Справа № 2-227/2009 року.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 травня 2009 року
Володарсько–Волинський районний суд Житомирської області в складі :
головуючого судді: Сульженка Л.П.
при секретарі: Малецькій М.О.
за участю:
позивача ОСОБА_1
представників відповідачів ОСОБА_2 ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Володарсько-Волинського районного суду цивільну справу за позовом
ОСОБА_1
до
сільськогосподарського виробничого кооперативу «Дружба», відділу державної виконавчої служби Володарсько – Волинського районного управління юстиції
про
визнання права власності на рухоме майно та звільнення майна від арешту,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду з вищеназваним позовом, вказуючи, що між ним та СВК «Дружба» була укладена домовленість щодо придбання ним автомобіля КАМАЗ 5511, 1986 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1. 29 липня 2008 року ОСОБА_1 було куплено вказаний автомобіль та внесено до каси СВК «Дружба» кошти за придбаний автомобіль в сумі 10000 гривень.
Позивач звернувся до Коростенського МРЕВ з питанням про зняття з обліку автомобіля КАМАЗ 5511, 1986 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, в чому йому було відмовлено, посилаючись на те, що відділом державної виконавчої служби Володарсько – Волинського районного управління юстиції накладено арешт на все майно СВК «Дружба».
ОСОБА_1 усно звертався до відділу державної виконавчої служби Володарсько– Волинського районного управління юстиції з питанням про звільнення майна з під арешту, так як він купив автомобіль в СВК «Дружба» та він належить йому, однак ОСОБА_1 було в цьому відмовлено та роз’яснено, що в даному випадку майно звільняється з під арешту тільки за рішенням суду.
Позивач в позовній заяві просить визнати за ним право власності на автомобіль КАМАЗ 5511, 1986 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 та звільнити з під арешту даний автомобіль.
В судовому засіданні позивач дав пояснення по суті заявленого позову.
Представники відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позов визнали.
Заслухавши пояснення позивача, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з слідуючих підстав.
Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Згідно ч.1 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з
- 2 -
позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з під арешту.
В судовому засіданні встановлено, що автомобіль КАМАЗ 5511, 1986 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 належав СВК «Дружба», що підтверджується технічним паспортом автомобіля серії НОМЕР_2.
Із видаткової накладної №85 слідує, що СВК «Дружба» продав вище вказаний автомобіль ОСОБА_1.
Згідно з квитанцією до прибуткового касового ордеру ОСОБА_1 сплатив за автомобіль КАМАЗ 5511, 1986 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, 10000 гривень.
Відповідно до копії постанови серії АА №558581 від 9 квітня 2008 року на все майно, що належить СВК «Дружба» накладено арешт.
Таким чином, необхідно визнати право власності на автомобіль КАМАЗ 5511, 1986 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 за ОСОБА_1, та звільнити з під арешту даний автомобіль.
Керуючись ст.ст.208, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, ст. 392 ЦК України, ч.1 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити. Визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль КАМАЗ 5511, 1986 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, шасі НОМЕР_3, двигун НОМЕР_4. Накладений арешт на вказаний вище автомобіль скасувати.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення до Володарсько-Волинського районного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Житомирської області через Володарськ-Волинський районний суд.
Головуючий: Л.П. Сульженко