Справа №2-319/2011

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16 червня 2011 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області

у складі головуючої - судді Корсун О. М.,

за участі секретаря – Лагутіна В.Л.,

позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2 (фізичних осіб),представника відповідача ОСОБА_3В.(юридичної особи),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби про звільнення майна з під арешту, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся у квітні 2010 року до суду з позовом до відділу державної виконавчої служби про звільнення майна з під арешту, в якому просив звільнити з-під арешту і залишити за ним,ОСОБА_1 право власності на два крісла,телевізор “Самсунг”, телевізор “Хаєр”,зазначених в акті опису й арешту майна від 30 листопада 2010 року.

У судовому засіданні позивач свій позов підтримав та просив його задовольнити. При цьому пояснив, що на два крісла,телевізор “Самсунг”, телевізор “Хаєр”, на які було накладено арешт виконавчою службою, він особисто придбавав за власні кошти і користувався ними разом зі своєю дружиною за місцем свого проживання.

Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити та пояснив, що 30.11.2010 приблизно о 20 годині в квартиру де мешкає позивач і зареєстровані останній і його дружина,прийшов державний виконавець разом з дільничим інспектором Пирятинського РВ,які наклали арешт на два крісла,телевізор “Самсунг”, телевізор “Хаєр”та склали акт опису майна. Накладення арешту на вказане майно було здійснено по боргах його сина ОСОБА_4,згідно рішень суду,по яких у державного виконавця Неживенка А.В. були відкриті постанови про виконавче провадження. На час накладення арешту,син позивача не мешкав в їх з дружиною квартирі за адресою: м. Пирятин вул. Леніна,16кв.21 про що він повідомив судового виконавця,а також не був в ній зареєстрований. Підтвердженням факту належності арештованого майна позивачу дали свідки допитані у судовому засіданні6Крагель Т.А., ОСОБА_5Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_4,що майно описане державним виконавцем належить його батькам,він ніякого відношення до нього не має.14.11.2005 він був прийнятий на роботу майстром будівельних і ремонтних робіт в Пирятинському лісгоспі,а майно було придбане за власні кошти його батьками раніше,до його працевлаштування. Коли шлюб позивача з дружиною було розірвано 15.10.2001 і вони деякий час мешкали порізно,то позивачем був придбаний телевізор “Хаєр”,адже після розірвання шлюбу телевізор “Самсунг”позивач віддав дружині. З 2004 року ОСОБА_1 зійшовся з дружиною і разом проживають з нею до цього часу. Два крісла придбали у 2004 році.

Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні з позовними вимогами не погодився, просив відмовити у їх задоволенні та пояснив,що 30 листопада 2010 року ОСОБА_4 був відсутній за адресою: м. Пирятин вул. Леніна,16 кв.21.Документів,які б підтверджували хто є власником двох крісел,телевізора “Самсунг”, телевізора “Хаєр”позивач не надав, тому ним був складений акт опису й арешту майна,оскільки у державній виконавчій службі відкрите виконавче провадження де боржником є син позивача.

Судом встановлено:

Позивач ОСОБА_1,народження 24.12.1952 (а.с.6).

15 жовтня 2001 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 було розірвано (а.с.5).

Актом опису й арешту майна від 30.11.2010 державним виконавцем Неживенком А.В. при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_4 боргів описано на таке майно:телевізор фірми Наіег D Time сірого кольору 21 дюйм в задовільному стані,два крісла зеленуватого кольору з матерчатою оббивкою, в задовільному стані,телевізор чорного кольору фірми “Samsung Progun”21 дюйм в задовільному стані (а.с. 7-8);

Відповідно до трудової книжки ОСОБА_4 з жовтня 2010 року трудовою діяльністю не займався (а.с. 9);

Згідно довідки про склад сім’ї № 113 від 13.05.2011 та паспорта ОСОБА_4 з 19.11.2010 був знятий з реєстраційного обліку АДРЕСА_1 на інше місце проживання (а.с. 26-27);

Свідки ОСОБА_7, ОСОБА_5,ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснили, що майно: два крісла зеленуватого кольору з матерчатою оббивкою,телевізор “Самсунг”, телевізор “Хаєр”не являються власністю сина позивача,перелічене майно було придбано за час спільного проживання позивача з дружиною. Син з листопада 2011 року не проживає з позивачем,лише відвідує його.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, оскільки ним було доведено,що майно: два крісла,телевізор “Самсунг”, телевізор “Хаєр”,зазначених в акті опису й арешту майна від 30 листопада 2010 року належать йому, тому і позов підлягає задоволенню.

Згідно ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно зі ст.59 Закону України “Про виконавче провадження” особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.

Керуючись ст.ст. 10, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст.316,317,392 ЦК України, ст.59 Закону України “Про виконавче провадження”, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Звільнити з-під арешту і залишити за ОСОБА_1 право власності на два крісла,телевізор “Самсунг”, телевізор “Хаєр”,зазначених в акті опису й арешту майна від 30 листопада 2010 року.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Полтавської області через Пирятинський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуюча О.М.Корсун