Апеляційний суд Харківської області

м. Харків, пл. Руднєва, 36, 61050, (057) 751-88-71

Справа № 22-ц-1528/2010 Головуючий 1-ї інст. Вергун І.В.

Категорія – вселення Доповідач – Зазулинська Т.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого – ЗАЗУЛИНСЬКОЇ Т.П.

суддів – ТАБАЧНОЇ Н.Г., ХОРОШЕВСЬКОГО О.М.

при секретарі – Шпарага О.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 В»ячеславовича на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 21 січня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2, вона ж в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про вселення,-

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2009 року у своїх та неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 інтересах ОСОБА_2 звернулася до Ізюмського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_1 В»ячеславовича про вселення.

Зазначала, що з відповідачем знаходилася у шлюбі з 26 листопада 1988 року, мають двох синів, у тому числі неповнолітнього ОСОБА_3, 01.07. ІНФОРМАЦІЯ_2.

Під час шлюбу з відповідачем збудували житловий будинок по пров.Березовому,17 в місті Ізюмі Харківської області, який зареєстрований на його ім.»я і в якому вона, відповідач, їх сини ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а також мати відповідача ОСОБА_6 зареєстровані.

Ще під час шлюбу відповідач влаштовував сварки та виганяв її з дітьми з будинку, але згодом вони поверталися та мешкали в ньому до 09.01.2007 року. 09.01.2007 року відповідач після сварки вигнав її з синами з будинку, забрав ключі від нього, перешкоджає їх поверненню до будинку.

06.03.2007 року шлюб між нею та відповідачем розірвано за рішення суду.

Зазначаючи, що старший син ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_3 проходить строкову військову службу, а вона с неповнолітнім сином ОСОБА_5 позбавлені відповідачем можливості користуватися житловим будинком і змушені проживати у її матері, позивач на підставі ст. ст. 9,ч.4 ст.156 ЖК України, ч.1 ст.405, ч.4 ст.311 ЦК України просила суд:

Вселити її та неповнолітнього сина ОСОБА_3 в житловий будинок № 17 по пров.Березовому в місті Ізюмі і покласти на відповідача судові витрати по справі.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на створення ним іншої сім»ї і вважаючи неможливим проживання двох сімей в одному будинку. Також вказував на наявність в провадженні суду спору між ним та ОСОБА_2 про поділ житлового будинку.

Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 21 січня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені. Вселено її разом з неповнолітнім сином ОСОБА_3 в будинок № 17 по пров.Березовому в місті Ізюмі Харківської області.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати вказане рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2, поданому у тому числі в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_5, відмовити в повному обсязі. При цьому посилається на неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; недоведеність обставин, які суд вважав встановленими та неправильне застосування норм матеріального права.

ОСОБА_2В . на апеляційну скаргу ОСОБА_2 подала заперечення, в яких просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін, посилаючись на безпідставність доводі апелянта. Вказує, що вона вселилася в будинок не тільки як член сім»ї відповідача, а фактично є співвласником спірного будинку, між тим як відповідач не тільки перешкоджає їй та неповнолітньому сину проживати в будинку, а також не допускає до будинку експерта ХНІІСЕ, чим перешкоджає вирішенню справи за її позовом про визнання права власності на частину цього будинку.

Заслухавши доповідь судді; перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги судова колегія вважає, що скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_2, заявленого нею також і в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що позивач перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем; вселилася, зареєструвалася і проживала в житловому будинку як член сім»ї. В цьому ж будинку з дня народження проживали їх сини у тому числі неповнолітній ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, в інтересах якого нею був заявлений позов, тому розірвання шлюбу між сторонами не позбавляє позивача та неповнолітнього сина права на користування будинком.

Судова колегія погоджується з вказаним висновком суду, оскільки він відповідає вимогам ст..ст.9,156 ЖК України, ст..405 ЦК України та матеріалам справи.

Судовим розглядом встановлено, що з листопада 1988 року ОСОБА_2 і ОСОБА_7 пере6ували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано у серпні 2007 року. Вони ж є батьками неповнолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4. ( а.с.7,9)

Довідкою комітету кварталу № 15 , посвідченою Ізюмським міськвиконкомом 15.10.2008 року підтверджується, що позивач ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстровані в ІНФОРМАЦІЯ_5 як дружина та син ОСОБА_2 – відповідача у справі.

Твердження позивача, що вона та неповнолітній син ОСОБА_5 позбавлені можливості користуватися будинком як житловим приміщенням через відсутність ключів від нього підтверджується актом комісії за участю квартального уповноваженого від 03.08.2007 року.

Оскаржуючи рішення суду, відповідач між тим не заперечує того факту, що колишня дружина та їх неповнолітній син не проживають в будинку з січня 2007 року.

Доводи його апеляційної скарги про те, що з наведених підстав та виходячи з ч.2 ст.405 та ст..406 ЦК України ОСОБА_2 слід вважати такою, що втратила право на користування житловим приміщенням не можуть бути прийняти судовою колегією до уваги, оскільки таких вимог до суду ОСОБА_2 не заявляв і предметом судового розгляду у даній справі вони не були.

Не впливають на висновки суду і доводи скарги ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_2 безпідставно пред»явлено позов в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 з посиланням на те, що досягши 14 –річного віку син вправі сам визначати своє місце проживання, оскільки при цьому він не заперечує, що за спільною згодою його та позивачки як батьків неповнолітнього місце його проживання було визначено саме з матір»ю.

Судова колегія визнає, що рішення ухвалено судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України є підставою доля залишення його без змін і відхилення апеляційної скарги, доводи якої висновків суду не спростовують

Керуючись ст. ст.303, 304, п.1ч.1 ст.307, ст.ст.308,313,314,315,319,324 ЦПК України судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 21 січня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення. Може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий –

Судді –