У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
головуючого Кузнєцова В.О.,
суддів:Ізмайлової Т.Л., Мостової Г.І.,
Мартинюка В.І., Наумчука М.І.,-
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи: Державна реєстраційна служба Кам'янець-Подільського міськрайонного управління юстиції, Кам'янець-Подільське міжміське бюро технічної інвентаризації, про зміну розміру часток у домоволодінні, за касаційною скаргою ОСОБА_6 в особі представника ОСОБА_9 на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 лютого 2015 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Хмельницької області від 20 квітня 2015 року,
в с т а н о в и л а :
У квітні 2014 року ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи: Державна реєстраційна служба Кам'янець-Подільського міськрайонного управління юстиції (далі - ДРС Кам'янець-Подільського МРУЮ), Кам'янець-Подільське міжміське бюро технічної інвентаризації (далі - Кам'янець-Подільське МБТІ), про зміну розміру часток у домоволодінні, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. З урахуванням уточнених позовних вимог позивач просив змінити розподіл ідеальних часток у спірному домоволодінні у зв'язку з набуттям законної сили ухвалою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 04 серпня 2009 року наступним чином: частка, що належала ОСОБА_10 та належить ОСОБА_6 у спірному домоволодінні становить 61/100 частин, а з яких частка ОСОБА_10 становила 38/100 частин, що складається з кімнати, площею 10,6 кв.м, 1/2 частини коридору, площею 4,6 кв.м, 1/2 частину веранди спільного користування, площею 4,5 кв.м, 1/2 частину веранди спільного користування, площею 5,3 кв.м, 1/2 частини кухні спільного користування, площею 6,7 кв.м, 1/2 частина підвалу, площею 9,5 кв.м, 1/2 частина сходів до будинку; сарай, площею 40,1 кв.м; частка ОСОБА_6 становить 23/100 частин спірного домоволодіння, яка складається з кімнати, площею 8,7 кв.м, та 1/2 частини коридору, площею 4,6 кв.м, 1/2 частину веранди спільного користування, площею 4,5 кв.м, 1/2 частину веранди спільного користування, площею 5,3 кв.м, 1/2 частини кухні спільного користування, площею 6,7 кв.м, 1/2 частина підвалу, площею 9,5 кв.м, 1/2 частина сходів до будинку. Частка ОСОБА_8 та ОСОБА_7 становить 39/100 частин домоволодіння, яка складається з кімнати, площею 11,3 кв.м, кімнати, площею 18,4 кв.м, гаражу 15,6 кв.м.
Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 лютого 2015 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Хмельницької області від 20 квітня 2015 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_6 в особі представника ОСОБА_9 просить ухвалені по справі судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що ухвалою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 04 серпня 2009 року затверджено мирову угоду між ОСОБА_10 та ОСОБА_7, ОСОБА_8, за умовами якої будинок і надвірні будівлі розподіляються наступним чином: ОСОБА_10 та ОСОБА_6 отримали у спільну сумісну власність такі приміщення у домоволодінні АДРЕСА_1: кімнату, площею 8,7 кв.м, що позначена у технічному паспорті цифрою 5, яка передалась у користування ОСОБА_6; кімнату, площею 10,6 кв.м, що позначена у технічному паспорті цифрою 2, яка передалась у користування ОСОБА_6; коридор, площею 4,6 кв. метрів, що позначений у технічному паспорті цифрою 1, приміщення веранди, площею 5,3 кв.м, приміщення веранди площею 6,7 кв.м, кухня площею 4,5 кв.м, передаються у спільне користування ОСОБА_10 та ОСОБА_6, підвал, площею 9,5 кв.м, що знаходиться під будинком, сходи перейшли у спільне сумісне користування ОСОБА_10 та ОСОБА_6 У спільну сумісну власність ОСОБА_8 та ОСОБА_7 передано: кімнату, площею 11,3 кв.м, що позначена у технічному паспорті цифрою 4; кімнату, площею 18,4 кв.м, що позначена у технічному паспорті цифрою 3. Водночас відповідачі (ОСОБА_8 та ОСОБА_7.) взяли на себе зобов'язання провести реконструкцію будинку в термін до 01 лютого 2011 року, а саме: замурувати входи з коридору і кімнат ОСОБА_10 та ОСОБА_6 до належних відповідачам приміщень, зробити окремий вхід, прибудувати кухню, ванну, коридор, веранду до своєї частини приміщення. ОСОБА_10 та ОСОБА_6 не заперечували і надали згоду на реконструкцію і підведення комунальних комунікацій. Вхід на горище кожна із сторін повинна буде здійснювати через свої двері; ОСОБА_7 зобов'язувався до 01 лютого 2011 року влаштувати нові двері шириною 70 см для входу на горище для ОСОБА_10 та розширити площадку перед входом на горище на 20 см. ОСОБА_8 та ОСОБА_7 використовуватимуть для входу на горище існуючі двері. ОСОБА_8 та ОСОБА_7 зобов'язувались встановити драбину для входу на горище зі своєї половини будинку в термін до 01 лютого 2011 року. Для проведення реконструкції вхід на горище співвласники погодили залишити у спільному використанні. Горище розподілено між співвласниками пропорційно до площі належних їм приміщень будинку. Сарай передано у власність ОСОБА_10, але до завершення реконструкції - 01 лютого 2011 року останній не заперечуватиме проти використання ОСОБА_8 та ОСОБА_7 лівого крайнього приміщення сараю, ОСОБА_6 погодився з таким використанням. Зазначено також, що гараж є власністю ОСОБА_8, ОСОБА_7 Земельну ділянку співвласники спірного домоволодіння погодили використовувати спільно до подальшого її розподілу (а.с.22-23).
