Справа № 11-308/2009 р. Головуючий 1 інстанції: Кузьмін М.В.
Категорія - ч. 2 ст. 186 КК України Доповідач: Миронцов В.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 червня 2009 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області у складі:
головуючого судді Салая Г.А.
суддів Миронцова В.М., Трейтяк О.П.
з участю прокурора Щербака О.В.
засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 13 квітня 2009 року.
Цим вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, громадянин України, з неповною середньою освітою, не працюючий, не одружений, раніше судимий:
- 16.11.2007 року Новозаводським райсудом м. Чернігова, за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 187, ст. 304, ч. 2 ст. 185, ст.ст. 70, 75 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком на 3 роки, засуджений
за ч. 1 ст. 304 КК України до 3 років позбавлення волі;
за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України, частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком Новозаводського райсуду м. Чернігова від 16.11.2007 року та остаточно призначено покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець та мешканець АДРЕСА_2, громадянин України, з середньою спеціальною освітою, не працюючий, не одружений, раніше не судимий, засуджений
за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець та мешканець АДРЕСА_3, громадянин України, з неповною середньою освітою, не працюючий, не одружений, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, засуджений
за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі.
Запобіжний захід засудженим ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3, до набрання вироком законної сили, залишено у виді взяття під варту та постановлено обчислювати їм строк покарання з дня їх затримання 23.10.2008 року.
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець та мешканець АДРЕСА_4, громадянин України, з неповною середньою освітою, не працюючий, учень Чернігівського професійного ліцею деревообробної промисловості, не одружений, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, засуджений
за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_4 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, та відповідно до ст. 76 КК України покладено обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання, а також періодично з'являтись до вказаних органів на відмітку.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_4, до набрання вироком законної сили, залишено у виді підписки про невиїзд.
Питання про речові докази вирішено відповідно до ст. 81 КК України.
Судом ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було засуджено за скоєння злочинів при наступних обставинах.
11.10.2008 року, у вечірній час, ОСОБА_2 достовірно знаючи, що ОСОБА_3 є неповнолітнім, втягнув останнього в злочинну діяльність. Так, 11.10.2008 року, близько 22 год., ОСОБА_2 разом з ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою між собою та неповнолітнім ОСОБА_3, з метою викрадення чужого майна, нанесли численні удари руками та ногами в різні частини тіла потерпілому ОСОБА_5, завдавши останньому фізичного болю, після чого відкрито викрали мобільний телефон „Самсунг Х-630”, вартістю 600 грн., з карткою оператора мобільного зв'язку „Київстар”, вартістю 25 грн., з грошима на рахунку в сумі 10 грн., шкіряний гаманець, вартістю 20 грн., гроші в сумі 10 грн., кредитну картку „Приватбанку”, що матеріальної цінності для потерпілого не представляє, а всього на загальну суму 665 грн., які належать потерпілому ОСОБА_5.
21.11.2008 року, близько 22 год. 30 хв., ОСОБА_1 знаходячись біля комп'ютерного клубу „Релакс”, що по вул. Текстильників м. Чернігова, з метою викрадення чужого майна, погрожував застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, а також наніс один удар рукою в область правого ока неповнолітньому потерпілому ОСОБА_6, заподіявши фізичного болю, після чого відкрито викрав мобільний телефон „Нокіа Е 61 І”, вартістю 1800 грн., з карткою мобільного оператора „Лайф”, вартістю 25 грн., з грошима на рахунку 20 грн., з карткою пам”яті об”ємом 2 Гб вартістю 137 грн., а всього на загальну суму 1982 грн., що належить потерпілому ОСОБА_6.
10.11.2008 року, близько 4 год., неповнолітній ОСОБА_3 за попередньою змовою з неповнолітнім ОСОБА_4, знаходячись біля будинку АДРЕСА_5, з метою викрадення чужого майна, умисно нанесли приблизно 7 ударів ногами в нижню частину спини потерпілому ОСОБА_7 та один удар кулаком в нижню частини спини потерпілій ОСОБА_8, завдавши потерпілим фізичного болю, після чого відкрито викрали мобільний телефон „Нокіа 2600”, вартістю 100 грн., з сім-карткою мобільного оператора „Лайф”, вартістю 25 грн., а всього на суму 125 грн., що належать потерпілому ОСОБА_7 та гроші в сумі 8 грн., що належать потерпілій ОСОБА_8, а всього на суму 133 грн..
