У К Р А Ї Н А
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
36000, м. Полтава, вул. Жовтнева, 18, тел. 7-34-67
Справа № 11-309 2009 р. Головуючий у 1-й інстанції -
Категорія справи - ч.2 ст. 185 КК - С.Т. Гальченко О. О.
Доповідач Павленко В. П.
У Х В А Л А
Іменем України
2009 року квітня місяця 22 дня Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого - судді Юренко Л. А.
суддів : Кисіля А. М., Павленка В. П.
з участю прокурора - Акулової С. М.
засудженого ОСОБА_1
потерпілої ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу за апеляцією потерпілої ОСОБА_2 на вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 3 лютого 2009 року.
Цим вироком
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Полтави, українець, громадянин України, не працюючий, неодружений, проживаючий у м. Полтаві, зареєстрований у м. Карлівка Полтавської області, раніше не судимий,
засуджений за ч.1 ст. 185 КК України на 1 рік позбавлення волі;
за ч. 2 ст.15, ч. 2 ст. 185 КК України - на 2 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю вчинених злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно, ОСОБА_1 призначено покарання у вигляді 2 ( двох ) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки та з покладанням на нього передбачених ст. 76 КК України обов'язків, а саме на виїжджати за межі України без дозволу органу кримінально-виконавчої системи та повідомляти ці органи про зміну місця проживання, навчання та роботи.
Стягнуто із засудженого ОСОБА_1 на відшкодування заподіяної моральної шкоди : на користь ОСОБА_3 - 1000 грн., на користь ОСОБА_2 - 4000 грн.
У іншій частині в задоволенні позову ОСОБА_2 було відмовлено.
Вирішено долю речових доказів по справі, а саме, шість залізобетонних плит перекриття, які знаходились на відповідальному збереженні у ОСОБА_4, повернуто потерпілій ОСОБА_2 як законному володільцю.
За вироком суду ОСОБА_1 засуджений за те, що 29 вересня 2008 року в вечірній час , з метою викрадення чужого майна, скориставшись послугами вантажних перевезень, шляхом вільного доступу, таємно викрав з розташованої в с. Гожули Полтавського району території земельної ділянки потерпілої ОСОБА_2 шість залізобетонних плит перекриття, розміром 6 х 1,5 метра, а всього на суму 6000 гривен, чим заподіяв потерпілій матеріальну шкоду на вказану суму.
29 вересня 2008 року в денний час, повторно, аналогічним способом, ОСОБА_1 намагався таємно викрасти 21 залізобетонну плиту перекриття з розташованої в с. Гожули Полтавського району території земельної ділянки потерпілого ОСОБА_3, загальною вартістю 27300 грн. Але довести свій злочинний умисел до кінця ОСОБА_1 не зміг з незалежних від його волі причин, оскільки був затриманий працівниками міліції на місці вчинення злочину.
В апеляції потерпіла ОСОБА_2 зазначає, що призначена засудженому ОСОБА_1 міра покарання є занадто м'якою, оскільки суд безпідставно звільнив ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.
Крім того, потерпіла ОСОБА_2 в апеляції вказує, що суд безпідставно відмовив їй у задоволення цивільного позову в частині відшкодування заподіяної злочином матеріальної шкоди. Зокрема, суд не взяв до уваги, що викрадені у неї залізобетонні плити перекриття уже використані у будівництві і повернення їх неможливе. Суд також безпідставно не відшкодував їй майбутні транспортні витрати по перевезенню таких плит.
Просить вирок суду скасувати, та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді 2 років позбавлення волі без застосування ст. 75 КК України та задовольнити її цивільний позов в сумі 10764 грн. А рішення про долю речових доказів вирішити відповідно до вимог закону.
Інші учасники вирок суду не оскаржили.
Заслухавши доповідача, потерпілу ОСОБА_2, яка підтримала доводи поданої апеляції, міркування прокурора про залишення вироку суду без змін, а апеляції потерпілої без задоволення, підсудного ОСОБА_1, який просив апеляцію потерпілої в частині призначення йому покарання залишити без задоволення, а вирок суду у цій частині без змін, перевіривши матеріали справи та доводи поданої апеляції, колегія суддів вважає, що вона підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Суд правильно встановив фактичні обставини справи і обґрунтовано кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 185 та ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України. Висновки суду щодо фактичних обставин справи та юридичної кваліфікації дій засудженого в апеляції не оскаржуються.
Винність засудженого ОСОБА_1 за вказаних у вироку та цій ухвалі обставин підтверджена його зізнаннями в судовому засіданні. Решта доказів на підставі ч. 1 ст. 299 та ст. 301-1 КПК України судом не досліджувались, а тому апеляційним судом не перевіряються.
При визначенні міри покарання суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, у тому числі і наведені в апеляції потерпілої ОСОБА_2 Так, суд врахував, що засуджений ОСОБА_1 раніше до кримінальної відповідності не притягався, вчинений ним злочин не є тяжким, вину визнав повністю і у вчиненому щиро розкаявся. Призначене засудженому ОСОБА_1 покарання відповідає вчиненому та даним про його особу, а тому підстав для скасування вироку і задоволення апеляції потерпілої ОСОБА_2 в частині призначення покарання не вбачається.
Заявлений потерпілою ОСОБА_2 цивільний позов в частині відшкодування заподіяної моральної шкоди вирішено правильно, а тому підстав для скасування вироку у цій частині не вбачається.
Разом з тим, при вирішенні заявленого потерпілою ОСОБА_2 цивільного позову в частині відшкодування заподіяної матеріальної шкоди, суд докази не досліджував і не дав оцінки показанням свідка ОСОБА_4 про те, що придбані ним залізобетонні плити перекриття, які виявились краденими, він використав при будівництві цокольного поверху свого будинку ( а. с. 119 - 120 ). Зазначені плити хоч і були визнані речовими доказами по справі та були передані ОСОБА_4 на відповідальне зберігання, проте суд, з урахуванням показань останнього, не перевірив можливості повернення їх потерпілій в натурі.
Використання викрадених плит у будівництві, позбавляє можливості виконати судове рішення в частині передачі цих плит, як речових доказів, потерпілій і, відповідно, не дає можливості потерпілій ОСОБА_2 отримати матеріальне відшкодування заподіяної їй матеріальної шкоди.
За таких обставин вирок суду в частині вирішення питання про долю речових доказів та цивільного позову в частині відшкодування заподіяної матеріальної шкоди підлягає скасуванню з направленням справи у цій частині для вирішення її в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів апеляційного суду, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію потерпілої ОСОБА_2 частково задовольнити.
Вирок суду в частині вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_2 щодо відшкодування заподіяної їй матеріальної шкоди скасувати, а справу у цій частині направити на новий судовий розгляд у той же суд в порядку цивільного судочинства.
В іншій частині вирок Полтавського районного суду від 3 лютого 2009 року щодо Соколика Євгенія Юрійовича залишити без змін.
Судді:
Юренко Л. А. Кисіль А. М. Павленко В. П.