною, тобто сторони не в змозі змінити її положення та встановити у договорі штраф або пеню у вигляді твердої суми або в кратному відношенні до суми зобов’язання.
Але в порушення вищезазначеної норми пунктом 9.1 кредитного договору передбачена відповідальність за порушення зобов’язання, а саме: пеня в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу та штраф у розмірі 20 грн, за кожен день прострочення.
Тобто встановлений розмір пені і штрафу не відповідає закону, оскільки пеня встановлена від суми простроченого платежу, а не за кожний день прострочення, а штраф в свою чергу обчислено не у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання , а визначено в твердій сумі і ще й за кожен день, що притаманно ознакам пені, а не штрафу.
За одне й те саме порушення зобов’язання передбачена подвійна відповідальність одного виду – пені.
При цьому в ст. 61 Конституції України зазначено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Між тим, ОСОБА_2 договір в цій частині не оспорив, а тільки просив суд про зменшення розміру пені та на підставі ч.3 ст.551 ЦК України.
Відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного Кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зазначене положення закону є правом, а не обов'язком суду та якщо наявні такі обставини, то вони мають ураховуватися судом у разі, якщо на це посилається боржник і просить зменшити розмір неустойки.
Істотними обставинами в розумінні ст. 551 ЦК України можна вважати ступінь виконання зобов'язання боржником, наприклад, дострокове погашення кредиту та відсотків, доведений матеріалами справи тяжкий майновий стан боржника, інші суттєві обставини, які заслуговують на увагу.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 в суді першої інстанції позов визнавав частково, в частині стягнення неустойки заперечував з тих же саме підстав, що і в апеляційній скарзі.
За обставинами справи позивач не поніс жодних збитків, а навпаки отримав прибуток з процентів за користування кредитними коштами, які сплачував відповідач ОСОБА_2
Суд першої інстанції не врахував ці факти.
Сума прострочених платежів за кредитом на момент звернення до суду (19.05.10) складає 7221,00 доларів США (або 57 232,92 грн), сума прострочених платежів за відсотками складає 1 814,46 доларів США (або 14 381,23 грн). Всього 9 035,46 доларів США (або 71614,15 грн). Тобто розмір нарахованої неустойки у сумі 8 005,66 доларів США (або 63 452,07 грн) майже дорівнює сумі прострочених платежів.
Крім того, в матеріалах справи є докази на підтвердження обставин, які мають істотне значення та можуть бути підставою зменшення неустойки.
Відповідачем ОСОБА_2 сплачено більшу суму за кредитним договором, він не ухилявся від виконання своїх зобов’язань, термін дії договору не скінчився, позивач не поніс жодних збитків. ОСОБА_2 продовжує здійснювати сплату заборгованості за кредитним договором, на підтвердження чого надав апеляційному суду квитанції.
Висновок суду стосовно перебування відповідача в Іспанії не підтверджується матеріалами справи і ніякого правового значення для вирішення справи по суті не має.
Згідно ч.3 ст. 509 ЦК України зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Виходячи з цих засад, апеляційний суд з урахуванням інтересів усіх учасників цивільних відносин, дійшов висновку що є не справедливим і не розумним нарахування неустойки в розмірі, з яким погодився суд першої інстанції , в зв»язку з чим рішення підлягає зміні зі зменшенням неустойки, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2, до 6 000,00 грн.
Керуючись ст. 509, 546,549, 551 ЦК України, ст.. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України судова колегія, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 3 листопада 2010 року змінити.
Зменшити розмір пені і штрафу з 63 452 (шістдесят три тисячі чотириста п’ятдесят дві) грн. 07 коп. (56 152,07 грн. + 7 300,00 грн. ) до 6 000 (шість тисяч) грн.
Рішення суду в іншій частині в апеляційному порядку не переглядалось.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий –
Судді –