АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Справа № 2010/1-786/11 Головуючий суддя І інстанції Калиновська Лоліта Віталіївна

Провадження № 11/2090/2752/2012 Суддя доповідач Крамаренко Г.П.

Категорія: справи щодо неповнолітніх

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2012 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого Крамаренко Г.П.

суддів Струка І.Ф., Шевченка Ю.П.

за участю прокурора Синіциної К.В.

потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника потерпілих ОСОБА_3

адвоката ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

засудженого ОСОБА_6

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальну справу за апеляціями прокурора, який приймав участь у суді першої інстанції, потерпілих ОСОБА_2

І.М., ОСОБА_2, ОСОБА_7, захисника засудженого ОСОБА_5, засудженого ОСОБА_6 на вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 16 серпня

2012 року, яким,-

ОСОБА_6. ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, проживавшого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого,-

засуджено за ч.І ст. 115 КК України на 10 років позбавлення волі, за ч.І ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 189 КК України на 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів визначено остаточне покарання - позбавлення волі на строк 12 років.

Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_7 по 70 000 грн. кожному на відшкодування моральної шкоди.

ОСОБА_6 визнано винним у злочинах, які він вчинив за таких обставин.

7 червня 2005 року в селі Пересічне Дергачівського району Харківської області ОСОБА_6 спробував приєднатися до компанії хлопців, у якій перебував ОСОБА_8, однак останній відповів категоричною відмовою, що зачепило самолюбство ОСОБА_6, підсилило його ворожість до ОСОБА_9 і з'явилося мотивом його вбивства з помсти на ґрунті особистих неприязних відносин.

7 червня 2005 року приблизно о 23 годині 15 хвилин у селі Пересічне по вулиці Нова ОСОБА_6 зустрів ОСОБА_9, який повертався додому, і з помсти на ґрунті особистих неприязних стосунків наніс йому кілька ударів руками по обличчю та тілу, заподіявши легкі тілесні ушкодження, від яких ОСОБА_9 упав спиною на землю. Потім ОСОБА_6 з метою вбивства ОСОБА_9 з помсти, викликаній

самолюбством на ґрунті особистих неприязних відносин, згорнутим у вигляді петлі светром останнього здавив йому шию, що спричинило смерть потерпілого від механічної асфіксії на місці події. Щоб приховати сліди злочинів ОСОБА_6 перетягнув труп ОСОБА_9 за будівельні блоки, розташовані біля паркану домоволодіння №54 по вулиці Перемоги в селі Пересічне, де він був виявлений на наступний ранок 8 червня 2005 року.

Крім того, ОСОБА_6 7 червня 2005 року в селі Пересічне по вулиці Нова після здійснення вбивства ОСОБА_9 таємно викрав у потерпілого мобільний телефон марки «Сіменс МС-60» із сім-картою «Джус», загальною вартістю 400,80 грн., які обернув на свою користь і згодом розпорядився ними, як своїми власними.

21 червня 2005 року ОСОБА_6, маючи у своєму розпорядженні мобільний телефон «Сіменс МС-60» зі стартовим пакетом «Джус» номер (097)6782307, який належав ОСОБА_9, діючи умисно і протиправно, з корисливих спонукань, з метою заволодіння шляхом вимагання, поєднаного з погрозою вбивством, майном ОСОБА_2 - батька ОСОБА_8, перебуваючи в районі станції метро «Холодна гора» у м. Харкові, знаючи номер мобільного телефону ОСОБА_2, приблизно в 11 годин відправив текстове повідомлення з мобільного телефону ОСОБА_9 на мобільний телефон ОСОБА_2 з вимогою про виплату коштів в сумі 100 000 євро (за курсом НБУ 615547,30 грн.) і погрозою вбивства ОСОБА_10 - дочки ОСОБА_2, а саме: «Хочиш штоб дочька била жева поклади на крьішу остановки 100 тисяч євро».

