У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
головуючого Кузнєцова В.О.,
суддів:Ізмайлової Т.Л., Мостової Г.І.,
Мартинюка В.І., Наумчука М.І.,-
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до Дочірнього підприємства «Дніпровський круг» та ОСОБА_9, третя особа - Боярська міська рада Києво-Святошинського району Київської області, про визнання права власності, визнання правочину недійсним та за зустрічним позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, дочірнього підприємства «Дніпровський круг», третя особа - Боярська міська рада Києво-Святошинського району Київської області, про визнання майнових прав на квартиру, за касаційною скаргою ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 листопада 2014 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 05 березня 2015 року,
в с т а н о в и л а :
У серпні 2014 року ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 звернулись до суду з позовом до Дочірнього підприємства «Дніпровський круг» (далі - ДП «Дніпровський круг») та ОСОБА_9, третя особа - Боярська міська рада Києво-Святошинського району Київської області, про визнання права власності на майнові права на квартиру АДРЕСА_1 у м. Боярка Києво-Святошинського району Київської області; визнання недійсним договору № 15/04/11-Б від 15 квітня 2011 року, укладеного між ДП «Дніпровський круг» та ОСОБА_9 В обгрунтування позовних вимог позивачі посилались на те, що 01 вересня 2007 року між ними та ДП «Дніпровський круг» укладено договір про передачу майнових прав на квартиру в житловому будинку, що будується. За умовами цього договору ДП «Дніпровський круг» зобов'язувалось за власний рахунок вчинити дії, пов'язані з будівництвом об'єкта - житлового будинку з офісними приміщеннями, розташованого за адресою: Київська область, АДРЕСА_2 безоплатно передати ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7 квартиру № 406 (умовний номер) загальною площею 54,8 кв.м шляхом передачі їм документів, необхідних для оформлення права власності на відповідну частину житлового будинку (квартири), а ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7 зобов'язувались виселитися не пізніше 20 год. 00 хв. 02 вересня 2007 року з гуртожитку, що розташований за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, АДРЕСА_3 та після введення будинку в експлуатацію прийняти квартиру. Позивачі зазначають, що ними умови договору виконано в повному обсязі, оскільки у визначений у договорі строк вони виселилися із кімнати у гуртожитку. Однак, відповідачем умови договору не виконано, майнових прав на квартиру позивачам не передано, що є порушенням їх прав, оскільки вони вчасно не отримали те, на що розраховували укладаючи договір. Натомість, відповідачем ДП «Дніпровський клуб» в порушення прав позивачів було укладено з ОСОБА_9 договір № 15/04/11-Б від 15 квітня 2011 року. Ураховуючи викладене, позивачі просили задовольнити їх позовні вимоги і визнати за ними майнові права на квартиру № 187 загальною площею 54,80 кв.м, поверх 16, під'їзд 3, корпус 6 у житловому будинку, що розташований за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, АДРЕСА_4; та визнати недійсним договір № 15/04/11-Б від 15 квітня 2011 року, укладений між ДП «Дніпровський круг» та ОСОБА_9
У жовтні 2014 року ОСОБА_9 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ДП «Дніпровський круг», третя особа - Боярська міська рада Києво-Святошинського району Київської області, про визнання майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 м. Боярка Києво-Святошинського району Київської області. В обгрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_9 посилається на укладення між ним та ДП «Дніпровський круг» договору № 15/04/11-Б від 15 квітня 2011 року, за умовами якого він виконав умови щодо оплати вартості спірної квартири, проте відповідач ДП «Дніпровський круг» від виконання цього договору ухиляється.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 листопада 2014 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 05 березня 2015 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 відмовлено. У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_9 відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 просять ухвалені по справі судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні первісних та зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з необґрунтованості та недоведеності позовних вимог.
