Справа №33-308/2010 Головуючий у 1-й інстанції: Дякович О.В.

Категорія ст.124 КпАП України Доповідач: Гаврилов В.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2010 року м. Львів

Суддя апеляційного суду Львівської області Гаврилов В. М., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Франківського районного суду м.Львова від 23.03.2010 року,-

встановив:

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він, 08.10.2009р. о 08 год. 45 хв., керуючи автомобілем НОМЕР_1 в м.Львові по вул. В.Великого, 50 не дотримався безпечної дистанції руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Фольксваген Джетта» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2, який перед тим здійснив зіткнення з автомобілем НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_3, якого від удару відкинуло на автомобіль «Хонда Цивік» д.н.з. НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_4, чим порушив п.13.1 ПДР України.

Постановою судді Франківського районного суду м.Львова від 23.03.2010 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України, а провадження по справі закрито у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

На дану постанову ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що вважає її необґрунтованою та незаконною, винесеною з порушенням норм КпАП України, такою, що підлягає скасуванню. Просить скасувати постанову суду та провадження по справі закрити у зв’язку з вчиненням дій особою в стані крайньої необхідності.

Зокрема покликається на те, що суд при винесенні оскаржуваної постанови, не врахував того, що він тримаючи безпечну дистанцію та швидкість, застосував усі можливі заходи з метою уникнення зіткнення та настання більш тяжких наслідків, діяв в стані крайньої необхідності.

Зазначає, що відповідно до ст.17 КпАП України, особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.

В засідання апеляційної інстанції апелянт не з’явився, хоча знав про таке і був належним чином поведімлений про час і місце розгляду апеляції, а тому вважаю можливим розглядати справу без його участі.

Розглянувши матеріали справи № 3-355/10р., заслухавши думку потерпілого ОСОБА_2, який заперечив проти поданої апеляції, вважаю, що така до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України, стверджується матеріалами справи, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення серія ВС 082134 від 26.11.2009, схемою місця ДТП, де вказано місце зіткнення автомобілів та перелік видимих пошкоджень, отриманих у даному ДТП, поясненнями ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, висновком службової перевірки за результатами розгляду звернення гр-на ОСОБА_2 від 20.11.2009 року про порушення ОСОБА_1 п.13.1 ПДР України, що призвело до зіткнення. Наведене спростовує доводи апелянта про те, що він діяв в стані крайньої необхідності.

Вважаю, що районний суд, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_2, повно, всебічно і об’єктивно дослідивши матеріали справи, дійшов вірного висновку про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України та закрив провадження по справі у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Підстав для скасування постанови не вбачаю.

Керуючись ст.ст.247 п.7, 294 КпАП України,

постановив:

Постанову Франківського районного суду м.Львова від 23.03.2010 року відносно ОСОБА_1 за ст.124 КпАП України залишити без змін, а його апеляцію– без задоволення.

Постанова остаточна , оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду

Львівської області ОСОБА_5