ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 жовтня 2015 року м. Київ К/9991/28240/12
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Ланченко Л.В.
Цвіркуна Ю.І.
за участю секретаря Ковтун О.С.
представника позивача Загребельного М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Державна податкова інспекція у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області
на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07.12.2011
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2012
у справі № 2а-1870/7531/11
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Артмотор»
до Державна податкова інспекція у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області
про визнання дій неправомірними та визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИВ:
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 07.12.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2012, позов задоволено повністю. Визнано неправомірними дії ДПІ у м. Суми з проведення планової виїзної документальної перевірки ТОВ «Артмотор» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.12.2010, на підставі якої складено акт від 21.03.2009 № 1762/2314/35540470/25. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ в м.Суми від 04.04.2011 № 0000322314/0/25854 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 10791223,00 грн., в т.ч. 8625778,00 грн. за основним платежем та в сумі 2165445,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та від 04.04.2011 № 0000332314/0/25858 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 8331034,00 грн., в т.ч. 6664827,00 грн. за основним платежем та в сумі 666207,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Державна податкова інспекції у м. Суми Державної податкової служби подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю. Посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права: п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, ст. 11, ч. 5 ст. 71, ст. 86, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце касаційного розгляду справи, представника в судове засідання не направив.
Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України судом касаційної інстанції здійснено заміну відповідача у справі - Державної податкової інспекції у м. Суми Державної податкової служби правонаступником - Державною податковою інспекцією у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.
ДПІ у м.Суми видано наказ від 11.02.2011 № 582 про призначення документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ «Артмотор» з 21.02.2011. На підставі цього наказу 21.02.2011 ДПІ у м.Суми видано направлення № 400 на проведення перевірки позивача. На підставі п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України 04.03.2011 ДПІ у м.Суми прийнято наказ № 1116 про продовження терміну виїзної планової перевірки та 09.03.2011 видано направлення № 512.
ДПІ у м.Суми проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Артмотор» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.12.2010, за результатами якої складено акт від 21.03.2011 № 1762/2314/35540470/25.
На підставі акта перевірки складено оспорювані податкові повідомлення-рішення від 04.04.2011 № 0000322314/0/25854 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 10791223,00 грн., в т.ч. 8625778,00 грн. за основним платежем та в сумі 2165445,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та від 04.04.2011 № 0000332314/0/25858 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 8331034,00 грн., в т.ч. 6664827,00 грн. за основним платежем та в сумі 666207,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
В акті перевірки від 21.03.2011 № 1762/2314/35540470/25 зафіксовано порушення позивачем вимог п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, в результаті якого занижено податок на прибуток в сумі 8625778,00 грн. та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 6664827,00 грн.
За висновками перевірки порушення цих норм законів полягали у завищенні валових витрат та податкового кредиту за всіма господарськими операціями з придбання товарів (послуг), вчиненими позивачем за період з 01.04.2009 по 31.12.2010.
Податковий орган виходив з того, що витрати позивача не підтверджені відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського і податкового обліку.
Дійшовши такого висновку, податковий орган виходив з того, що до перевірки не було надано оригіналів первинних документів, неоьхдіних для проведення перевірки. При цьому, посилаючись на п. 44.6, п. 44.7 ст. 44 ПК, податковий орган наголошує на тому, що такі документи вважаються відсутніми у платника податків на час складання податкової звітності, оскільки не надані до закінчення перевірки або у терміни, визначені у п. 44.7 ст. 44 ПК.
Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на які посилається відповідач в касаційній скарзі, та вважає, що суди повно встановили обставини у справі та надали їм правову оцінку.
Суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитися з позицією судів попередніх інстанцій про необґрунтованість висновків податкового органу щодо заниження позивачем грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, з огляду на таке.
Відповідно до вимог п.п. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги).
Пункт 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону забороняє включати до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.
Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Таким чином, у податковому обліку валові витрати та податковий кредит мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.
Відсутність податкової накладної та відсутність первинних бухгалтерських документів, якими підтверджується здійснення господарської операції, безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податку у звітному періоді.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі.
Абзацом першим п.п. 75.1.2 п. 75 .1 ст. 75 Податкового кодексу України передбачено, що документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Таким чином, всі документи в їх сукупності, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом та формою відповідають наведеним вище вимогам закону та які відображають реальні господарські операції, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності. Також показники податкової звітності встановлюються на підставі систематизованої інформації регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, на підставі яких за вимогами п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України також ведеться облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, та на підставі яких за вимогами п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 цього Кодексу контролюючим органом також проводиться документальна перевірка.
Як встановлено судами попередніх інстанцій на підставі наявних в матеріалах справи копій первинних документів, господарські операції позивача оформлені первинними документами.
Первинні документи за період з 01.04.2009 по 09.02.2011 не були надані під час перевірки та не досліджувались контролюючим органом через те, що вони були надані позивачем на виконання вимог ухвали Господарського суду Харківської області від 09.02.2011 у справі № 5023/837/11.
Абзац 1 п. 44.6. ст. 44 Податкового кодексу України передбачає: у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Відповідно п. 85.9. ст. 85 Податкового кодексу України у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.
Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.
У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, ДПІ у м.Суми 04.03.2011 направлено до Господарського суду Харківської області запит про надання первинних документів бухгалтерського обліку ТОВ «Артмотор». Господарським судом Харківської області 18.03.2011 надано відповідь, згідно з якою повідомлено про направлення документів первинного обліку до ТОВ «Екпсерт-Бухгалтер» для проведення судово-економічної експертизи.
ДПІ у м.Суми не було перенесено терміну проведення перевірки до дати отримання копій первинних документів або забезпечення доступу до них.
Суд касаційної інстанції вважає, що визнання факту відсутності первинних документів на час складання податкової звітності за вказаних вище умов, при фактичній наявності таких документів на час складання податкової звітності, копії яких залучені до матеріалів справи, не може бути обґрунтованою підставою для висновку про заниження платником податків грошових зобов'язань.
Суди попередніх інстанцій повно встановили обставини та надали їм правову оцінку на підставі норм матеріального права, що врегульовують спірні відносини. Підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державна податкова інспекція у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07.12.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2012 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
Судді Л.В.Ланченко
Ю.І. Цвіркун