Продовжуючи свої умисні і протиправні дії, спрямовані на заволодіння шляхом вимагання, поєднаного з погрозою вбивством, майном ОСОБА_2 у сумі 100 000 (за курсом НБУ 615547,30 грн.), ОСОБА_6 22 червня 2005 року приблизно в 9 годин 30 хвилин, перебуваючи в районі станції метро «Холодна гора» у м. Харкові, маючи у своєму розпорядженні мобільний телефон ОСОБА_9, знову відправив текстове повідомлення з мобільного телефону ОСОБА_9О; на мобільний телефон ОСОБА_2 з вимогою про виплату коштів у сумі 100 000 євро, а саме: «100 тисяч євро на крише зиленой остановки до воскресения».

В апеляції державний обвинувач просить вирок суду скасувати і постановити новий вирок, остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у виді 13 років позбавлення волі і стягнути з засудженого моральну шкоду на користь потерпілих по 100 000 грн. кожному. На думку прокурора судом першої інстанції не враховані в повному обсязі обставини, що ОСОБА_6 свою вину не визнав, не покаявся у скоєних злочинах, за місцем мешкання характеризується негативно, затягував судове слідство по справі. Також апелянт вважає, що судом не враховано те, що внаслідок вбивства неповнолітнього ОСОБА_9 його батьки понесли моральні страждання, які ніколи не відновляться. Незважаючи на це, судом частково задоволені позовні вимоги потерпілих на суму 70 000 грн. кожному.

Потерпілі ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_7, апеляції яких є аналогічними за змістом, просять змінити вирок суду через невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м’якості, призначити ОСОБА_6 покарання відповідно до ст. 70 КК України у виді 15 років позбавлення волі та повністю задовольнити їх цивільні позови про відшкодування моральної шкоди у сумі 200 000 грн. на користь кожного потерпілого. При цьому апелянти посилаються на те, що призначене судом покарання не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого. На їх думку суд не врахував, що ОСОБА_6 характеризується негативно, перешкоджав встановленню істини по справі, давав суперечливі показання, перед його затриманням намагався втекти з місця проживання.

В своїх апеляціях захисник ОСОБА_6 - його мати ОСОБА_5 та сам засуджений просять вирок скасувати, а справу взяти на розгляд апеляційного суду, посилаючись на неповноту досудового і судового слідства, порушення вимог кримінально-процесуального закону при розгляді справи судом першої інстанції. На думку апелянтів, які не оспорювали засудження за вимагання, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, суд безпідставно визнав ОСОБА_6 винним у скоєнні навмисного вбивства та крадіжки, і в мотивувальній частині вироку не навів жодних беззаперечних та переконливих доказів, які б свідчили, що вбивство ОСОБА_8 скоєно саме засудженим.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2. які підтримали свої апеляції, захисника ОСОБА_5 і засудженого ОСОБА_6 про скасування вироку із наведених у їхніх апеляціях підстав, адвоката ОСОБА_4, який підтримав апеляційні вимоги підзахисного ОСОБА_6, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія судів вважає, що вони задоволенню не підлягають з наступних підстав.

У порядку, визначеному кримінально-процесуальним законом, суд повно, всебічно і об’єктивно розглянув зібрані у справі докази і, оцінивши їх у сукупності, дійшов обгрунтованого висновку про винність ОСОБА_6 у злочинах, за які його засуджено.

У процесі судового розгляду також були досліджені доводи ОСОБА_6 про невинуватість в інкрімінованих йому злочинах, про його знаходження в комп’ютерному клубі 7 червня 2005 року до 23 години, прибуття до будинку ОСОБА_11 біля 23-30 години, а також про те, що мобільний телефон «Сіменс» йому 18.06.2005 року передав ОСОБА_12 і попросив відправити текстові повідомлення, а потім продати, йому віддати 100 грн. Суд з наведенням мотивів спростував їх і обгрунтовано визнав безпідставними.

Цих висновків суд дійшов з огляду на такі докази, досліджені в судовому засіданні і належно оцінені судом.

