№ 2-2842/09  

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

 15 червня 2009 року                                                м. Запоріжжя

 Шевченківський районний суд м. Запоріжжя в складі головуючого судді Жупанової І.Б. при секретарі Брагіній І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом приватної фірми «Сокіл» до ОСОБА_1, третя особа – ОП ЗМБТІ, про визнання права власності на нежитлове приміщення,

 В С Т А Н О В И В :

 Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому зазначає, що у  відповідності до рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 24.04.2003 року № 149/2 приватному підприємству «Сокіл» затверджено проект продовження терміну оренди земельної ділянки площею 0,2743 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

 01.01.2003 року між ним та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про спільну діяльність, згідно умов якого він та відповідач взяли на себе зобов’язання про сумісне будівництво на цій ділянці торгівельного комплексу (ІІ черга – кафе з літнім майданчиком), а саме фінансування у рівних  частках будівництва, а після його закінчення оформити право власності на вказаній об’єкт нерухомості на обох в рівних частках.

Відповідачка умов договору не виконала, в фінансуванні будівництва участі не приймала, внаслідок чого і не придбала права власності на частку в об’єкті нерухомості.

Оскільки об’єкт створений за власні кошти позивача, він просить визнати право власності на весь об’єкт в цілому за ПФ «Сокіл», визнавши його об’єктом нерухомості.

В суді позивач позов підтримав в повному обсязі з викладених в ньому підстав, просить його задовольнити, пояснив, що в судовому порядку вимушений це робити, бо відповідачка претендує, що вказаний об’єкт нерухомості є спільною власністю.

Представник відповідачки в суді позов не визнала, фактичні обставини, викладені позивачем не заперечує, але вважає, що не виконувала умов договору про спільну діяльність з поважних причин через відсутність коштів, вважає, що придбала право власності на частку нерухомості, обумовлену договором, а фінансові претензії до неї по розрахункам за договором позивач може вирішити в судовому порядку, бажає, щоб право власності на об’єкт було зареєстроване і за нею.

Вислухавши доводи сторін, дослідивши письмові докази в справі, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

У відповідності до ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності.

Судом встановлено, що рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 24.04.2003 року № 149/2 приватному підприємству «Сокіл» затверджено проект продовження терміну оренди земельної ділянки площею 0,2743 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, для розташування торгівельного комплексу, що підтверджено копією рішення та копією договору оренди.

01.01.2003 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про спільну діяльність, згідно умов якого ПП ПФ «Сокіл» та відповідач взяли на себе зобов’язання про сумісне будівництво на цій ділянці торгівельного комплексу (ІІ черга – кафе з літнім майданчиком), а саме фінансування у рівних  частках будівництва, а після його закінчення оформити право власності на вказаній об’єкт нерухомості на обох в рівних частках, що підтверджено копією договору, вказані обставини не заперечила відповідачка.

Н а протязі 2001-2004 років позивач особисто, за власні кошті, без залучення коштів або участі у будь-якій іншій формі ОСОБА_1, проводив різні роботи щодо  будівництва торгівельного комплексу, а саме : ним було замовлено проектну документацію, отримано Дозвіл на виконання будівельних робіт,  укладено договір з будівничою фірмою ОСОБА_2, яким за рахунок внесеної ним плати фактично здійснено будівництво об’єкту нерухомості. Всього особисті витрати ПФ «Сокіл» на будівельно-монтажні роботи, обладнання, інвентар та матеріали склали близько 20 000 гривень, таким чином умови договору про спільну діяльність з боку позивача були виконані повністю , що  не заперечене відповідачкою.

Актом державної технічної комісії № 391, затвердженим Розпорядженням Запорізького міського голови № 1687 від 14.12.2004 року, прийнято та введено в експлуатацію закінчений будівництвом об’єкт нерухомості, торгівельний комплекс по вул. Авраменко (ІІ черга – кафе з літнім майданчиком) загальною площею 81,4 кв.м., якому відповідно до довідки ОП ЗМБТІ № 139 від 10.08.2001 року привласнено адресу: м. Запоріжжя, вул. Авраменко, 8.

Згідно з даними ОП ЗМБТІ, наявними в технічному паспорті, торгівельний комплекс (ІІ черга – кафе з літнім майданчиком) літ. А складається з наступних приміщень: кафе літ. А, навіс літ. В, навіс літ. Г, навіс літ. Д, навісу літ. Е, навісу літ. З, паркану № 1, замощення 1.

Відповідачка умов договору не виконала, в фінансуванні будівництва участі не приймала, що визнала в суді відповідачка. Доводи відповідачки про те, що після визнання за нею права власності на частку в новоствореному позивачем майні, віна може виплатити йому частину витрат не ґрунтуються на законі, не відповідають умовам договору між нею і позивачем, тому не можуть бути прийняті судом.

Суд вважає, що не виконання умов договору про спільну діяльність з боку відповідачки не тягне за собою виникнення права власності на новостворене майно за рахунок іншої особи, внаслідок чого, суд вважає, що відповідачка не придбала права власності на частку в об’єкті нерухомості.

Оскільки об’єкт створений за власні кошти позивача, він просить визнати право власності на весь об’єкт в цілому за ним, встановлені правовідносини відповідають вимогам ст. ст. 331, 392 ЦК України, суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 10,11, 209, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 331, 392 ЦК України, суд

 В И Р І Ш И В :

 Позов приватної фірми «Сокіл» задовольнити.

Визнати торгівельний комплекс  (ІІ черга – кафе з літнім майданчиком) літера А, загальною площею 81,4 м2, розташований за адресою: АДРЕСА_1, яке складається з наступних приміщень: кафе літ. А, навіс літ. В, навіс літ. Г, навіс літ. Д, навісу літ. Е, навісу літ. З, паркану № 1, замощення 1, об’єктом нерухомості та визнати право власності на новостворений об'єкт нерухомості - торгівельний комплекс (ІІ черга – кафе з літнім майданчиком) літера А, загальною площею 81,4 м2, розташований за адресою: АДРЕСА_1, яке складається з наступних приміщень: кафе літ. А, навіс літ. В, навіс літ. Г, навіс літ. Д, навісу літ. Е, навісу літ. З, паркану № 1, замощення 1, за  приватною фірмою «Сокіл».

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або шляхом подання апеляційної скарги без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційну скаргу не буде подано у встановлений строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: