Справа № 2-а/0606/104/2011

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2011 року Суддя Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області Янчук В.В. розглянувши у скороченому проваджені справу за адміністративним позовом прокурора Володарсько-Волинського району в інтересах ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Володарсько-Волинському районі Житомирської області про визнання дій відповідача протиправними, зобов’язати відповідача провести донарахування та виплату пенсії як особі, що має статус «Дитина війни»з 01.09.2010 по дату розгляду, зобов’язати в подальшому нараховувати та виплачувати щомісячну доплату до пенсії,

В С Т А Н О В И В:

Прокурор Володарсько-Волинського району звернувся до суду з позовною заявою в інтересах ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Володарсько-Волинському районі про визнання дій відповідача протиправними, зобов’язати відповідача провести донарахування та виплату призначеної пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 01.09 2010 року по дату розгляду справи, та зобов’язати відповідача в подальшому нараховувати та виплачувати щомісячну доплату до пенсії, особі, що має статус «Дитина війни». Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 є особою, яка має статус «Дитина війни»та має право на одержання державної соціальної підтримки відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», проте Управління Пенсійного фонду України у Володарсько-Волинському районі йому виплачує надбавку до пенсії як дитині війни в розмірі, що є меншим ніж встановлено Законом, що є неправомірним обмеженням його прав.

Відповідно до вимог ст. 183-2 КАС України справа розглядається в порядку скороченого провадження, одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Відповідач УПФУ в Володарсько-Волинському районі направив на адресу суду письмові заперечення проти позову, в яких послався на відсутність законодавчого врегулювання розміру мінімальної пенсії за віком для обчислення та проведення перерахунку доплати за статусом «Діти війни», вважає, що не можна застосовувати величину мінімальної пенсії за Законом «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»для обґрунтування підвищення до пенсії дітям війни, оскільки підвищення до пенсії та пенсія є різними категоріями пенсійних виплат, просив відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Встановлено, що ОСОБА_1 є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" ОСОБА_1 має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком (в редакції Закону від 18. 11. 2004 р. № 2195-ІV, набрав чинності 01.01.2006 р.). Також встановлено, що відповідач з 2008 року проводив нарахування та виплату цьому позивачу підвищення до пенсії на підставі п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 530 "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" в значно менших розмірах, ніж це передбачено діючими положеннями ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Згідно з положенням ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правових актів, застосуванню підлягає правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Оскільки будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлена названим законом, для розрахунку підвищення до пенсії позивачу як дитині війни.

          В силу вимог ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для осіб, які мають статус «Дитина війни»є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є «дітьми війни». Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, і на соціальний захист з боку держави.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України.

За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка.

Однак, в той же час, на думку суду, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року N 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.

Згідно з підпунктом 6 пункту 2.2. розділу 2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13 березня 2008 року № 209/14900, саме на територіальні управління Пенсійного фонду України в районах, містах, в районах в містах покладені обов’язки щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії.

Крім того, головним розпорядником коштів для виплати до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є Пенсійний фонд України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що належним відповідачем по справі, який зобов’язаний відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»здійснювати нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги позивачу є Управління Пенсійного Фонду України в Володарсько-Волинському районі Житомирської області.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки при розгляді справи було встановлено, що відповідач нараховував та виплачував позивачу щомісячну державну соціальну допомогу особі як дитині війни всупереч вимогам ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, а тому дії відповідача по нарахуванню та виплаті позивачу пенсії як дитині війни у розмірі меншому ніж передбачено ст. 6 Закону України “ Про соціальний захист дітей війни” визнаються неправомірними.

Прокурор в інтересах ОСОБА_2 звернувсь до суду 14.03.2011 р. В позовній заяві просять визнати дії відповідача протиправними та зобов’язати здійснити нарахування та виплату вказаної доплати з 01.09.2010р.

Згідно ч.1, ч.2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Позивач не ставить вимогу про поновлення вказаного строку. А тому в частині вказаних позовних вимог за період з 01.09.10 по 13.09.2010р. задоволенню не підлягають в зв’язку з пропуском строку звернення до суду.

Що стосується позовних вимог в частині зобов’язання відповідача здійснювати виплату вказаної допомоги на майбутнє, то в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки відповідачем право позивача в подальшому на отримання цієї допомоги ще не порушено, а захист прав на майбутнє не передбачено діючим законом.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позивач має право на донарахування недоотриманої щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни, а доводи відповідача щодо відсутності механізму та невизначеності, яким саме органом, за рахунок яких коштів, в якому процедурному порядку слід нараховувати та виплачувати вказану категорію соціальних гарантій, є безпідставними.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат по справі, згідно з положеннями ст. 94 КАС України, ст. 4 Декрету КМУ «Про державне мито»суд вважає за необхідне судові витрати віднести на рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись рішенням Конституційного Суду України № 19-рп/2010 від 09.09.2010 р, ст. 64 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст.ст. 6-14, 18, 71, 94, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

          Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Володарсько-Волинському районі Житомирської області протиправними в частині не нарахування ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", в розмірі встановленому ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за період з 14 вересня 2010 року по 30 березня 2011 року.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Володарсько-Волинському районі Житомирської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та провести відповідні виплати з 14 вересня 2010 року по 30 березня 2011 року з урахуванням проведених раніше виплат.

В задоволенні іншої частини позовних вимог –відмовити.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області, шляхом подання апеляційної скарги в 10-ти денний строк з моменту отримання копії постанови.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Суддя В.В.Янчук.