КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-18297|08 р. Головуючий у першій інстанції: Кротюк О.В.,
Доповідач: Мамчур Я.С.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 травня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Мамчура Я.С.,
суддів: Усенка В.Г., Зайцева М.П.,
при секретарі: Медовниці Ю.О.,
розглянувши апеляційну скаргу відповідача - Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 лютого 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про визнання незаконним рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва № 1173/д/17-01 від 21.02.2007р. та зобов'язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про визнання незаконним рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва № 1173/д/17-01 від 21.02.2007р. та зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 лютого 2008 року - позов задоволено.
На вказану постанову відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та ухвалити нову, якою відмовити в задоволені позовних вимог. Посилаючись на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального права.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.
Згідно з п. 1, ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, 12.02.2007 року ОСОБА_1. подав до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва декларацію про доходи за 2006 рік, в якій зазначив, що у 2006 році ним була здійснена оплата у сумі 1620,00 грн. за навчання сина на третьому курсі Національного технічного університету «Київський політехнічний інститут», а саме за навчання на військовій кафедрі Військового інституту телекомунікацій та інформатизації, який входить до складу Національного технічного університету «Київський політехнічний інститут». Зазначена сума позивачем віднесена до податкового кредиту за 2006р.
21.02.2007 р. Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва рішенням № 1173/д/17-01 відмоленоОСОБА_1 у віднесенні 1 620,00 грн., суми сплаченої за навчання сина на військовій кафедрі, на підставі того, що листом Державної податкової адміністрації України від 09.03.2005 р. N 4149/7/17-3117 «Щодо податкового кредиту на навчання» визначено, що навчання на військовій кафедрі є додатковою послугою навчального закладу, яка не є обов'язковою у процесі безпосереднього навчання за обраним фахом, і яка оплачується окремо (додатково) від сплати за навчання згідно укладеного з ВУЗом договору на навчання за певним фахом, тому включення таких витрат до податкового кредиту не передбачено чинним законодавством.
27.03.2007 р. рішенням Державної податкової адміністрації України № 111/ф/17-110 рішення ДПІ у Шевченківському районі міста Києва про відмову залишено без змін з тих же підстав.
Так, пунктом 1.16 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»(від 22 травня 2003 року N 889-ІУ) визначено, що податковий кредит - сума (вартість) витрат, понесених платником податку - резидентом у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (крім витрат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року, у випадках, визначених цим Законом.
Пунктом 5.1.1. статті 5 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (від 22 травня 2003 року N 889-ІV) визначено, що платник податку має право на податковий кредит за наслідками звітного податкового року.
Пунктом 5.3.3. статті 5 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (від 22 травня 2003 року N 889-ІV) встановлено перелік витрат, дозволених до включення до складу податкового кредиту, зокрема, суму коштів, сплачених платником податку на користь закладів освіти для компенсації вартості середньої професійної або вищої форми навчання такого платника податку, іншого члена його сім'ї першого ступеня споріднення, але не більше суми, визначеної у пункті 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 цього Закону, у розрахунку за кожний повний або неповний місяць навчання протягом звітного податкового року.
Крім того, листи ДПА України не є нормативно-правовими актами як обов'язковими до виконання так і тими, що регулюють питання реалізації відносин у сфері оподаткування, судова колегія вважає, що посилання відповідача в своїх запереченнях проти позову на лист Державної податкової адміністрації України від 09.03.2005 р. N 4149/7/17-3117 «Щодо податкового кредиту на навчання»необґрунтованим та безпідставним.
Отже, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що відповідачем безпідставно та помилково трактуються положення п. 5.3.3. ст.. 5 Закону України «Про податок з фізичних осіб», яким встановлено, що до витрат, дозволених для включення до податкового кредиту платника податку, належить сума коштів, сплачених платником податку на користь закладів освіти для компенсації вартості вищої форми навчання такого платника податку, іншого члена його сім'ї першого ступеня споріднення.
Так, відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, якщо він заперечує проти адміністративного позову покладається на відповідача, чого не було зроблено відповідачем.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України, суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу відповідача - Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 лютого 2008 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий - суддя: Я.С. Мамчур
Судді: М.П. Зайцев
В.Г. Усенко