Справа №33-312/2010 Головуючий у 1-й інстанції: Невойт П.С.

Категорія ст.124 КпАП України Доповідач: Гаврилов В.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2010 року м. Львів

Суддя апеляційного суду Львівської області Гаврилов В. М., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Шевченківського районного суду м.Львова від 24.03.2010 року,-

встановив:

За протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 03.02.2010 року близько 20.00 год., у м.Львові по вул. Пулюя, 1, керуючи транспортним засобом марки «Пежо» н.з. ВС 0727 ВВ, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку (ожеледиця), не зміг постійно контролювати автомобіль, внаслідок чого виїхав на зустрічну смугу руху, де здійснив зіткнення з автомобілем марки «Рено» н.з. ВС 4026 СВ, під керуванням ОСОБА_1, який рухався на зустріч, чим порушив вимоги п.п. 12.1, 11.3 Правил дорожнього руху України і завдав технічних пошкоджень.

Постановою судді Шевченківського районного суду м.Львова від 24.03.2010 адміністративну справу щодо ОСОБА_2 провадженням закрито, у зв’язку з відсутністю у його діях складу правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України.

На дану постанову ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду 1-ї інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою притягнути ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинене ним правопорушення.

Зокрема покликається на те, що районний суд нормативно не обґрунтував свої висновки про відсутність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення.

Зазначає, що на схемі місця ДТП не відображено жодних перешкод для руху автомобіля «Пежо». Окрім цього, стверджує, що відповідно до п.п.13.4 п.13 Правил дорожнього руху, якщо роз’їзд утруднений, водій, на смузі якого є перешкода, повинен дати дорогу.

Розглянувши матеріали справи № 3-489/10р., заслухавши думку ОСОБА_1, в підтримання апеляційної скарги, заперечення ОСОБА_2, вважаю, що така підлягає до задоволення з наступних підстав.

Своє рішення суддя мотивував тим, що ОСОБА_1 міг бачити автомобіль ОСОБА_2, який завершував маневр руху по лівій смузі, оскільки права частина була зайнята автомобілями та зобов’язаний був дозволити такий маневр і після цього продовжувати рух. При цьому послався на пояснення ОСОБА_2, ОСОБА_1, які вони дали в судовому засіданні, на схему місця ДТП.

Разом з тим апелянт заперечує свою участь в судовому засіданні при розгляді справи, а винуватість саме ОСОБА_2 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серія ВС №164619, схемою місця ДТП, де вказано місце зіткнення автомобілів і не відображено жодних перешкод, які б заважали руху автомобіля ОСОБА_2, поясненнями ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який визнав те, що його автомобіль занесло на смугу зустрічного руху.

Отже районний суд, всупереч вимогам ст. 245 КпАП України, неповно з’ясувавши всі обставини справи, помилково прийшов до висновку про відсутність у діях ОСОБА_2 адміністративного правопорушення та закрив провадження по справі.

Вважаю, що ОСОБА_2 слід визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України та з урахуванням особи правопорушника, всіх обставин справи, накласти стягнення у межах санкції даної статті.

Керуючись ст. 294 КпАП України,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задоволити, а постанову судді Шевченківського районного суду м.Львова від 24.03.2010 року скасувати.

Визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 25 (двадцяти п’яти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 425 (чотириста двадцять п’ять) грн.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду

Львівської області ОСОБА_3