Проте повністю погодитися з висновками судів не можна з таких підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що 01 вересня 2007 року між ДП «Дніпровський круг» і ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7 укладено договір про передачу майнових прав на квартиру в житловому будинку, що будується.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що ДП «Дніпровський круг» передає безоплатно ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7 (за договором - сторона 2) майнові права на квартиру АДРЕСА_5 і зобов'язується за свій рахунок вчинити дії, пов'язані з будівництвом будинку і передачею стороні 2 документів, які необхідні для оформлення права власності на квартиру, а сторона 2 зобов'язується виселитися не пізніше 20 год. 00 хв. 02 вересня 2007 року з гуртожитку, розташованого за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, АДРЕСА_3 та після введення будівництва в експлуатацію прийняти квартиру (а.с. 14-15).
Заплановане введення об'єкта будівництва в експлуатацію - перше півріччя 2009 року (пункт 2.6 договору).
Пунктом 3.1.2 договору передбачено, що сторона 2 зобов'язана у строк до 20 год. 00 хв. 02 вересня 2007 року виселитись з приміщень по АДРЕСА_3 у приміщення будинку А по АДРЕСА_6 у м. Боярка.
За змістом п. 3.3.3 договору, сторона-1 має право розірвати цей договір або тимчасово припинити його дію в односторонньому порядку у разі невиконання стороною-2 своїх зобов'язань, передбачених п. 3.2.1 цього Договору.
У розділі 5 договору про передачу майнових прав на квартиру в житловому будинку, що будується, визначено умови відповідальності сторін у разі невиконання умов договору.
Сторони можуть розірвати договір достроково на умовах, передбачених договором та чинним законодавством (п. 7.2 договору).
15 квітня 2011 року між ДП «Дніпровський клуб» (сторона 1) та ОСОБА_9 (сторона 2) було укладено договір № 15/04/11-Б, за умовами якого сторона 1 продає, а ОСОБА_9 купує майнові права на предмет договору. При отриманні грошових коштів від сторони 2 в якості оплати майнових прав на квартиру у сторони 1 виникають боргові зобов'язання перед стороною 2, які погашаються стороною 1 з передачею стороні 2 по закінченню будівництва об'єкта документів для оформлення права власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 Києво-Святошинського району Київської області (а.с. 29-32).
05 травня 2012 року ДП «Дніпровський круг» надіслало на адресу позивачів за первісним позовом, лист в якому повідомило про неможливість виконання умов договору по безоплатній передачі майна, оскільки його фінансовий стан істотно погіршився та довело до відома про припинення зобов'язання по безоплатній передачі майнових прав на квартиру, обов'язку за свій рахунок вчинити дії, пов'язані з будівництвом об'єкту і передачею позивачам документів, які необхідні для оформлення права власності на відповідну частину житлового будинку, по Договору від 01 вересня 2007 року на підставі ч. 2 ст. 598, ч. 1 ст. 724 ЦК України та п. 7.2 Договору (а.с. 64).
Позивачі свої зобов'язання за договором виконали шляхом виселення з приміщення № 2 гуртожитку під літ. «Б», розташованого за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, АДРЕСА_3 що підтверджується актом від 02 вересня 2007 року (а.с. 16).
Проте відповідач взяті на себе зобов'язання за договором про введення будинку в експлуатацію та передачу майнових прав позивачам не виконав.
Відповідно до статей 526, 527, 530-532 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з положеннями статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Майном як особливим об'єктом вважаються окремі речі, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки ( частина перша статті 190 ЦК України).
Майнові права є неспоживчою річчю та визнаються речовими правами.
Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» дає визначення поняття «майнові права», які можуть оцінюватися, як будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (стаття 3 Закону).
Майнові права на нерухомість, що є об'єктом будівництва, не є речовими правами на чуже майно, оскільки об'єктом цих прав не є «чуже майно», а також не є правом власності, оскільки об'єкт будівництва не існує на момент встановлення іпотеки, а тому не може існувати й право власності на нього.
Отже, майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.
Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Новостворене нерухоме майно стає об'єктом цивільних правовідносин з моменту завершення будівництва, прийняття до експлуатації або державної реєстрації без урахування того, яким суб'єктом правовідносин здійснено такі дії та на якого суб'єкта цивільних правовідносин або сторону договору зареєстроване новостворене майно.