27 вересня 2004 року ОСОБА_10 складено заповіт (а.с. 20), за яким останній заповів ОСОБА_6 все своє майно, де б воно не було та з чого не складалось, і загалі все те, що на день смерті буде йому належатиме і на що він за законом матиме право.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 (а.с. 21).
Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 квітня 2014 року (а.с. 37) визнано за ОСОБА_6 право власності на спадкове майно за заповітом, а саме 1/4 частину домоволодіння АДРЕСА_1
Частиною 1 ст. 357 ЦК України передбачено, що частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.
Відповідно до п. 3, 4 ст. 357 ЦК України передбачено, що співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна. Співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.
Згідно зі ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 2 ст. 183 ЦК України), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
За змістом ст. 367 ЦК України, майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
Відповідно до статті 175 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета позову.
У разі укладення сторонами мирової угоди суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Закриваючи провадження у справі, суд за клопотанням сторін може постановити ухвалу про визнання мирової угоди.
Згідно із пунктом 2 частини другої статті 17 Закону України «Про виконавче провадження», виконанню державною виконавчою службою підлягають ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Вимоги до виконавчого документа закріплено у статті 18 цього Закону.
Однією з підстав відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження є невідповідність виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 Закону (пункт 6 частини першої статті 26 Закону).
Відповідно до пункту 5 статті 3 Закону (в редакції від 21 квітня 1999 року) було передбачено, що мирові угоди, які затверджені судом, відносяться до рішень, що підлягають виконанню державною виконавчою службою.
Однак Законом України від 18 листопада 2003 року № 1255 «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» положення пункту 5 статті 3 Закону виключено.
Отже, на момент постановлення ухвали суду про визнання мирової угоди (04 серпня 2009 року) зазначена мирова угода не відносилась до рішень, що підлягають виконанню державною виконавчою службою.
Системний аналіз зазначених норм показав, що у разі невиконання однією зі сторін зобов'язань за умовами мирової угоди інша сторона угоди не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди. При цьому звернення заінтересованої особи до суду із зазначеним позовом без попереднього отримання постанови державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження не є підставою для відмови в задоволенні указаного позову.
Зазначений правовий висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року № 6-274цс15, який відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано виходив з того, що мирова угода сторонами у добровільному порядку не виконана. Згідно Закону України «Про виконавче провадження» ні мирова угода, ні ухвала суду про визнання мирової угоди не є виконавчими документами, а тому не підлягають примусовому виконанню. Жодна із сторін мирової угоди не звертались до суду із позовом про спонукання до виконання умов мирової угоди.
При цьому, слід зазначити, що ухвалою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 04 серпня 2009 року, якою затверджено мирову угоду між ОСОБА_10 та ОСОБА_7, ОСОБА_8, було визначено порядок користування жилими приміщеннями та надвірними спорудами у спірному домоволодінні, питання щодо передачі у власність визначених у мировій угоді приміщень, визначення часток у спірному домоволодінні, сторонами не вирішувалось. Водночас, відповідно до рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 квітня 2014 року (а.с. 37) за ОСОБА_6 визнано право власності на спадкове майно за заповітом, а саме 1/4 частину домоволодіння АДРЕСА_1
Доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, тому колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.
Згідно ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_6 в особі представника ОСОБА_9 відхилити.
Рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 лютого 2015 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Хмельницької області від 20 квітня 2015 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.О. Кузнєцов
Судді: Т.Л. Ізмайлова
В.І. Мартинюк
Г.І. Мостова
М.І. Наумчук