Не погодившись з вироком суду, засуджені ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляції в яких:
- засуджений ОСОБА_3 не заперечуючи фактичних обставин справи, просить вирок змінити та пом'якшити призначене йому покарання. Вказує, що він щиро кається у скоєному, просить врахувати, що злочин від скоїв через скрутне матеріальне становище в його сім'ї і під час скоєння злочину був тверезий. Зазначає, що суд не врахував позицію потерпілого про не застосування реального покарання з передачею його на поруки батькам;
- засуджений ОСОБА_1 просить вирок змінити та призначити йому покарання не пов'язане з позбавленням волі. Вважає, що висновок суду про те, що він наніс удар в область правого ока неповнолітньому потерпілому ОСОБА_6, не відповідає фактичним обставинам справи і не підтверджується жодними доказами. Вказує, що ОСОБА_6 за медичною допомогою не звертався і експертиза по даному факту не проводилася, крім того, свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показав, що перед цим у потерпілого була бійка з іншою особою на ім'я ОСОБА_10, який вдарив потерпілого 2 рази в обличчя, що підтвердив сам потерпілий. Крім того вказує, що свідок ОСОБА_9 знаходився від них з потерпілим на відстані близько 20 метрів тому не міг бачити, як він вдарив останнього. Крім того, зазначає, що суд не в повному обсязі врахував такі обставини, як повне визнання ним своєї вини, явку із зізнанням, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину і позитивні характеристики з місця проживання. а також взагалі не врахував, наявність у нього матері інваліда 2 групи та бабусі пенсіонера, які потребують його допомоги, стан його здоров'я, а також те, що потерпілим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 викрадене майно було повернуто і вони претензій до нього не мають;
- засуджений ОСОБА_2, не заперечуючи фактичних обставин справи, просить вирок щодо нього змінити та пом'якшити призначене йому покарання. Вказує, що потерпілий ОСОБА_5 претензій до нього не має та жодних матеріальних збитків не зазнав. Крім того, просить врахувати його щире каяття та повне визнання своєї вини.
Заслухавши доповідача, засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які просили задовольнити їх апеляції з викладених в них підстав, думку прокурора про необґрунтованість апеляцій засуджених, дослідивши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів підстав для їх задоволення не знаходить.
Висновок суду про доведеність вини засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у відкритому викраденні 11.10.2008 року майна у потерпілого ОСОБА_5, а ОСОБА_2 крім того у втягненні неповнолітнього ОСОБА_3 до злочинної діяльності, про доведеність вини ОСОБА_1 у відкритому заволодінні 21.11.2008 року майном потерпілого ОСОБА_6, а також про доведеність вини засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у відкритому викраденні 10.11.2008 року майна у потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8, підтверджується дослідженими судом першої інстанції доказами, яким надана належна оцінка в їх сукупності, відповідає фактичним обставинам справи та ніким із учасників судового розгляду не заперечується. Отже вирок суду в цій частині є обґрунтованим.
Що стосується доводів засудженого ОСОБА_1 в апеляції про те, що він 21.11.2008 року біля комп'ютерного клубу „Релакс” під час відкритого викрадення мобільного телефону у потерпілого ОСОБА_6 останнього не бив, колегія суддів вважає їх необґрунтованими виходячи з наступного.
В судовому засіданні суду першої інстанції, засуджений ОСОБА_1 за фактом відкритого заволодіння мобільним телефоном у потерпілого ОСОБА_6 пояснив, що він, 21.11.2008 року, біля 22 год. 30 хв., біля комп'ютерного клубу „Релакс”, побачив потерпілого, який спорив з наочно знайомим йому хлопцем. Він підійшов до ОСОБА_6 і сказав, що якщо він не хоче проблем, щоб віддавав йому мобільний телефон. Коли ОСОБА_6 віддав йому телефон, він повідомив останнього, що той зможе його забрати коли принесе 1 літр горілки або віддасть 100 грн. Оскільки у потерпілого грошей при собі не було, він разом з ОСОБА_6, другом останнього та наочно знайомим хлопцем, поїхали на таксі до друга потерпілого за грошима. Коли таксі зупинилося, товариш ОСОБА_6 пішов за грошима, а він наказав потерпілому вийти з машини, а сам поїхав додому. Вдень він мобільний телефон продав незнайомій особі на ринку Центральний. Заперечував, що перед тим, як забрати телефон у потерпілого, наніс йому удар в область ока.
