Судове рішення 22-а-15324/08 від 23.06.2009

Судове рішення #5096462

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-15324|08 р. Головуючий у першій інстанції: Бендик О.Г.,

Доповідач: Мамчур Я.С.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2009 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Мамчура Я.С.,

суддів: Усенка В.Г., Зайцева М.П.,

при секретарі: Медовниці Ю.О.,

розглянувши апеляційну скаргу відповідача - ОСОБА_2 на постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 лютого 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дій незаконними, стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2007 року ОСОБА_1 звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2, в якому просив визнати дії відповідача незаконними, зобов'язати провести перерахунок та виплату недоотриманої суми на оздоровлення за 2001-2007 роки.

Свої вимоги мотивує тим, що він є громадянином, який постраждав внаслідок ОСОБА_3, інвалідом І групи, а тому, відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок ОСОБА_3», має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Однак допомога, передбачена вищезгаданим Законом, була виплачена йому у значно меншому розмірі.

Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 лютого 2008 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, а саме:

- визнано дії відповідача протиправними та стягнуто з управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2004-2007 роки, всього на суму - 6598,30 грн.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що вказана постанова не відповідає вимогам матеріального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить вищезазначену постанову скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що виплата щорічної допомоги на оздоровлення, згідно ст. 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок ОСОБА_3», провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності. Тому на думку апелянта, позивачу правомірно здійснювалося нарахування та виплата допомоги, у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нового рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач - ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок ОСОБА_3, що підтверджується посвідченням серії А № 045969 від 22.07.1994 року, І категорії та інвалідом І групи, що підтверджується довідкою МСЕК № 077062.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок ОСОБА_3» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ (в редакції чинній на момент звернення Позивача з позовом до суду, далі - Закон № 796-ХІІ), щорічна допомога евакуйованим із зони відчуження наОСОБА_3 ІІ категорії, виплачується у розмірі трьох мінімальних заробітних плат.

Як вбачається з матеріалів справи, щорічна допомога на оздоровлення позивачу була виплачена у розмірах, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок ОСОБА_3» та Постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок ОСОБА_3», а саме: у 2004 році - 26,70 грн.; у 2005-2007 роках - 120,00 грн.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів апеляційної інстанції зважає на наступне. Так, відповідач дійсно повинен був здійснити нарахування та виплату допомоги позивачу за 2004-2005 роки, виходячи з її розміру, встановленого Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок ОСОБА_3».

Зазначеними постановами розміри виплат встановлено виходячи з норм прийнятих законів про розмір мінімальної заробітної плати та видатків передбачених на ці цілі Законами «Про державний бюджет України» на 2004-2005 роки.

Відповідно до ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 100 КАС України зазначено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні позову за умови, якщо на цьому наполягає одна з сторін.

Враховуючи, що позивач пропустив річний строк звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права, відсутні поважні причини пропуску цього строку, які б позбавляли позивача пред'явити позов до суду з 2004 року, тому у задоволенні позову в частині стягнення за 2004-2005 роки слід відмовити.

Пунктом 37 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» було призупинено на 2006 рік дію ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок ОСОБА_3», відповідно до яких щорічна допомога на оздоровлення встановлюється у розмірі трьох мінімальних заробітних плат.

Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» було також призупинено на 2007 рік дію ч. 4 та ч. 7 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок ОСОБА_3».

Рішенням Конституційного суду України № 6-рп від 09.07.2007 року визнано неконституційні положення п. 30 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України за 2007 рік», якими було зупинено дію ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок ОСОБА_3».

Враховуючи те, що позивач за 2007 рік отримав щорічну грошову допомогу у березні цього року, тобто до ухвалення рішення Конституційним судом України, суд першої інстанції помилково прийшов до висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення за 2007 рік, в якій необхідно відмовити в задоволенні.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача - ОСОБА_2 - задовольнити.

Постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 лютого 2008 року - скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дій незаконними, стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення та зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий - суддя: Я.С. Мамчур

Судді: М.П. Зайцев

В.Г. Усенко