Потерпілі батьки ОСОБА_8 пояснили, що вони жили в достатку, їх син мав все, що хотів, в тому числі і мобільний телефон «Сіменс», котрий був при ньому, коли він пішов гуляти ввечері 7 червня 2005 року і не повернувся додому. Тіло мертвого сина знайшла мати вранці 8 червня поміж бетонними блоками, які лежали в кущах, на їх вулиці ОСОБА_13. Пізніше 21 і 22 червня із зниклого телефону сина на телефон батька прийшли повідомлення з погрозою вбивства дочки і вимаганням 100 000 євро.

Органом досудового слідства достовірно було встановлено, що ці повідомлення надсилав саме ОСОБА_6 з телефону, що належав вбитому ОСОБА_8, і який 22.06.2005 року він продав в магазині «Вера» в м. Харкові за 240 грн.

ОСОБА_6 при допиті 23.06.2005 року цю обставину заперечував, але його впізнала свідок ОСОБА_13, яка підтвердила, що парубок з прізвищем ОСОБА_6 продав мобільний телефон «Сіменс МС60» . при цьому він пред’являв свій паспорт, що записано в журналі обліку і реєстрації мобільних телефонів і в якому розписався саме ОСОБА_6.

24.06.2005 року ОСОБА_6 був затриманий, при допиті в якості підозрюваного і в ході очної ставки з ОСОБА_13 він наполягав на тому, що про телефон ОСОБА_8 йому нічого не відомо (а.с.110-121, 124-127 т.4).

При допиті 1.07.2005 року ОСОБА_6 дав пояснення про те, що 18 червня 2005 року телефон «Сіменс» йому дав ОСОБА_12 і попросив продати, а також дав сім-картку, щоб передати з неї два повідомлення, тексти яких і номер абонента були написані на листку, який він після передачі повідомлень викинув, а телефон продав в магазині за 240 грн. Карточка знаходилася в кармані його спортивних брюк, могла впасти за їх підкладку (а.с.130-133 т.4). Слідчим 4.07.2005 року були оглянуті спортивні брюки, на які вказав ОСОБА_6, в області підкладки нижнього шва була знайдена СІМ-карта «Джус», яка належала потерпілому ОСОБА_8 (а.с.213 т.З).

Свідки ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_15 категорично заявили, що

18.06.2005року при зустрічі з ОСОБА_6 телефон «Сіменс» ОСОБА_12 ОСОБА_6 не передавав (а.с.80-81,136-137 т.8).

В дворі дому №38 по вулиці Красноармійській в селі Пересічне при матері ОСОБА_6 ОСОБА_5 23.06.2005 року була знайдена його спортивна сумка з речами, включаючи светр, і документами, що свідчить про його намір виїхати з села (а.с.214-216 т.З).

Про обставини, які передували злочину, розповіли свідки ОСОБА_16 і ОСОБА_17 Зокрема, вони пояснили, що ввечері 7 червня 2005 року гуляли разом із ОСОБА_18, були в комп’ютерному клубі, потім в магазині, до них підійшов ОСОБА_6 і спитав, куди вони йдуть. Йому відповів ОСОБА_8, що вони йдуть до нього пити чай, але це була неправда, він не хотів спілкуватися із ОСОБА_6. На зупинці автобуса ОСОБА_8 позвонив Якименко і той прийшов до них; вони на автобусі поїхали в кафе «Вітерок», воно було зачинено, тому вони пішли в кафе «Каштан». Потім на автобусі ОСОБА_8 і ОСОБА_16 поїхали додому, по вулиці Перемоги йшли пішки, перед перехрестям з вулицею ОСОБА_13 вони розсталися і пішли додому, було близько 23-15 години. До будинку ОСОБА_8 залишалося метрів 100, на його шляху вулиця ОСОБА_13 не освітлювалася (а.с. 134-136 т.8).

Свідок ОСОБА_19 під час досудового слідства пояснювала, що в ніч з 7 на 8 червня 2005 року вона поверталася додому з роботи і близько 24 години йшла по вулиці Перемоги, їй назустріч з боку перехрестя з вулицею ОСОБА_13 йшов ОСОБА_20; він був одягнений в темну футболку з коротким рукавом, темні спортивні штани, на поясі рукавами була зав’язана спортивна куртка (а.с.269-270 т.5).

