h
справа № 2-а-31833/08
категорія 2.31.1
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 травня 2009 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Капинос О.В. ,
при секретарі - Господарчук І.В. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації
про стягнення коштів,-
встановив:
Позивач у грудні 2008 року звернувся з вказаним позовом до суду, просить стягнути з відповідача на його користь 39330,20 грн доплати громадянам, які працюють на території радіоактивного забруднення згідно зі ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з січня 1997 року по грудень 2007 року, 9389,50 грн грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів місцевого виробництва згідно зі ст. 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з січня 1997 року по грудень 2007 року. Посилався на те, що протягом вказаного періоду йому не було проведено у повному обсязі виплати, передбачені ст. 39 Закону та виплати, передбачені ст. 37 Закону у грудні 2007 року , що призвело до порушення його прав. Посилався на те, що отримував відповідні доплати та грошову допомогу у розмірах, передбачених Постановою Кабінету Міністрів України № 836, тоді як Законом визначені інші, значно більші, їх розміри, кратні мінімальній заробітній платі у відповідні періоди.
Позивач в судове засідання не з'явився, надав суду клопотання про слухання справи у його відсутність.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про день, час та місце розгляду справи Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації було повідомлено вчасно та належним чином, про причини неявки представника суду не повідомлено, заперечень не надано.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Встановлено, що позивач проживає в смт. Першотравневе Овруцького району Житомирської області, в спірний період працював в смт. Першотравневе. Згідно переліку населених пунктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 106 від 23 липня 1991 року смт. Першотравневе віднесено до зони гарантованого добровільного відселення внаслідок аварії на ЧАЕС. Позивач має статус потерпілого від аварії на ЧАЕС 3 категорії, що підтверджується посвідченням Серія Б № НОМЕР_1 від 15 травня 1995 року.
Відповідно до ст. 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення у зоні гарантованого добровільного відселення проводиться доплата до заробітної плати в розмірі двох мінімальних заробітних плат.
Згідно ст. 37 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, повинна виплачуватись щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 процентів від мінімальної заробітної плати.
Згідно з п.4 пп. 2 та 5 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 936 від 20 вересня 2005 року, розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня за програмами визначаються, головні управління праці і соціального захисту населення обласних державних адміністрацій, управління (відділи) праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад, Фонд соціального захисту інвалідів.
В зазначений період кошти нараховувались і виплачувались не в розмірах, визначених Законом - виходячи з мінімальної заробітної плати, а частково - в розмірі, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року.
Згідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Закон має пріоритетне значення перед постановою Кабінету Міністрів України.
Виплатою доплати до заробітної плати та грошової допомоги в твердих сумах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 836, порушені права позивачки.
Розмір мінімальної заробітної плати в Україні в спірний період часу становив:
з 1 вересня 1996 року - 15 грн, з 1 січня 1998 року - 45 грн, з 1 липня 1998 року - 55 грн, з 1 січня 1999 року - 74 грн, з 1 квітня 2000 року - 90 грн, з 1 липня 2000 року - 118 грн, з 1 січня 2002 року - 140 грн, з 1 липня 2002 року - 165 грн, з1 січня 2003 року -185 грн, з 1 грудня 2003 року - 205 грн, з 1 вересня 2004 року - 237 грн, з 1 січня 2005 року - 262 грн, з 1 квітня 2005 року - 290 грн, з 1 липня 2005 року - 310 грн, з 1 вересня 2005 року -332 грн, з 1 січня 2006 року - 350 грн, з 1 липня 2006 року - 375 грн, з 1 грудня 2006 року - 400 грн, з 1 квітня 2007 року - 420 грн, з 1 липня 2007 року - 440 грн, з 1 жовтня 2007 року - 460 грн.
Заборгованість розраховується за формулою:
сума заборгованості = сума, яка повинна була сплачена згідно із Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” - сума, фактично сплачена згідно із Постановою Кабінету Міністрів України № 836.
Відповідно до ч. 2 ст. 233, ст. 238 Кодексу Законів про працю, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. При розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.
(Дію абз. 3 ч. 1 ст. 39 було зупинено на 2006 рік в частині виплати компенсацій і допомоги в розмірах, відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із Законом України "Про Державний Бюджет на 2006 рік".
Дію абз. 3 ч. 1 ст. 39 було зупинено на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомоги в розмірах, відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із Законом України "Про Державний Бюджет на 2007 рік". З 9 липня 2007 року дію абз. 3 ч. 1 ст. 39 було відновлено рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року).
Підлягало до сплати доплати до заробітної плати за період з січня 1997 року по грудень 2005 року, з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року за ст. 39 Закону: 26569,80 грн;
фактично сплачено: 924,31 грн.
Таким чином, заборгованість перед позивачем за ст. 39 Закону складає 25645,49 грн - диференційовано до отриманої заробітної плати.
Беручи до уваги річний строк позовної давності в адміністративному судочинстві та той факт, що позивач звернувся з позовом до суду 2 грудня 2008 року, заборгованість за ст. 37 вказаного Закону підлягає задоволенню лише з грудень 2007 року.
Підлягало до сплати грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва за ст. 37 Закону: 184,00 грн;
фактично сплачено за грудень 2007 року за ст. 37 вказаного Закону 2,10 грн.
Заборгованість за ст. 37 складає 181,90 грн.
Таким чином, заборгованість по доплаті до заробітної плати (ст. 39 Закону) складає 25645,49 грн; заборгованість по грошовій допомозі у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва (ст. 37 Закону) складає 181,90 грн.
Враховуючи положення ст. 11 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог стосовно визнання дій відповідача неправомірними, так як це необхідно для повного захисту прав позивача, про захист яких він просить суд.
Зміст Законів України, якими встановлюється розмір мінімальної заробітної плати свідчить про відсутність обмежень щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норм ст.ст. 37, 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Керуючись ст.ст. 37, 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст. ст. 11, 94, 158 -163, 167, 254 КАС України, суд -
постановив:
Позов задовольнити частково.
Визнати дії управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації щодо виплати ОСОБА_1 коштів, передбачених Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” - неправомірними.
Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 25645,49 грн доплати до заробітної плати (ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”), 181,90 грн заборгованості по грошовій допомозі у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва (ст. 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”).
Всього - 25827,39 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити за безпідставністю.
Згідно ст. 254 КАС України, постанова, якщо інше не встановлено КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова Житомирського окружного адміністративного суду набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя: О.В. Капинос