Апеляційний суд Харківської області
м. Харків, пл. Руднєва, 36, 61050, (057) 751-88-71
Справа № 22-ц-297562010 Головуючий 1-ї інст. Вікторов В.В
Категорія – поділ майна подружжя Доповідач – Зазулинська Т.П.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого – ЗАЗУЛИНСЬКОЇ Т.П.
суддів – ІЗМАЙЛОВОЇ Г.Н., ХОРОШЕВСЬКОГО О.М.
при секретарі - Шпарага О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 28 липня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -
В С Т А Н О В И Л А :
У вересні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до Ленінського районного суду міста Харкова з позовом до ОСОБА_1. про поділ спільного майна подружжя, який уточнив у грудні 2009 року.
Зазначав, що перебуває з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі з 23 квітня 1993 року, але з вересня 2006 року шлюбні відносини між ними припинені і у провадженні суду знаходиться справа про розірвання шлюбу.
Під час шлюбу за спільні кошти подружжя за договором купівлі-продажу від 23.09.1995 року ними була придбана однокімнатна квартира АДРЕСА_1, вартість якої згідно довідки КП « ХМБТІ» складає 62200.00 грн. та легковий автомобіль ВАЗ -2107, державний номер НОМЕР_1, вартість аналогу якого за роком випуску та технічним станом складає 150000,00 грн.
Зазначав також, що у якості компенсації вартості автомобіля ним до вирішення справи по суті у ПАО КБ « Приватбанк» відкрито рахунок і внесено 15000 грн.
Посилаючись на те, що квартира і автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя і є неподільними речами, а також на те, що право особи у спільному майна може бути припинено за позовом інших співвласників і вважаючи доцільним спільний розгляд вказано справи зі справою за його позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу ОСОБА_2 просив суд:
Об»єднати в одне провадження вказані справи і розділити майно, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, виділивши йому однокімнатну квартиру № 10 загальною площею 30,5 кв.м. по вул.Довгалевського. 17-А в місті Харкові з доплатою відповідачці грошової компенсації, що становить різницю вартості часток у праві сумісної власності. а відповідачці – легковий автомобіль НОМЕР_2.
Просив також накласти арешт на рахунок № 26309602869235 відкритий на його ім»я у ПАО КБ « Приватбанк» 23.10.2009 року.
Ухвалою судді Ленінського районного суду міста Харкова від 24 жовтня 2004 року накладено арешт на рахунок № 26309602869235 відкритий у ПАО КБ « Приватбанк» 23.10.2009 року на ім.»я ОСОБА_2.
ОСОБА_1 звернулася з зустрічним позовом про поділ того ж самого майна. В зустрічній позовній заяві категорично заперечувала проти отримання грошової компенсації. Посилаючись на те, що в останні роки подружнього життя ОСОБА_2 не дбав про матеріальне забезпечення сім»ї, приховав спільне майно, за рахунок якого намагається надати грошову компенсацію належної їй частки, просила на підставі ч.2 ст.70 СК України відступити від засад рівності часток подружжя і визнати за нею право власності на 2/3 частини квартири і на 2/3 частини автомобіля, а за ОСОБА_2 по 1/3 частки вказаного майна.
Під час розгляду справи ОСОБА_2 змінив свої позовні вимоги і просив визнати за ним право власності на ? частину квартири та на автомобіль. При цьому сторони дійшли згоди щодо вартості автомобіля в розмірі 10000 грн. , але і ОСОБА_1 просила виділити їй вказаний автомобіль, посилаючись на те, що вона має намір подарувати його сину ОСОБА_2 від першого шлюбу.
Рішенням Ленінського районного суду міста Харкова від 28 липня 2010 року в порядку поділу майна подружжя виділено ОСОБА_2 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 , а 1/2 частина цієї квартира залишена у власності ОСОБА_1
Визнано за ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки ВАЗ 2107 1992 року випуску білого кольору, двигун № НОМЕР_3, кузов № ХТА 210720L0538233, реєстраційний номер НОМЕР_4. вартістю 10 000 грн., зі стягненням з нього на користь ОСОБА_1 грошової компенсації в розмірі 5000 грн.
