АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа № 33/796/450/2015 Головуючий в 1-й інстанції: Колегаєва С.В.
Категорія: ст. 124 КУпАП Доповідач: Сокуренко Д.М.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 квітня 2015 року суддя Апеляційного суду м. Києва Сокуренко Д.М., за участю особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 його захисника ОСОБА_2, іншого учасника ДТП ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_4, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Деснянського районного суду м. Києва від 10 березня 2015 року щодо ОСОБА_1, -
В С Т А Н О В И В :
Цією постановою
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та призначено йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 340 (триста сорок) гривень, а також стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 36 грн. 54 коп. на користь держави.
Згідно з постановою суду, 25 січня 2015 року приблизно о 21 год. 20 хв. рухаючись на а/д між с. Калинівка та м. Бровари, ОСОБА_1, керуючи автомобілем «Фольксваген Пасат» д.н.з. НОМЕР_1, не був досить уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не вибравши безпечної швидкості руху в залежності від дорожніх та погодних умов, не впорався з керуванням та здійснив зіткнення з автомобілем «Кіа» д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3, після чого здійснив наїзд на перешкоду (дерево), що призвело до механічних пошкоджень автомобілів, чим порушив вимоги п.п. 2.3 (б), 12.1, 12,3 ПДР України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, просить постанову судді в частині притягнення його до адміністративної відповідальності скасувати та закрити відносно нього провадження у справі, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Вказує на те, що постанова суду є незаконною, не обґрунтованою, оскільки винесена з порушенням норм процесуального та матеріального права, суперечить фактичним обставинам справи, поясненням свідків, які в той момент були на місці події, поясненням апелянта, технічним пошкодженням автомобілів, та ґрунтується лише на протоколі складеному з істотними порушеннями чинного законодавства. Крім того апелянт звертає увагу, на те що судом не встановлено об'єктивну причину ДТП та ступінь вини кожного з водіїв, оскільки не з'ясовано яким чином відбулося ДТП, не встановлено механізм зіткнення та якими частинами автомобілів відбулося зіткнення. Також апелянт звертає увагу на грубе порушення ст. 256 КУпАП при складані протоколу та додатку № 2 до нього.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити в повному обсязі, доводи іншого учасника ДТП ОСОБА_3 та його захисника, які проти задоволення апеляційної скарги заперечували, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 та доводи апеляційної скарги, прихожу до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень учасників ДТП та свідків, вказані вимоги закону, судом були дотримані.
Як вважає суд апеляційної інстанції, висновок суду першої інстанції про винність водія ОСОБА_1 в порушенні ним вимог п.п. 2.3 (б), 12.1, 12,3 ПДР України, є законним та обґрунтованим і підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, доказами, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії АП1 № 448689, схемі дорожньо-транспортної пригоди, яку обидва учасники ДТП в цей же день підписали, при цьому зауважень не виказали, письмовими поясненнями ОСОБА_1 та ОСОБА_3, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які містяться в матеріалах адміністративної справи (а.с. 14, 16, 17, 18, 19. 20).
Згідно схеми ДТП, вбачається, що водій ОСОБА_1, порушуючи вимоги п.п. 2.3 (б), 12.1, 12,3 ПДР України, не був уважним, не вибрав безпечної швидкості руху в залежності від дорожньої обстановки та погодних умов, внаслідок чого сталося зіткнення автомобіля ОСОБА_1. завтомобілем «КІА» д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3, який рухався попереду.
Посилання апелянта на ті обставини, що судовий розгляд проводився не повно, не об'єктивно, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому суд прийшов до неправильного висновку про його винність та притягнення до адміністративної відповідальності, є необґрунтованим, оскільки в суді першої інстанції допитувався правопорушник ОСОБА_1, інший учасник ДТП ОСОБА_3 та інспектор СОМ ДТП ВДАІ Деснянського району м. Києва ОСОБА_9, який власноручно складав протокол про адміністративне правопорушення та схему ДТП, досліджувались протокол про адміністративне правопорушення серії АП1 № 448689 та пояснення очевидців події, схема ДТП.
