КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-18401|08 р. Головуючий у першій інстанції: Гончаренко Т.В.,
Доповідач: Мамчур Я.С.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 травня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Мамчура Я.С.,
суддів: Усенка В.Г., Зайцева М.П.,
при секретарі: Медовниці Ю.О.,
розглянувши апеляційну скаргу відповідача - Управління праці і соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації на постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 08 жовтня 2007 року у справі за позовомОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації про стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги учаснику бойових дій, -
В С Т А Н О В И В:
Постановою Звенигородського районного суду Черкаської області від 08 жовтня 2007 року - позов задоволено в повному обсязі, а саме:
- стягнуто на користь позивача ОСОБА_1з Управління праці та соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації недоплачену йому разову щорічну грошову допомогу як учаснику бойових дій за 2004-2007 роки в сумі 5119 грн. 40 коп.
Не погоджуючись з даною постановою, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, оскільки вважає, що дане рішення є незаконним постановлене з невірним застосуванням норм матеріального права, просить прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач - ОСОБА_1. є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, виданим 16.04.1998р., а тому відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право щорічно до 5 травня отримувати разову грошову допомогу у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Так, відповідно до положень ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Згідно з ч. 1 ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків.
Так, Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
За наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах слід застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Отже, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що статтею Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік», статтею Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», фактично змінено положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який діяв у часі раніше, пріоритетним у даному випадку є Закон України «Про Державний бюджет України на 2004 рік», Закон України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та Закон України «Про Державний бюджет України на 2006 рік».
Обговорюючи питання про можливість застосування до спірних правовідносин Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», колегія суддів виходить з наступного.
Конституційний Суд України у рішенні від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) сформулював правову позицію, згідно з якою законом про Державний бюджет України, який має особливий предмет регулювання, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Бюджетному кодексі України, Конституційний Суд України підкреслив, що цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.
З урахуванням зазначеного, пункт 13 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію частини п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", визнано Конституційним Судом України таким, що не відповідає Конституції України.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Враховуючи те, що позивач за 2005-2007 роки отримав разову щорічну грошову допомогу як учасник бойових дій, тобто до ухвалення рішення Конституційним Судом України, суд першої інстанції помилково прийшов до висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення недоплаченої частини разової грошової допомоги, як учаснику бойових дій за 2004-2007 роки, в якій необхідно відмовити в задоволенні.
Отже, на момент виплати щорічної допомоги (до 5 травня за 2004-2007 роки) відповідач діяв відповідно до діючого законодавства. Таким чином у відповідача відсутні правові підстави для здійснення такої виплати за 2004-2007 роки відповідно до Закону від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ.
Так, відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу відповідача - Управління праці і соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації - задовольнити.
Постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 08 жовтня 2007 року - скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в позові ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації про стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги учаснику бойових дій.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий - суддя: Я.С. Мамчур
Судді: М.П. Зайцев
В.Г. Усенко