Захист майнових прав на новостворене майно, прийняте до експлуатації та оформлене (зареєстроване) на іншу особу, у разі невизнання цією особою прав позивача на спірне майно здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, то захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства, зокрема на підставі статті 392 ЦК України.
При цьому рішення суду про захист порушеного права та визнання за позивачем прав на спірне майно є підставою для реєстрації такого права.
Зазначений правовий висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 12 листопада 2014 року № 6-129цс14, який відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 60 ЦПК України).
Вирішуючи спір по суті первісних позовних вимог в частині визнання оспорюваного договору недійсним з підстав порушення відповідачем ДП «Дніпровський круг» положень ст. 203, 215 ЦК України при його укладенні, а саме відсутності у останнього, як власника, права на продаж спірної квартири, суд першої інстанції, відмовивши у задоволенні вказаних позовних вимог, в порушення ст.ст. 212-215 ЦПК України, не перевірив достатній обсяг прав та обов'язків відповідача «ДП «Дніпровський круг» при укладенні цього правочину. Суд першої інстанції залишив поза увагою, що єдиною умовою договору від 01 вересня 2007 року для його розірвання або тимчасового припинення його дії в односторонньому порядку (п. 3.3.3) було невиконання стороною 2 умов п. 3.2.1 договору, а саме: не виселення позивачів за первісним позовом не пізніше 20 год. 00 хв. 02 вересня 2007 року з гуртожитку по АДРЕСА_3 Києво-Святошинського району Київської області. Виконання ж позивачами за первісним позовом умов п. 3.2.1 договору від 01 вересня 2007 року, а саме добровільне виселення останніх у визначений у договорі час підтверджується актом від 02 вересня 2007 року (а.с. 16).
Судом першої інстанції не перевірено належним чином з урахуванням положень п.п. 3.2.1, 3.3.3, 5.2 договору від 01 вересня 2007 року чи мав право відповідач ДП «Дніпровський круг» в односторонньому порядку відмовлятись від виконання умов цього договору з підстав, передбачених ст. 598 ЦК України, не з'ясував при цьому правову природу цього правочину, зокрема, чи розповсюджуються положення ст. 724 ЦК України на спірні правовідносини.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання права власності на майнові права на спірну квартиру, зауважив, що відсутній такий спосіб захисту як визнання права власності на майнові права, водночас пославшись на те, що позивачами за первісним позовом не доведено, що квартира №187, яка є предметом оспорюваного договору та квартира №406 (умовний номер), яка виділена позивачам, є однією тією ж квартирою, залишивши при цьому поза увагою, що безпосередньо умовами договору від 01 вересня 2007 року (п. 2.2) передбачено, що номер квартири може змінюватись згідно проектної документації, та позивачами за первісним позовом на підтвердження своїх вимог надано певні письмові докази, зокрема, Акт від 30 липня 2014 року, складений депутатом Боярської міської ради (а.с. 28), постанови про визнання потерпілими ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 по кримінальній справі № 205 від 03 липня 2012 року (а.с. 33-34, 35-36, 37-38) та зазначені обставини відповідачем ДП «Дніпровський круг» не спростовані.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд в порушення ст.ст. 303, 315 ЦПК України зазначив, що позивачами за первісним позовом не надано доказів, що предметом оспорюваного договору є одна й та сама квартира, яка була предметом договору, укладеного з ними, при цьому не сприявши належним чином з'ясуванню вказаних обставин.
Судові рішення в частині зустрічних позовних вимог не оскаржуються, а отже не є предметом касаційного оскарження.
Відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині первісних позовних вимог повинні бути скасовані, а справа в цій частині направлена на новий розгляд до суду першої інстанції, який повинен урахувати викладене й залежно від установленого вирішити спір.
Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 задовольнити.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 листопада 2014 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 05 березня 2015 року в частині первісних позовних вимог скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.О. Кузнєцов
Судді: Т.Л. Ізмайлова
В.І. Мартинюк
Г.І. Мостова
М.І. Наумчук