Апеляційний суд Харківської області

м. Харків, пл. Руднєва, 36, 61050, (057) 751-88-71

Справа 22-ц–/2010 р. Головуючий 1 інстанції –

Категорія -відшкодування шкоди ОСОБА_1

від ДТП Доповідач – Зазулинська Т.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого – ЗАЗУЛИНСЬКОЇ Т.П.,

суддів – ТАБАЧНОЇ Н.Г., ХОРОШЕВСЬКОГО О.М.

при секретарях – Коршун І.О., Шпарага О.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 13 жовтня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, 3-я особа Страхова компанія « Кредо» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до Червонозаводського районного суду міста Харкова з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою.

Зазначав, що 01 жовтня 2008 року з вини відповідача сталася дорожньо-транспортна пригода ( далі ДТП) внаслідок якої був пошкоджений належний йому автомобіль НОМЕР_1.

Харківським НДІСЕ ім. М.С. Бокаріуса проведена товарознавча експертиза, за висновком якої розмір спричиненої йому внаслідок пошкодження автомобіля в ДТП шкоди становить 4864,12 грн.

Відповідач шляхом страхового відшкодування сплатив йому 2401,50 грн., а 2462 грн. залишилися невідшкодованими.

Зазначав також, що відповідачем йому спричинена і моральна шкода, оскільки внаслідок пошкодження автомобіля він не міг користуватися ним за цільовим призначенням, змушений був вирішувати питання щодо організації ремонту автомобілю, що призвело до порушення звичного життєвого укладу та виникнення конфліктів в сім»ї.

На підставі наведеного і посилаючись на ст. ст. 23,1166,1167,1187 ЦК України позивач просив суд стягнути на його користь з ОСОБА_2 2462,62 грн. у відшкодування матеріальної шкоди; 1650 грн. у відшкодування моральної шкоди; 417,33 грн. – витрат на проведення товарознавчої експертизи; 25,34 грн. – витрат на відправку телеграми відповідачу для повідомлення про час і місце проведення товарознавчих досліджень і 81 грн. судових витрат.

Відповідач позов не визнав. Не оспорюючи своєї вини у настанні ДТП , пояснював, що матеріальна шкода позивачу була відшкодована страховою компанією, в якій він застрахував свою цивільно-правову відповідальність, а 510 грн., тобто суму, яку становить франшиза він сплатив особисто. Вважав, що інші вимоги щодо відшкодування матеріальної шкоди позивач повинен пред’являти до страхової компанії.

Ухвалою суду від 14 травня 2009 року до участі в справі в якості 3-ї особи залучено товариство з додатковою відповідальністю „ Страхова компанія ”Кредо”, яка участі в її розгляді не брала.

ОСОБА_4 заводського районного суду міста Харкова від 13 жовтня 2009 року позов ОСОБА_3 задоволено частково: стягнуто на його користь з ОСОБА_2 1952,62 грн. у відшкодування матеріальної шкоди; 1000 грн. – у відшкодування моральної шкоди; 417,33 грн. витрат по проведенню автотоварознавчого дослідження; 25,34 грн. витрат на відправку телеграми і 81 грн. судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати вказане рішення та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Вказує, що визначену страховиком суму відшкодування позивач не оспорював , отримав ці кошти , а також отримав від нього 510 грн. безумовної франшизи і ніяких претензій до нього і страхової компанії не мав, тому заявлені ним вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди є необґрунтованими і недоведеними.

З підстав ненадання належних доказів вважає також недоведеними і позовні вимоги ОСОБА_3 в частині відшкодування моральної шкоди.

Позивач на апеляційну скаргу подав заперечення. в яких просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на безпідставність доводів апелянта.

Представник 3-ї особи скаргу підтримав.

Заслухавши доповідь судді; пояснення учасників процесу; перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.22.1 ст.22 Закону України „ Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” від 01.07.2004 року ( з подальшими змінами та доповненнями) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи.

