Справа № 11-1281/10 Головуючий у І інстанції

Провадження № - Доповідач у 2 інстанції . .

Категорія 22.12.2010

УХВАЛА

Іменем України

«22» грудня 2010 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого Бех М.О.

Суддів Костенко І.В. та Семенцова Ю.В.

з участю прокурора Ковальчука Т.П.,

захисника обвинуваченої ОСОБА_1,

представника потерпілого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, обвинуваченої ОСОБА_3 на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 липня 2010 року, якою справу про обвинувачення ОСОБА_3 за ст. 124 КК України повернуто на додаткове розслідування, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3 органами досудового слідства обвинувачується у скоєнні злочину, передбаченого ст. 124 КК України за наступних обставин.

Так, 18.02.05, близько 22-ї години, в кімнаті будинку №16 по вулиці Горького м. Бориспіль Київської області між подружжям ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на ґрунті особистих неприязних стосунків, які існувати між ними на протязі тривалого часу, виникла словесна суперечка. В ході суперечки ОСОБА_4 почав наносити численні удари руками по голові та тулубу ОСОБА_3, заподіявши останній тілесні ушкодження у вигляді крововиливів в ділянках підборіддя в центрі та з ліва, в тім'яно - потиличній ділянці справа, садна - на шкірі верхньої губи зліва, на підборідді зліва, набряки м'яких тканин червоного кольору - на лівій передньо - боковій поверхні грудної клітки в проекції 2-го ребра, в ділянці правого плеча, які згідно висновку експерта №39/1 від 03.08.09 відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Під час заподіяння ОСОБА_4 тілесних ушкоджень ОСОБА_3, остання перебуваючи в стані необхідної оборони, яка виникла внаслідок посягання ОСОБА_4 на її здоров'я, з метою захисту своїх охоронюваних охоронюваних прав від суспільно-небезпечного посягання зі сторони ОСОБА_4 шляхом заподіяння тому, хто посягає шкоди, умисно завдала декілька ударів невстановленим досудовим слідством предметом по потиличній частині голови ОСОБА_4, чим заподіяла ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку легкого ступеню, перелому внутрішньої пластинки тім'яної кістки з ліва, забійної рани голови, забою м'яких тканин обох повік лівого ока, які згідно висновку експерта №34/1 від 08.07.2009 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент заподіяння.

Заподіяна ОСОБА_3 шкода потерпілому ОСОБА_4 є тяжкою і такою, що явно не відповідає небезпечності посягання.

Відповідно до постанови слідчого СВ Бориспільського МВ від 30.08.2008 року погодженої з в.о. Бориспільського міжрайонного прокурора кримінальну справу було направлено до суду для вирішення питання про звільнення обвинуваченої ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності на підставі ст. 11і КПК України.

Постановою суду від 29.10.2010 року матеріали кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченого ст. 124 КК України з постановою про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності повернуто прокурору для продовження досудового слідства.

На обґрунтування такого висновку, суд послався на невірну кваліфікацію досудовим слідством дій обвинуваченої, оскільки за встановлених судом обставин нанесення обвинуваченою потерпшому тяжкого тілесного ушкодження ні в якому разі не пов'язано з перебуванням останньої у стані необхідної оборони, а було нанесено умисно з мотивів явної неприязні до потерпшого викликаного його протиправною поведінкою.

Вказані дії обвинуваченої мають ознаки злочину передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, який є тяжким злочином.

Оскільки судом була встановлена неповнота проведеного досудового слідства, то суд знаходить, що підстави, передбачені ч.І ст. 49 КК України для звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності відсутні.

В апеляціях :

- Прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції просить постанову суду скасувати в зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, неправильним застосування кримінального закону та невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи та звільнити ОСОБА_3, обвинувачену у вчиненні злочину, передбаченого ст. 124 КК України від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, а провадження по справі закрити

Апелянт обґрунтовує свої вимоги тим, що висновок суду про те, що ОСОБА_3 заподіяла тяжке тілесне ушкодження ОСОБА_4, коли вже не перебувала в стані необхідної оборони, не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки не підтверджується доказами дослідженими в судовому засіданні. Не знайшли свого об'єктивного підтвердження і показання потерпшого ОСОБА_4 про обставини заподіяння йому тілесних ушкоджень. А посилання суду на те, що ОСОБА_3 вже не перебувала в стані необхідної оборони, так як ОСОБА_4 повернувся до неї спиною і почав від неї відходити є невірним. Тому суд безпідставно зазначив, що вказані дії обвинуваченої мають ознаки злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

Крім того, встановити предмет, яким ОСОБА_3 завдала удар по голові ОСОБА_4 майже через 6 років об'єктивно неможливо.