В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено і стягнуто з неї на користь ОСОБА_2 440 грн. судових витрат по справі..
Вказане рішення оскаржено в апеляційному порядку ОСОБА_1 в частині поділу автомобіля. В своїй апеляційній скарзі вона просить змінити рішення в цій частині, визнавши за нею право власності на автомобіль НОМЕР_5 і доповнити це рішення, визнавши за ОСОБА_2 право власності на грошові кошти в сумі 235 000 рублів РФ в рахунок компенсації вартості автомобіля.
В обґрунтування вказаного клопотання апеляційна скарга містить доводи про те, що з нею не була узгоджена вартість автомобіля в сумі 10000 грн. і вона не надавала згоди на отримання грошової компенсації за свою частку у вказаному майні. Також вказує на те, що ОСОБА_2 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху в Україні і на час розгляду справи судом був позбавлений права на керування транспортними засобами , тому присудження йому автомобілю несе певну загрозу суспільним інтересам, оскільки ОСОБА_2 схильний до вчинення адміністративних правопорушень.
Заслухавши доповідь судді; пояснення сторін та представника ОСОБА_1; перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 60, ч.1 ст.69, ч.1 ст. 70 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини ( навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку ( доходу). Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
За роз»ясненнями, що містяться в постанові Пленуму Верховного суду України № 11 від 21.12.2007 року « про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи питання про поділ майна, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення ч.ч.4,5 ст.71 СК України щодо обов»язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Судовим розглядом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 23 квітня 1993 року, який розірвано за рішенням Ленінського районного суду міста Харкова від 27 жовтня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 28 січня 2010 року.
Відповідачкою та її представником не заперечується, що автомобіль ВАЗ 2107 1992 року випуску білого кольору, двигун № НОМЕР_3, кузов № ХТА 210720L0538233, реєстраційний номер НОМЕР_4 придбано під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі і він є об»єктом права спільною сумісною власності подружжя.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про неузгодження з нею вартості автомобіля в сумі 10000 грн. спростовуються даними протоколу судового засідання від 29.04.2010 року (а.с.71), зауважень на який вона не подавала.
Саме з узгодженої сторонами вартості цього майна в сумі 10000 грн. виходив суд першої інстанції при вирішенні позовних вимог про поділ автомобілю, а також з того, що ОСОБА_2 до постановлення рішення у справі на депозитний рахунок суду внесено 15000 грн. Заперечуючи проти грошової компенсації за належну їй частку в цьому майні і заявивши вимоги щодо присудження їй автомобілю, ОСОБА_1 на депозит суду не внесла відповідної суми і заявила, що коштів на це не має. Її вимоги про доповнення рішення суду шляхом визнання за ОСОБА_2 право на грошові кошти, еквівалентні 235 000 рублів РФ в рахунок компенсації його частки у праві власності на автомобіль є безпідставними, оскільки відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції, а вказані кошти не були предметом позовних вимог жодної зі сторін.
Доказів на підтвердження доводів своєї апеляційної скарги про позбавлення ОСОБА_2 прав на керування транспортним засобом ОСОБА_1 всупереч своєму процесуальному обов»язку не надано. Між тим, з довідки начальника ВДАІ з обслуговування Ленінського району міста Харкова та ОСОБА_3 України в Харківської області вбачається, що станом на 27.11.2010 року посвідчення водія та талон до посвідчення водія на ім»я ОСОБА_2 серед затриманих не значаться. Посилання ОСОБА_1 на намір подарувати автомобіль сину ОСОБА_2 від першого шлюбу не можуть впливати на висновки суду першої інстанції в частині вирішення спору про поділ автомобіля і підставою для зміни рішення в цій частині.. В іншій частині рішення не оскаржено і апеляційним судом не переглядалось.
Судова колегія визнає, що рішення в частині вирішення спору про поділ автомобілю ухвалено судом з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ч. 1 ст.308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Керуючись ст. ст.303,304, п.1ч.1 ст.307, ст. ст.308,313,314,315,319,324 ЦПК України судова колегія, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу відхилити.
Рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 28 липня 2010 року в оскаржуваній частині
залишити без змін.
В іншій частині вказане рішення апеляційним судом не переглядалося.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення.
Може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий –
Судді -