Допитаний в суді свідок ОСОБА_11 пояснив, що на початку червня 2005 року ОСОБА_6 жив у них, він пішов з дому, тому що посварився з батьками. 7 червня вони пішли гуляти, були в комп’ютерному клубі, звідки ОСОБА_6 пішов раніше, сказав, що пішов гуляти на бесідку. ОСОБА_6 був одягнений в чорний спортивний костюм (а.с.138-139 т.8).

Свідок ОСОБА_21 підтвердила, що її син товаришував з ОСОБА_6 і той приходив до них додому, жалівся, що вдома не ночує, живе в сараї, голодує, тому вона його пожаліла і він близько місяця жив у них, допомагав з ремонтом дому, за що вона давала йому раз на тиждень 30-40 грн. 7 червня 2005 року хлопці пішли гуляти приблизно в 20 годин, ОСОБА_6 повернувся додому близько 01-00 годин (а.с.140 т.8).

Оглядом місця події встановлено, що в пройомі поміж блоками і огорожею дому №54 по вулиці Перемоги з боку вулиці Нова в селі Пересічне виявлено труп ОСОБА_8 зі слідами ушкоджень на обличчі і тілі, в області шиї рукавами наперед зав’язана кофта на два вузла (а.с.44-49 т.1).

За даними висновку судово-медичної експертизи смерть ОСОБА_8 настала внаслідок механічної асфіксії від здавлення органів шиї зашморгом. Травма утворилася внаслідок накидання сторонньою рукою і стискання шиї петлею (згорнутою кофтою), рукава якої були зав’язані на два простих вузла. Крім того, на обличчі, торсі і верхніх кінцівках знайдені садна, синці, які утворилися від дії тупих твердих предметів; на задній поверхні грудної клітини виявлені ділянки ссаднення, які підтверджують падіння потерпілого на спину і перетаскування тіла за будівельні блоки (а.с.222-225 т.З).

Згідно висновкам експертиз волокнистих матеріалів за № 5470, № 2895 в піднігтьовому вмісті пальців правої і лівої руки ОСОБА_6, а також на светрі ОСОБА_6 виявлені бавовняні волокна, які мають загальну родову принадлежність із такими ж волокнами, що входять до складу штанів ОСОБА_8 (а.с.241-243 т.З, а.с.27-28 т.5).

Наведені докази у своїй сукупності доводять в достатньому обсязі винність ОСОБА_6 в інкрімінованих йому злочинах. У зв’язку з цим доводи апеляцій засудженого і захисника про неповноту досудового слідства та судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи є необгрунтованими.

По справі не встановлено будь-яких істотних порушень кримінально- процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу.

Кваліфікація дій засудженого за ч.І ст. 115, ч.І ст.185, ч.2 ст.189 КК України є правильною.

Покарання ОСОБА_6 призначено з урахуванням ступеня тяжкості вчинених злочинів, даних про особу винного, та обставин, що впливають на покарання. Суд підставно взяв до уваги, що ОСОБА_6 раніше не судимий, його молодий вік, умови життя та виховання, за місцем навчання він характеризується посередньо, за місцем проживання - негативно. Обставиною, яка пом’якшує покарання, суд визнав вчинення злочину неповнолітнім.

Колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_6 покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів і підстав для призначення більш суворого покарання за доводами апеляцій прокурора і потерпілих не вбачає.

Апеляції потерпілих і прокурора про збільшення розміру відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають, оскільки суд при розгляді позовів потерпілих в повній мірі врахував характер та обсяг їх душевних страждань у зв’зку з втратою близької людини і постановив стягнути, виходячи з принципів розумності і справедливості, по 70 000 грн. на користь кожного потерпілого.

Керуючись ст. ст. 362, 365, 366 КПК України 1960 року, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 16 серпня 2012 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а апеляції прокурора, який приймав участь у суді першої інстанції, потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_7, захисника засудженого ОСОБА_5, засудженого ОСОБА_6 - без задоволення.