Обвинувачена ОСОБА_3 просить постанову суду про повернення справи на додаткове розслідування скасувати та прийняти нову постанову, якою звільнити її від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності. Вважає постанову суду незаконною, яка не відповідає фактичним обставинам справи. Так суд повернув справу на додаткове розслідування у зв'язку з невірною кваліфікацією дій обвинуваченої за власною ініціативою. Ні потерпілий, ні його представник такого клопотання перед судом не порушували. Виявляючи упередженість, суд безпідставно зробив висновок, що «...дії обвинуваченої мають ознаки злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, який є тяжким злочином», при цьому зазначаючи, що у неї не було стану необхідної оборони, що не відповідає наявним доказам у справі.

Крім того, просить звернути увагу на те, що вона до кримінальної та адміністративної відповідальності ніколи не притягувалась, постійно працює, має позитивні характеристики, одна виховує двох неповнолітніх дітей.

В своїх доповненнях до апеляції обвинувачена вказує на те, що суд не прийняв до уваги, що при поверненні справи на додаткове розслідування суд не вправі наперед вирішувати питання про формулювання й обсяг інформації, його доведеність, кваліфікацію вчиненого, достовірність того чи іншого доказу або переваги одних доказів над іншими.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав всі апеляції, потерпшого ОСОБА_4 та його представника-захисника ОСОБА_2, які проти поданих апеляцій заперечили; захисника ОСОБА_1, який просив задовольнити апеляцію обвинуваченої ОСОБА_3, не заперечуючи проти апеляції прокурора; обвинувачену, яка просила постанову суду скасувати та звільнити її від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, вивчивши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляції слід задовольнити частково з наступних підстав.

Підставами для скасування чи змши судових рішень при розгляді справи в апеляційному суді є зокрема, істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону.

За змістом ст.. 370 КПК України істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок чи постанову.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» № 12 від 23.12.2005 р. «при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд (суддя) під час попереднього, судового, апеляційного або касаційного розгляду справи повинен переконатися (незалежно від того, надійшла вона до суду першої інстанції з відповідною постановою чи з обвинувальним висновком, а до апеляційного та касаційного судів - з обвинувальним вироком), що діяння, яке поставлено особі за провину дійсно мало місце, що воно містить склад злочину і особа винна в його вчиненні, а також що умови та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбачені КК України. Тільки після цього можна постановити (ухвалити) у визначеному КПК України порядку відповідне судове рішення.

Якщо органи дізнання або досудового слідства зазначені обставини не встановили, а суд при попередньому чи судовому розгляді справи не може усунути допущену ними неповноту або неправильність, справу необхідно направити на додаткове розслідування з дотриманням вимог ст. 246 або ст. 281 КПК України.»

За змістом ст. 281 КПК України повернення справи на додаткове розслідування у зв'язку з наявністю підстав для кваліфікації дій обвинуваченого за статтею КК України, якою передбачено відповідальність за більш тяжкий злочин чи для пред'явлення йому обвинувачення, яке до цього не було пред'явлене, допускається тільки за клопотанням прокурора або потерпілого чи його представника.

Проте судом даних вимог закону не дотримано.

Як видно з постанови при вирішенні питання про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності суд встановив неповноту досудового слідства, яка не може бути усунута в судовому засіданні та повернув справу на додаткове розслідування, вказавши при цьому на наявність підстав для кваліфікації дій обвинуваченої за ч. 1 ст. 121 КК України, якою передбачена відповідальність за більш тяжкий злочин, ніж за який ОСОБА_3 обвинувачується.

Однак, як вбачається з протоколу судового засідання від 29.10. Ю./а.с. 248-251/ ні потерпший, ні його представник, як це вказано в постанові клопотання про повернення справи на додаткове розслідування з вищезазначених підстав не заявляли.

Крім того, зазначаючи про невірну кваліфікацію дій обвинуваченої суд фактично здійснив аналіз доказів, які є в матеріалах кримінальної справи, дав їм оцінку, що є неприпустимим на стадії повернення справи на додаткове розслідування.

Згідно п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.02.2005 року № 2 «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування, суд не вправі наперед вирішувати питання про формулювання й обсяг обвинувачення, його доведеність, достовірність того чи іншого доказу чи переваги одних доказів перед іншими, в тому числі і про кваліфікацію вчиненого та вважати встановленими обставини, які підлягають перевірці в ході додаткового розслідування».

А тому, вирішивши наперед питання кваліфікації дій ОСОБА_3, давши оцінку доказам по справі та вирішивши питання про повернення справи на додаткове розслідування з власної ініціативи суд першої інстанції допустив істотні порушення кримінально-процесуального законодавства.

За таких обставин постанова суду не може бути визнана законною, тому підлягає скасуванню, а справа поверненню на новий судовий розгляд іншим суддею.

При новому розгляді справи, якщо суд прийде до висновку про відсутність підстав до застосування ст. 49 КК України та повернення справи на додаткове розслідування йому слід врахувати вищенаведені недоліки.

Керуючись ст.ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом І інстанції та обвинуваченої ОСОБА_3 задовольнити частково, постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29.10.2010 року про повернення Бориспільському міжрайонному прокурору для продовження досудового слідства по кримінальній справі про обвинувачення ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 124 КК України скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд іншим складом суду.

Судді (підписи)