У Х В А Л А

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою   Управління праці та соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації   на ухвалу Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 31 березня 2009 року про роз'яснення рішення суду у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання на території зони посиленого радіологічного контролю,   

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 23 жовтня 2008 року  встановлено факт проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Бахани Ріпкинського району Чернігівської області з 26.04.1986 року по даний час.

23 березня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про роз'яснення вищезазначеного рішення, посилаючись на те, що в резолютивній частині рішення суду зазначено „встановити факт проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Бахани Ріпкинського району Чернігівської області з 26.04.1986 року по даний час”, що по різному  тлумачиться заінтересованими особами.

Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 31 березня 2009 року заява ОСОБА_1 задоволена і судом вказано, що  рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 23 жовтня 2008 року по даній справі „необхідно розуміти таким чином, що суд встановив факт постійного проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Бахани Ріпкинського району Чернігівської області з 26.04.1986 року по день постановлення рішення судом, тобто по 23 жовтня 2008 року”.

В апеляційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації просить скасувати ухвалу місцевого суду і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місце проживання фізичної особи відповідно до ст. 29 ЦК України може бути постійним лише в тому випадку, якщо немає інших даних про те, що це місце проживання для громадянина не єдине, для всіх інших випадків одне з місць проживання особи є переважним, а решта - тимчасовим.

Апелянт вказує, що на час постановлення судом рішення, реєстрація і трудові відносини у м. Чернігові виключали можливість проживання у с. Бахани особи постійно, а тому у суду не і було підстав встановлювати факт постійного проживання, оскільки суть даного встановлення виходить за межі факту, посвідченого довідкою, в якій  вказано, що ОСОБА_1 дійсно проживає в с. Бахани Ріпкинського району з 26.04.1986 року по теперішній час. Термін ”постійно” відсутній.

На думку апелянта, рішення суду не може бути роз'яснене як таке, що посвідчує факт постійного проживання до тих пір, поки орган місцевого самоврядування аналогічним чином не роз'яснить зміст довідки. Також  вказує, що представником УПСЗН Ріпкинської районної державної адміністрації суду було надано копію рішення виконавчого комітету Петрушівської сільської ради від 19.03.2009 року, яким визнано видачу довідки безпідставною у зв'язку з відсутністю будь-яких даних про проживання ОСОБА_1 на території Петрушівської сільської ради, але судом не було взято до уваги даний факт всупереч ст. 212 ЦПК України.

Також апелянт зазначає, що між роз'ясненням і уточненням рішення суду є різниця, оскільки вид місця проживання потребує уточнення, а тому згідно цивільно-процесуального законодавства дана заява підлягає окремому розгляду в порядку окремого провадження. Це зумовлено тим, що надане судом роз'яснення змінило зміст рішення, чим порушило ч. 1 ст. 221 ЦПК України, так як  після винесення ухвали рішення набирає іншого значення.

В засіданні апеляційного суду представник зацікавленої особи апеляційну скаргу підтримала.

Заявник просив апеляційну скаргу відхилити, ухвалу суду залишити без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Згідно положень ст. 221 ЦПК України, якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які беруть участь у справі або для державного виконавця, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

  Як вбачається з рішення Ріпкинського районного суду від 23 жовтня 2008 року / а.с. 19-20/ його зміст є чітким, зрозумілим.

 Відносно цього не заперечував і в судовому засіданні  заявник ОСОБА_1 пояснивши при цьому, що з заявою про роз'яснення рішення звернувся тільки тому, що йому відмовляли у видачі документів через те, що в рішенні не вказано про його постійне проживання в зоні радіологічного контролю.

Тому суд вважає, що рішення не потребує додаткового роз'яснення для осіб, які  брали  участь в справі.

Роз'яснюючи рішення, суд в своїй ухвалі від 31 березня 2009 року зазначив, що  дане рішення необхідно  розуміти таким чином, що суд встановив факт постійного проживання  ОСОБА_1  в с. Бахани Ріпкинського району з 26 квітня 1986 року по 23 жовтня 2008 року.

  Отже,  роз'яснивши рішення суд своєю ухвалою  фактично змінив його зміст, порушивши при цьому ч. 1 ст. 221 ЦПК України.

Зважаючи на наведене, апеляційний суд вважає, що оскаржувала ухвала підлягає скасуванню, а ОСОБА_1 в задоволенні заяви про роз'яснення рішення необхідно відмовити.  

Керуючись ст.ст. 221, 303, 307, 312, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -

       У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації   - задовольнити частково.

Ухвалу Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 31 березня 2009 року - скасувати.

        Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні його заяви про роз'яснення рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області  від  23 жовтня 2008 року  в справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання на території зони посиленого радіологічного контролю.   

            Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий:                                              Судді: