Справа № 1- 238/2011 р.

          В И Р О К

ІМ'ЯМ УКРАЇНИ

20.05.2011                      м. Миколаїв

Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого                               Захарченка Д.В.

при секретарі           Титовій Т.Е., Олизько Л.В.

за участю прокурора                    Шевченко М.М.

потерпілого ОСОБА_1                              

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, на утримані неповнолітня дитина, працюючого неофіційно, не судимого, проживає: ІНФОРМАЦІЯ_4,

у вчиненні злочину, передбаченого ст.186 ч.1 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що 02.09.2010 р. близько 22.00 год., знаходячись на зупинці громадського транспорту по вул. Будівельників, відкрито викрав майно, що належить ОСОБА_1: барсетку, вартістю 50 грн., мобільний телефон «Нокіа 6020», вартістю 300 грн., два DVD-диска, вартістю 40 грн., на загальну суму 390 грн., чим спричинив потерпілому матеріальні збитки.

Підсудний ОСОБА_2 винним себе не визнав та показав, що 02.09.2010 р. близько 21.30 год. він знаходячись на зупинці "вул. Будівельників" по пр. ОСОБА_3, побачив на ній хлопця, який сидів зігнувшись. Підійшовши до цього хлопця, він запитав про його стан, однак останній не реагував, оскільки на зовнішній вигляд був у стані сп'яніння. На відстані трьох метрів від хлопця стояла сумочка, в якій зазвичай носять документи. Він взяв цю сумочку, оскільки вважав, що її хтось забув, хотів повернути власнику, не здогадуючись, що сумка може належати цьому хлопцю. Йому у слід ніхто не кричав. Відійшовши від зупинки він був затриманий чотирма працівниками міліції, які раптово з'явились з кущів та запитавши про походження сумки, доправили його на автомобілі разом з потерпілим до Ленінський райвідділу. Його тримали у наручниках, давали підписати якісь документи. Він вказував, що у нього не було наміру на вчинення грабежу, але працівники міліції вимусили його підписати протоколи допитів, в яких було зазначено, що він мав такий намір. Слідчий також дала йому на підпис готовий протокол допиту, в якому були не ті покази, які він давав на допиті, проте слідчий сказала, що іншого писати не може, оскільки справа порушена прокурором.

Потерпілий ОСОБА_1 показав, що восени 2010 року, в нічний час, він сидів на зупинці «вул. Будівельників»по пр. ОСОБА_3, поставивши поруч з собою барсетка, в якій знаходилися записна книжка, мобільний телефон, ключи, чеки, декілька ДВД дисків. До нього підійшов підсудний, запропонував допомогу, та він почув, як забирають його барсетку, побачив, що підсудний тікав з барсеткою. Він почав кричати йому, щоб той зупинився та не встиг наздогнати підсудного, оскільки останній йшов швидкою ходою. Підсудного затримали декілька працівників міліції, в кількості більше двох, які направлялись до підсудного з різних боків. Підсудного і його доправили до райвідділу пішки. Підсудний пояснював, що взяв барсетку з метою повернення її за винагороду.

Свідок ОСОБА_4 показав, що являючись дільничним інспектором Ленінського РВ ММУ, в кінці серпня 2010 року близько 22.00 год., разом з ОСОБА_5, знаходячись на зупинці "вул. Будівельників" по пр. ОСОБА_3, почули крики чоловіка, який когось намагався зупинити, та побачили, що від зупинки відходить підсудний, з барсеткою в руках. Чоловік, що сидів на зупинці знаходився в стані сп’яніння та пояснив, що барсетка належить йому. Вони з ОСОБА_5 затримали підсудного та разом з потерпілим доправили до Ленінського РВ ММУ. Він опитав підсудного, який пояснював, що барсетка стояла далеко він потерпілого, подумав, що вона йому не належить, та хотів повернути власнику за винагороду, вважаючи, що в ній знаходяться документи. В протоколі опитування він зазначив, що ОСОБА_2 побачивши барсетку хотів її забрати. Окрім його та ОСОБА_5, в затриманні підсудного ніхто участі не приймав.

Свідок ОСОБА_5 суду показав, що являючись дільничним інспектором Ленінського РВ ММУ, у вересні, серпні 2010 року він з ОСОБА_4, підходячи до зупинку громадського транспорту "вул. Будівельників" по пр. ОСОБА_3, почув крик чоловіка, та побачив чоловіка, який швидким кроком йшов від зупинки з барсеткою в руках, а чоловік на зупинці кричав йому зупинитися. Вони затримали підсудного та доправили його разом з потерпілим у райвідділ. Окрім його та ОСОБА_4, інших працівників міліції на місці події не було та на автомобілі підсудного до райвідділу не доправляли.

Свідок ОСОБА_3 показала, що їй стало відомо, що на початку вересня 2010 року підсудний на зупинці громадського транспорту "вул. Будівельників" по пр. Миру викрав у чоловіка барсетку, та намагався зникнути з місця події, проте був затриманий працівниками міліції. Підсудний на допиті пояснював, що він хотів заволодіти барсеткою, з метою повернення її за винагороду, і власне хотів викрасти барсетку. При цьому вона допитувала підсудного попередньо виготовивши протокол допиту, який корегувала в ході допиту та оголошувала підсудному.