Незважаючи на такі показання засудженого ОСОБА_1, вина останнього у відкритому викраденні майна потерпілого ОСОБА_6 поєднаного із погрозами застосування насильства та із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, скоєного повторно, підтверджуються іншими доказами по справі, які були дослідженні судом першої інстанції і яким надана належна оцінка.
Так, в судовому засіданні суду першої інстанції, потерпілий ОСОБА_6 показав, що близько 22 години, він разом зі своїм знайомим ОСОБА_9 знаходився біля комп'ютерного клубу „Релакс”, де з наочно знайомим йому хлопцем на ім'я ОСОБА_10 у нього виник конфлікт із-за дівчини. В цей час до них підійшов ОСОБА_1 та наказав віддати мобільний телефон. Він не погодився, і тоді ОСОБА_1 ударив його кулаком в область ока. Після цього він віддав мобільний телефон ОСОБА_1 і останній повідомив, що він зможе його забрати якщо віддасть 100 грн. або 1 л. горілки. Грошей у нього не було, і тоді ОСОБА_9 запропонував поїхати на таксі до нього додому. Коли вони приїхали до місця проживання останнього, ОСОБА_9 пішов за грошима, а через декілька хвилин ОСОБА_1 наказав йому вийти з таксі а сам поїхав з мобільним телефоном. З квартири ОСОБА_9 він зателефонував до міліції.
Свідок ОСОБА_9 в суді першої інстанції підтвердив, що 21.11.2008 року, у вечірній час, ОСОБА_1 забрав у ОСОБА_6 мобільний телефон, а після цього запропонував обміняти його на 100 грн. або на літр горілки. Коли вони під'їхали до його будинку, він пішов за грошима, а коли повернувся, побачив на вулиці одного ОСОБА_6, а ОСОБА_1 вже не було. Після цього ОСОБА_6 подзвонив до міліції.
З показань свідка ОСОБА_11 вбачається, що ввечері 21.11.2008 року, додому повернувся його син ОСОБА_6 та повідомив, що незнайомий хлопець побив його і відібрав мобільний телефон. Наступного дня вони в міліції написали заяву.
З показань свідка ОСОБА_12 вбачається, що наприкінці листопада 2008 року, біля кафе „Макдональдс” незнайомий хлопець запропонував йому купити мобільний телефон, на що він погодився. Коли наступного разу він вийшов на роботу, йому повідомили, що шукають викрадений мобільний телефон і він віддав цей телефон працівникам міліції.
Крім показів засудженого, потерпілого та свідків, вина засудженого ОСОБА_1 у скоєнні відкритого викрадення майна у потерпілого ОСОБА_6, поєднаного із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, скоєного повторно, також підтверджується:
- протоколом добровільної видачі від 25.11.2008 року, відповідно до якого ОСОБА_12 добровільно видав працівникам мобільний телефон, який придбав 21.11.2008 року у невідомого чоловіка (т. 1 а.с. 201);
- явкою з повинною ОСОБА_1, в якій останній власноручно зазначив, що 21.11.2008 року він забрав мобільний телефон у незнайомого хлопця біля клубу „Релакс” (т. 1 а.с. 203);
- протоколом очної ставки між ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_6, в ході якої підтвердився факт того, що 21.11.2008 року ОСОБА_1 наніс удар рукою в око потерпілому та забрав у останнього мобільний телефон (т. 1 а.с. 221).
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що вина засудженого ОСОБА_1 у відкритому викраденні майна потерпілого ОСОБА_6 при обставинах, встановлених судом першої інстанції, повністю доводиться дослідженими судом доказами, а твердження засудженого ОСОБА_1 про те, що він насильства до потерпілого не застосовував - позицією його захисту, з метою пом'якшити покарання за скоєний злочин.
При обранні виду та міри покарання засудженим, суд, у відповідності зі ст. 65 КК України, призначив його з урахуванням характеру та ступеню суспільної небезпеки скоєних ними злочинів.