Згідно п.12.1 ст.12 цього Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Своєї вини у настанні дорожньо-транспортної пригоди 01.10.2008 року, в умовах якої був пошкоджений автомобіль позивача, відповідач ОСОБА_2 не заперечує.

Розглядаючи справу суд першої інстанції встановив, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2, як власника наземного транспортного засобу автомобілю НОМЕР_2 , застрахована в ТДВ СК „ Кредо”, що підтверджується полісом № ВВ/450439 , строк дії якого з 29.12.2007 року до 28.12.2008 року включно.

Відповідно до цього полісу страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором. Ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну ( на одного потерпілого) - 25500 грн., франшиза – 510 грн.

Відповідальність страховика за моральну шкоду договором не встановлена.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3 в частині відшкодування майнової шкоди суд першої інстанції виходив з того, що страхова компанія, в якій застрахована відповідальність відповідача, частково відшкодувала позивачу спричинену шкоду, він особисто сплатив суму франшизи і як винна особа, відповідно до вимог ст.1194 ЦК України має відшкодувати різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою ( страховим відшкодуванням ).

З вказаним висновком суду погодитись не можна, оскільки він не відповідає фактичним обставинам справи , грунтується на помилковому застосуванні норм матеріального права та здійснений з порушенням норм процесуального права.

Згідно страхового акту від 05.11.2008 року № ОСГПО-1058 зіткнення автомобілів 01.10.2008 року в місті Харкові на вул. Університетській, у тому числі автомобілю НОМЕР_3 відбулося з вини страхувальника ОСОБА_2, вказана подія є страховою. Розмір відшкодування ( вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта зносу за мінусом

франшизи складає 2401,50 грн.

Позивач не заперечує, що 02 жовтня 2008 року подав заяву до страховика про виплату страхового відшкодування, отримав від страхової компанії страхове відшкодування у визначеній сумі, а від відповідача 510 грн., яка дорівнюється розміру франшизи.

Таким чином і розмір відшкодування, визначений страхувальником і розмір тієї шкоди, яка за твердженням позивача йому фактично спричинена в результаті ДТП (4864 грн.) не перевищували ліміту відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну.

Наведене свідчить, що фактично виник спір щодо визначення розміру спричиненої шкоди, який повинен вирішуватися між позивачем і страхувальником.

Не звернувши на це уваги, суд у відповідності з ч.1 ст.33 ЦПК України не вирішив питання про заміну неналежного відповідача щодо вимог в частині відшкодування майнової шкоди на належного, або залучення ТДВ СК „ Кредо” до участі в справі як співвідповідача і допустивши

помилку у визначені особи яка має відповідати за позовом про відшкодування майнової шкоди фактично вирішив питання про права та обов’язки страховика як відповідача щодо цього позову.

Наведене є перешкодою для ухвалення рішення по суті цих вимог судом апеляційної інстанції і відповідно до п.4 ч.1 ст.311 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду в цій частині з передачею справи на новий розгляд.

Позовні вимоги ОСОБА_3 в частині відшкодування моральної шкоди вирішені судом у відповідності з вимогами ст.1167 і роз’ясненнями Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року „ Про судову практику у справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди” ( зі змінами).

Задовольняючи їх частково суд обгрунтовано виходив з того, що внаслідок пошкодження автомобілю позивача йому спричинена моральна шкода, відповідальність за яку повинен нести ОСОБА_2 як особа винна у настанні ДТП.

Зазначивши в чому саме полягає моральна шкода, спричинена позивачу, суд визначив розмір її відшкодування , який на думку судової колегії є співмірним об’єму і характеру моральних страждань позивача.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не є підставою для скасування чи зміни рішення в цій частині.

Керуючись ст.ст.303,304, п.5 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.311, ст.ст.308,313,314,315,319 ЦПК України судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 13 жовтня 2009 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди скасувати і справу в цій частині передати до того ж суду на новий розгляд іншим суддею.

В іншій частині це рішення залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з момент проголошення. Може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий –

Судді -