Аналізуючи досліджені докази, суд вважає, що покази підсудного про відсутність у нього наміру на вчинення злочину, знайшли своє підтвердження.

Так, в судовому засіданні підсудний неодноразово зазначав про відсутність злочинного наміру, вказував, що давав такі пояснення, як працівникам міліції, що його затримали, так і слідчому, проте останні його покази не записували, а навпаки давали йому на підпис готові протоколи з викривленим даними, вимушуючи його підписувати ці протоколи.

При дослідженні судом протоколів опитування та допиту ОСОБА_2 на досудовому слідстві, (а.с. 10, 21, 29) було встановлено, що в них містяться дані про вчинення ним викрадення майна та наявність наміру на таке викрадення в зв'язку з відсутністю постійного заробітку, посилання на інші факти, що свідчать про протиправне заволодіння ним чужим майном за конкретних обставин.

Допитані судом свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не змогли надати суду пояснень причин, з яких вони не фіксували пояснення підсудного про відсутність у нього наміру на викрадення, та вважали, що факти повідомлені ним підсудним про добросовісне збереження майна, яке він вважав втраченим, з метою його повернення, і є свідченнями про злочинний намір.

При цьому, судом встановлено, що факти повідомлені підсудним про викривлення його показів та пред’явлення йому підготовлених протоколів, дійсно мали місце.

Так, це, як і зазначалося вище, було підтверджено свідками ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Досліджені судом протоколи допиту підсудного, ідентичні один одному, що свідчить про їх виготовлення заздалегідь, пред'явлення підсудному в готовому вигляді, незрозумілу суду узгодженість між собою показів підсудного, який допитувався в різний час різними особами та давав абсолютно ідентичні покази.

До показів свідка ОСОБА_3 про добровільність пояснень підсудного, зафіксованих у протоколах допиту, суд ставиться критично, оскільки будучи допитаним 03.01.2011 р., у якості обвинуваченого (а.с. 29) підсудний поясняв, що не мав наміру на вчинення злочину, але такі його покази не були внесені слідчим до протоколу, в зв'язку з чим підсудний вимушений був зазначати їх власноруч.

Все це вказує на те, що підсудний не допитувався, а органами дізнання і слідства, була висунута своя версія події, яка і була відображена у заздалегідь підготовлених протоколах допитів, що є грубим порушенням вимог ст.85, 73 та 143 КПК України, та є неприпустимим.

Зважаючи на це суд не може прийняти як належний доказ злочинного умислу, результати допиту підсудного, вбачає обґрунтовані сумніви у протиправності дій підсудного, та вважає покази підсудного про вилучення майна, яке він вважав втраченим іншою особою та повернення такого майна власнику, достовірними.

Як до доказу, що підтверджує намір підсудного на вчинення злочину, намагання його зникнути з місця події, суд критично відноситься і до показів потерпілого ОСОБА_1, який поясняв, що перебував у стані свідомості в момент наближення до нього підсудного, сприймав факти вилучення його майна та з незрозумілих суду причин не вжив заходів до запобігання такому вилученню, даючи при цьому суперечливі покази про видалення підсудного від місця події то шляхом бігу, то швидким шагом.

Дані протоколу добровільної видачі і огляду від 02.09.2010 р., згідно якого підсудний пояснював що викрав чуже майно (а.с.14) суд також оцінює критично, оскільки, як вже було встановлено, підсудний таких пояснень не давав.

Злочин передбачений ст.186 КК України у вчиненні якого обвинувачується підсудний, тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж), є умисним злочином. З огляду на це, обов’язковим для встановлення в діях особи складу злочину є встановлення умислу.

З доказів досліджених судом вбачається, що органами дізнання та досудового слідства, умисел підсудного не встановлювався, а вважався встановленим заздалегідь підготовленими доказами, в яких містилися викривлені дані, що також позбавляло підсудного можливості довести свою невинність перед органами слідства, порушувало його процесуальні права.

Крім того, судом були встановлені факти, які вказують на провокацію злочину працівниками міліції, а саме факти повідомлені як підсудним, так і потерпілим, про те, що підсудний був затриманий декількома працівниками міліції (більше двох осіб) відразу після того, як останній взяв майно потерпілого, а не двома особами, як пояснювали свідки ОСОБА_4 і ОСОБА_5, наявність на місці події автомобілю про який повідомляв підсудний та на якому останній був доправлений до органів міліції.

Тобто, вказані факти вказують на перебування працівників міліції на місці події до появи підсудного, підготовленість до зазначеної події, можливого затримання особи, яка могла взяти майно потерпілого, що викликає додаткові сумніви у винності підсудного.

З огляду на викладене, зважаючи на штучне створення доказів по справі, їх фактичну фальсифікацію органами дізнання і слідства, порушення процесуальних прав підсудного, суд всі вказані сумніви звертає на користь підсудного, не вбачає у діях підсудного складу злочину, та вважає необхідним підсудного ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст.186 ч.1 КК України, виправдати, на підставі п.2 ч.1 ст.6 КПК України, за відсутністю складу злочину.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 у вчинені злочину, передбаченого ст.186 ч.1 КК України, виправдати, на підставі п.2 ч.1 ст.6 КПК України, за відсутністю складу злочину.

Запобіжний захід ОСОБА_2 у вигляді підписки про невиїзд скасувати.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Миколаївської області протягом 15 діб з моменту проголошення вироку.

Головуючий: