КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-15337|08 р. Головуючий у першій інстанції: Хохлюк Г.О.,
Доповідач: Мамчур Я.С.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 травня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Мамчура Я.С.,
суддів: Усенка В.Г., Зайцева М.П.,
при секретарі: Медовниці Ю.О.,
розглянувши апеляційну скаргу відповідача - ОСОБА_2 на постанову Баранівського районного суду Житомирської області від 09 січня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання незаконним наказ № 396 від 31 жовтня 2006 року, стягнення незаконно утриманої премії, матеріальної допомоги, відпускних, компенсації за порушення термінів виплати заробітної плати, середнього заробітку за затримку розрахунку та витрат по відрядженнях в загальній сумі 7649,16 грн., -
В С Т А Н О В И В:
Позивачка звернулася до Баранівського районного суду Житомирської області з позовом до ОСОБА_2 про визнання незаконним наказ № 396 від 31 жовтня 2006 року, стягнення незаконно утриманої премії, матеріальної допомоги, відпускних, компенсації за порушення термінів виплати заробітної плати, середнього заробітку за затримку розрахунку та витрат по відрядженнях в загальній сумі 7649,16 грн.
Постановою Баранівського районного суду Житомирської області від 09 січня 2008 року - позов задоволено.
На вказану постанову відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та ухвалити нову, якою закрити провадження у справі. Посилаючись на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального права.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.
Згідно з п. 1, ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що із пояснень сторін, наказів ОСОБА_2 за № 45 від 3.02.2006 року, № 79 від 09.03.2006 року, № 115 від 05.04.2006 року ( а.с. 7-9), довідки про заробітну плату ОСОБА_1 на а.с. 75, розрахункових відомостей за січень-березень 2006 року ( а.с. 78-80) видно, що посадовий оклад позивачки за січень-березень 2006 року до його збільшення спочатку становив 280 грн., а тому згідно наказів їй було нараховано премію в розмірі 25% від заробітку з врахуванням відповідних доплат та надбавок в сумі 149,38 грн. щомісячно, загалом за три місяці 448,14 грн. Цю премію позивачка отримала і представники відповідачів не оспорюють право позивачки на цю премію, не дивлячись на те, що і ця сума премії була в подальшому утримана з її заробітної плати, бо вона входить у склад перерахованої премії в сумі 858 грн.
Постановою Кабінету Міністрів України за № 268 від 9.03.2006 року та Наказом Міністра оборони України за № 164 від 30.03.2006 року, виданим на підставі вказаної вище постанови Кабміну, умови оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів було змінено, затверджено нові умови оплати праці, які були зареєстровані в Міністерстві юстиції України 4 квітня 2006 року ( а.с. 11-14).
Оклад позивачки починаючи з січня 2006 року був змінений і становив 550 грн., про що 10.04.2006 року ОСОБА_2 ОСОБА_3 видав наказ за № 121 ( а.с. 10). Цим наказом начальник фінансово-господарської частини ОСОБА_1 була зобов"язана здійснити перерахунок заробітної плати держслужбовців та службовців райвійськомату починаючи з 1 січня 2006 року.
ОСОБА_1 виконала цей наказ та провела відповідні перерахування, про що свідчать пояснення сторін та відповідна довідка на (а.с. 74). Розмір премії за січень-березень 2006 року був також перерахований і становив 286 грн. в місяць, загалом 858 грн.
Відомості про відповідні перерахування були підписані військовим комісаром ОСОБА_3 та ОСОБА_1 Недоотримані внаслідок перерахування суми всі працівники ОСОБА_2, у т.ч. ОСОБА_1, отримали у травні 2006 року .
У жовтні 2006 року у ОСОБА_2 проводилась реорганізація і військовий комісар ОСОБА_3 видав наказ за №391 від 28.10.2006 року про ліквідацію фінансово-господарської частини ( а.с. 15).
Наказом № 393 від 31.10.2006 року начальника фінансово-господарської частини ОСОБА_1 було звільнено з роботи за скороченням штату працівників ( а.с. 4 - запис у трудовій книжці).
Наступним наказом за № 396 від 31.10.2006 року ОСОБА_1 було зобов"язано зробити перерахунок нарахування премії службовцям ОСОБА_2 за січень-березень 2006 року та відмінено пункти перші наказів № 45, № 79 та № 115, про конкретне утримання відповідних коштів в наказі не йшлося. ОСОБА_1 вже після видання наказу про звільнення було оголошено догану за халатне відношення до відпрацювання розпорядження Житомирського обласного комісара за № 375 від 03.04.2006 року ( а.с. 16).
Підставою для винесення даного наказу було вказано розпорядження Житомирського обласного військового комісаріату за № 375 від 03.04.2006 року, яке було отримано по електронній пошті.
Як вбачається, в подальшому з"явився інший наказ за тим же № 396 від 31.10.2006 року, зміст якого співпадає зі змістом першого наказу № 396 від 31.10.2006 року за винятком того, що у цьому наказі вже йшлося про утримання надлишкових виплат і було вказано, що із заробітної плати ОСОБА_1 слід утримати 1545,21 грн., вказано, що це надлишково отримана премія, хоча це не зовсім відповідає дійсності, бо в судовому засіданні встановлено, що ця сума складається із премії в сумі - 858,00 грн., матеріальної допомоги в сумі 286,00 грн. та відпускних в сумі 401,21 грн. ( а.с. 17).
У книзі наказів є лише один наказ за № 396 від 31.10.2006 року, із якого видно, що цей наказ не був змінений у відповідності з вимогами закону, про утримання надлишкових сум не видавався новий наказ, а суми відрахувань буди дописані пізніше і ці суми змінювались, бо остаточні суми були написані на замальованих коректором сумах.
Той факт, що наказ змінювався без дотримання відповідних вимог закону підтверджує і та обставина, що у матеріалах справи є два накази за одним і тим же номером 396 від того ж 31.10.2006 року, але трохи за іншим змістом ( а.с. 16,17).
Крім того, із матеріалів справи вбачається, що премія позивачці за січень - березень 2006 року в загальній сумі 448,14 грн. нарахована на законних підставах, жодних підстав для її утримання не було.
Постановою Кабміну за № 268 від 9.03.2006 року та наказом Міністра оборони України за № 164 від 30.03.2006 року, виданим на підставі постанови Кабміну № 268 та новими умовами оплати праці ( а.с. 11-13) також передбачено преміювання працівників військомату відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи, а також до державних професійних свят у 2006 році в межах коштів, передбачених на преміювання в кошторисі відповідного органу, що спростовує пояснення представників відповідачів про те, що новими законодавчими актами нарахування премії не передбачено.
Стаття 43 Конституції України передбачає право на своєчасне одержання винагороди за працю і це право захищається законом.
Отже, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що матеріальна допомога в сумі 286,00 грн. нарахована та виплачена позивачці у квітні 2006 року на законних підставах ( а.с. 72), бо ця матеріальна допомога залежала від законності нарахування премії в сумі 286,00 грн.
Стаття 127 КЗпП України передбачає обмеження відрахувань із заробітної плати і вказує, що відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України.
Відрахування із заробітної плати працівників для покриття заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) лише для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво сплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службові відрядження або переведення до іншої місцевості, на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахувань. Навіть в такому випадку наказ може бути виданий не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми.
Стаття 129 КЗпП України не допускає відрахувань з вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат, на які згідно з законодавством не звертається стягнення, але утримання проведене із вихідної допомоги, про що свідчать пояснення сторін та довідка Житомирського ОВК на а.с. 31.
Таким чином, ОСОБА_2, видавши наказ № 396 від 31.10.2006 року діяв незаконно в порушення вимог Конституції України та ст. ст.127, 129 КЗпП України.
У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, якщо він заперечує проти адміністративного позову покладається на відповідача, чого не було зроблено відповідачем.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України, суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу відповідача - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанову Баранівського районного суду Житомирської області від 09 січня 2008 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий - суддя: Я.С. Мамчур
Судді: М.П. Зайцев
В.Г. Усенко