Як підтвердив в судовому засіданні апеляційної інстанції правопорушник ОСОБА_1, швидкість руху його автомобіля становила приблизно 70 км/год., хоча в той день погодні умови були погані, йшов сніг та дорога була слизькою, вказане твердження також підтверджується інформаційним листом з Українського гідрометрологічного центру від 11.02.2015 р вих. № 01-20/238 (а.с. 22). Як підтвердив в суді правопорушник ОСОБА_1, коли він почав вже гальмувати, перед автомобілем «КІА», який рухаючись попереду, почав гальмувати та різко змінювати напрямок свого руху, автомобіль ОСОБА_1, через ожеледицю, почало заносити в ліво та відбулося зіткнення з автомобілем «КІА» від якого його автомобіль відкинуло на смугу зустрічного руху, переїхавши яку, автомобіль «Фольксваген Пассат», яким він керував, зупинився на узбіччі поміж дерев. Вказані обставини свідчать про неврахування ОСОБА_1. дорожньої обстановки та погодних умов.
Інший учасник ДТП ОСОБА_3 пояснив в суді апеляційної інстанції, що він керував автомобілем «КІА», д.н.з. НОМЕР_2, рухаючись в лівій крайній смузі руху побачив, як на великій швидкості з ліва від нього по «зеленій зоні» автомобіль «Фольксваген» почав виконувати маневр обгону його автомобіля, однак не впоравшись з керуванням водій автомобіля «Фольксваген» здійснив зіткнення з його автомобілем, від чого, через велику швидкість руху автомобіля «Фольксваген», останнього відкинуло на дерево в кювет зустрічного напрямку руху.
Суд апеляційної інстанції також критично оцінює показання свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12., ОСОБА_13, ОСОБА_14, які на думку апелянта безпідставно не були враховані судом першої інстанції, та в яких вони зазначають про те, що автомобіль «Фольксваген Пассат» рухався в лівій крайній смузі руху та попереду нього, в тій же смузі руху, рухався автомобіль «КІА», який різко, без ввімкнення світлових сигналів, здійснив маневр вліво та почав гальмувати, чим створив аварійну ситуацію, що в подальшому призвело до зіткнення з автомобілем «Фольксваген Пассат».
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає вищевказані пояснення свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12., ОСОБА_13, ОСОБА_14 суперечливими, не допустимими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, схемі ДТП.
Посилання апелянта на грубе порушення чинного законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, не заслуговують на увагу, оскільки протокол про адміністративне правопорушення серії АП1 № 448689 був підписаний власноручно ОСОБА_1, а схема ДТП була власноручно підписана обома учасниками ДТП, та ОСОБА_1 в окремому порядку вказані документи не оскаржувалися.
Таким чином, переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові про винність ОСОБА_1 в порушенні вимоги п.п. 2.3 (б), 12.1, 12,3 ПДР України та у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, при розгляді апеляційної скарги не було наведено та додаткових доказів не було надано.
Всупереч твердженням апелянта, суд першої інстанції об'єктивно та неупереджено дослідив всі наявні докази, які містяться в матеріалах справи, дав їм належну оцінку в плані достовірності та достатності для висновків суду по суті справи щодо винуватості ОСОБА_1 в даній ДТП, яка мала місце 19.02.2015 року.
При накладенні адміністративного стягнення суд врахував характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, та обґрунтовано, відповідно до вимог закону, застосував адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у дохід держави.
Таким чином, в матеріалах справи достатньо доказів провини ОСОБА_1 у скоєнні даної ДТП, а тому його апеляційну скаргу на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 10 березня 2015 року слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Деснянського районного суду м. Києва від 10 березня 2015 року, щодо ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Києва від 10 березня 2015 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн., а також стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 36 грн. 54 коп. на користь держави - без змін.
Постанова суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Апеляційного суду м. Києва Сокуренко Д.М.