ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

-------------------------------------------------------------------------------------------------------

Справа № 2-2809/09

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

11 червня 2009 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого:                 судді Оніщука М.І.,

при секретарі:             Сливка А.В.,

за участю:

позивача:                 ОСОБА_2,

представника відповідача:         Полякова О.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» про стягнення банківського вкладу і відсотків, внесення змін до договору та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому, з урахуванням уточнень до позовної заяви, просить зобов’язати відповідача повернути депозитний вклад в сумі 10020,00 доларів США, нараховані по ньому відсотки, стягнути з відповідача 50000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди, витрати на правову допомогу в сумі 100,00 грн. та судові витрати, обґрунтовуючи це тим, що між ним та відповідачем ТОВ «Укрпромбанк» було укладено договір банківського вкладу № 1040/0305358002171002 від 03.11.2008 року (вклад „ПОСТІЙНИЙ ВКЛАДНИК”, строк вкладу з 03.11.2008 року по 04.03.2009 року, зі сплатою 14,3 % річних).

26 лютого 2009 року, 05 березня 2009 року та 19 березня 2009 року позивач звертався до банку із заявами про поверненя вкладу в зв’язку з закінченням строку його дії.

У відповіді від 31.03.2009 року за № 20607 відповідач, посилаючись на введення тимчасової адміністрації та мораторію на задоволення вимог кредиторів, відмовив у видачі вкладу.

В судовому засіданні позивач підтримав позов з викладених у ньому підстав та просив його задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив в задоволенні позову відмовити, зазначивши, що банк, не має можливості виконати зобов’язання по договору банківського вкладу, оскільки Правлінням НБУ введено мораторій на задоволення вимог кредиторів з 21.01.2009 року по 21.07.2009 року та призначено тимчасового адміністратора з 21.01.2009 року по 21.01.2010 року.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір банківського вкладу № 1040/0305358002171002 від 03.11.2008 року (вклад „ПОСТІЙНИЙ ВКЛАДНИК”, сума вкладу 10020,00 доларів США).

26 лютого 2009 року, 05 березня 2009 року та 19 березня 2009 року позивач звертався до банку із заявами про повернення вкладу та нарахованих процентів.

У відповіді від 31.03.2009 року за № 20607 відповідач відмовив у поверненні вкладу.

Частиною 1 статті 1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідно до ч. 2 ст. 1060 ЦК України, банк зобов’язаний видати вклад на першу вимогу вкладника. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Згідно вимог ч. 3 ст. 1060 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського вкладу вклад повертається вкладникові на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, проценти за цим вкладом виплачуються у розмірі процентів за вкладами на вимогу, якщо договором не встановлений більш високий процент.

Судом встановлено, що відповідач не виконав вимоги ч. ч. 2, 3 ст. 1060 ЦК України та безпідставно відмовив позивачу у поверненні вкладу, посилаючись на введення тимчасової адміністрації та мораторія на задоволення вимог кредиторів.

Оскільки, вимоги ч. ч. 2, 3 ст.1060 ЦК України є однією з умов, на яких між позивачем та відповідачем укладений вищевказаний депозитний договір, суд вважає, що відповідач істотно порушив свої зобов’язання по цьому договору, фактично позбавивши останнього його права, передбаченого Законом, на повернення вкладу на першу вимогу, на що він розраховував при укладенні цього договору.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, при чому зобов’язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання.

В судовому засіданні представник відповідача не довів суду наявність законних підстав для відмови в поверненні позивачу вкладу. Доводи та обґрунтування останнього з цього приводу не підтверджуються належними та допустимими доказами і зводяться до однобічного тлумачення законодавства України на свою користь без належного аналізу вимог ч. 2 ст.1060 ЦК України, яка є спеціальною нормою для правовідносин, що виникли між сторонами.

Також суд вважає посилання представника відповідача на введення мораторія на задоволення вимог кредиторів, в частині відмови у видачі вкладу таким, що не грунтується на вимогах чинного законодавства, а відтак не приймається судом до уваги.

В судовому засіданні встановлено, що позивачем частково отримано проценти на вклад за період з 03.11.2008 року по 04.03.2009 року, а саме отримано суму 466,48 доларів США, відповідно до виписки по рахунку № 2638/1005358002171002.

За таких обставин, підсумовуючи викладене, слід зазначити, що суд, за наслідками повного, всебічного та об’єктивного розгляду справи, оцінюючи зібрані по справі докази у їх сукупності, дотримуючись при цьому принципів розумності та справедливості, вважає, що позов ОСОБА_2 є обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню, а саме стягненню підлягає вклад „ПОСТІЙНИЙ ВКЛАДНИК” в сумі 10020,00 доларів США та відсотки в сумі 9,92 долари США, що разом складає 10029,92 доларів США.

Разом з цим, суд не вбачає правових підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Частина 1 ст. 23 ЦК України закріплює, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно із ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Якщо факт заподіяння позивачу моральної шкоди з вини відповідача в судовому засіданні не підтвердився та відсутній будь-який причинно-наслідковий зв’язок між шкодою та діями відповідача суд приходить до висновку, що в задоволенні вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди слід відмовити.

Також, суд не вбачає правових підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів по вкладу з 04.03.3009 р. по по день повернення вкладу, оскільки відповідно до ст. 85 Закону України „Про банки та банківську діяльність” протягом дії мораторію не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконаннячи неналежне виконання грошових зобов’язань, а також 04.03.2009 р. закінчився строк дії договору банківського вкладу № 1040/0305358002171002 від 03.11.2008 року (вклад „ПОСТІЙНИЙ ВКЛАДНИК”).

Більш того, суд не вбачає правових підстав для задоволення вимоги позивача про відшкодування затрат на консультацію по стягненню банківського вкладу, оскільки позивачем не надано належних доказів таких витрат.

Крім того, оскільки суд задовольняє позов, то з відповідача, згідно із ст. 88 ЦПК України, на користь позивача підлягає стягненню 250,00 грн. у відшкодування понесених позивачем витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а також, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, з відповідача на користь держави підлягає стягненню 763,28 грн. (10029,00 дол. СШАх7,61 грн.(офіційний курс НБУ, станом на 11.06.2009 року)=76327,69 грн.; 76327,69 грн. х 1% = 763,28 грн.) у відшкодування судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 614, 615, 651, 1060 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 57, 58, 60, 209, 212-215, 223 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» про стягнення банківського вкладу і відсотків, внесення змін до договору та відшкодування моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, ідентифікаційний код 19357325) на користь ОСОБА_2 депозитний вклад за договором банківського вкладу № 1040/0305358002171002 (вклад ПОСТІЙНИЙ ВКЛАДНИК) від 03.11.2008 року в сумі 10020 (десять тисяч двадцять) доларів США та відсотки в сумі 9 (дев’ять) доларів США 92 цента, а всього стягнути 10029 (десять тисяч двадцять дев’ять) доларів США 92 цента.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, ідентифікаційний код 19357325) на користь ОСОБА_2 250 (двісті п’ятдесят) гривень 00 копійок у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В задоволенні іншої частини заявлених вимог – відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, ідентифікаційний код 19357325) на користь держави 763 (сімсот шістдесят три) гривні 28 копійок у відшкодування судового збору.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення, а апеляційну скаргу протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ                                 М.І. ОНІЩУК