При обранні виду та міри покарання засудженому ОСОБА_2 суд врахував пом'якшуючи його покарання обставини: щире каяття та сприяння розкриттю злочину, обтяжуючу покарання обставину - скоєння злочину у стані алкогольного сп'яніння, та з урахуванням того, що ОСОБА_2 скоїв злочин під час відбування покарання, обґрунтовано призначив йому покарання у виді позбавлення волі частково приєднавши невідбуте покарання за попереднім вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16.11.2007 року.
Вирішуючи питання про вид та розмір покарання ОСОБА_1 суд, у відповідності з вимогами положень Кримінального кодексу України, призначив його з урахуванням даних, які характеризують особу засудженого, врахував обставини, що пом'якшують відповідальність засудженого - щире каяття та сприяння розкриттю злочину, а також обставини, що обтяжують його відповідальність - скоєння ним злочину у стані алкогольного сп'яніння.
Твердження ОСОБА_1, що при призначенні покарання суд не в повному обсязі врахував всі пом'якшуючі обставини, а саме, наявність матері-інваліда і бабусі-пенсіонерки, які потребують його допомоги та його стан здоров'я є непереконливими, оскільки судом першої інстанції були враховані всі обставини, на які посилається засуджений в апеляції. Однак, зважаючи на ступінь суспільної небезпеки вчинених злочинів, ті обставини, що ОСОБА_1 під час вчинення злочину перебував у стані алкогольного сп'яніння, двічі скоїв діяння, які законодавець відніс до категорії тяжких злочинів то, на думку колегії суддів, обґрунтовано призначив йому покарання у вигляді мінімального строку позбавлення волі передбаченої санкцією інкримінованого йому діяння, яке є достатнім та необхідним для його виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів.
Такі обставини, як надання допомоги та утримання ОСОБА_1 непрацездатної матері, яка є інвалідом 2-ї групи та бабусі-пенсіонерки, не можна визнати як такі, що пом'якшують його покарання, оскільки ОСОБА_1 не працював і з матеріалів справи не випливає, що він когось утримував чи мав би хоч можливість когось утримувати. Що стосується посилань апелянта на неврахування судом його стану здоров”я при призначенні покарання, то як вбачається з матеріалів справи медичних протипоказань для відбування покарання в місцях позбавлення волі у засудженого ОСОБА_1 не має, тому доводи наведені у апеляції в цій частині є також безпідставними.
При вирішенні питання про вид та міру покарання засудженому ОСОБА_3, суд врахував дані про його особу, обставини, що пом'якшують його покарання: щире каяття, сприяння розкриттю злочину та скоєння злочину у неповнолітньому віці, відсутність обставин що його обтяжують, а також ту обставину, що ОСОБА_3 раніше притягався до кримінальної відповідальності і, за постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 29.06.2006 року, до нього були застосовані примусові міри виховного характеру та направлено до спеціальної навчально-виховної установи.
При вирішення питання про вид та міру покарання засудженому ОСОБА_4, суд врахував як обставину, що пом'якшує його покарання скоєння злочину у неповнолітньому віці та відсутність обставин, що його обтяжують та обґрунтовано призначив йому покарання у виді позбавлення волі та, на підставі ст. 75 КК України, звільнив від відбування покарання з випробуванням.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що призначене засудженим покарання є обґрунтованим, достатнім і необхідним для їх виправлення та попередження скоєння ними нових злочинів.
При цьому, посилання засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в апеляціях про те, що судом не була врахована позиція потерпілих про незастосування до них суворого покарання та відсутність з їх боку матеріальних збитків, судовою колегією не можуть бути прийняті до уваги, оскільки враховуючи характер, ступінь та суспільну небезпеку скоєних злочинів, наявність обставин які обтяжують та пом'якшують покарання, а також, фактично з врахуванням і позиції потерпілих, суд першої інстанції обгрунтовано призначив їм мінімальне покарання передбачене санкцією інкримінованого їм злочину.
Підстав для скасування чи зміни вироку у справі не вбачається.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 379 Кримінально-процесуального кодексу України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Апеляції засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 13 квітня 2009 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - без змін.
Головуючий Судді: