ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2010 р. Справа № 43273/09

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді Богаченка С.І.

Суддів Багрія В.М. , Заверухи О.Б.

при секретарі судового засідання Балич М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м.Рівне Рівненської області на постанову Рівненського міськрайонного суду Рівненської області від 01 червня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Рівне Рівненської області про визнання протиправними дії та рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

20 лютого 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Рівне Рівненської області про перерахунок пенсії.

В обґрунтування вимог посилався на те, що йому, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та інваліду ІІІ групи, інвалідність пов’язана з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щомісячно повинна нараховуватись та виплачуватись пенсія в розмірі не менше 6-ти мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, що віднесені до 1 категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія для інвалідів ІІІ-ї групи у розмірі 50% від мінімальної пенсії за віком. Проте, відповідач в порушення норм закону нараховував та виплачував йому пенсію у меншому розмірі.

Позивач просив визнати неправомірними дії відповідача та зобов’язати провести перерахунок пенсії з 06.02.2009 року та в подальшому виплачувати пенсію відповідно до ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Постановою Рівненського міськрайонного суду Рівненської області від 01 червня 2009 року адміністративний позов задоволено частково. Постановлено визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м.Рівне Рівненської області в частині відмови ОСОБА_1 в нарахуванні та виплаті пенсії відповідно до ст.ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м.Рівне Рівненської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 06.02.2009 року відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з мінімального розміру пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». В задоволенні позову про проведення у подальшому перерахунку пенсії у разі підвищення розміру мінімальної пенсії за віком, розмір якої відповідає розміру прожиткового мінімуму - відмовлено.

Постанова мотивована тим, що згідно ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорії 1,2,3,4 встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Максимальний розмір пенсії або місячного грошового утримання ( з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) призначених відповідно до цього Закону, розмір якої згідно чинного законодавства визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року.

Не погодившись із постановою її оскаржило Управління Пенсійного фонду України в м.Рівне Рівненської області, вважає, що судом при винесенні рішення допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення позовних вимог.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нове рішення, яким в частині задоволення позову відмовити. Вказує на те, що при обчисленні пенсії по інвалідності позивачу по справі управління керувалось Конституцією України, ст. 63, ч. 5 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зазначає, що з 01.01.2008 року Законом України «Про державний бюджет на 2008рік та внесення змін до деяких законодавчих актів» внесено зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до яких мінімальний розмір пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, встановлюється у процентному відношенні до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Законних підстав щодо застосування іншого порядку визначення розміру пенсії відповідно до Закону України №796-ХІІ, ніж передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», в тому числі в період з 22.05.2008 року по 11.06.2008 року (дата набрання чинності та дата офіційного оприлюднення постанови), законодавством не встановлено.

Заслухавши суддю доповідача, проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що дана апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, що відповідно підтверджується посвідченням серії А№124068 та визнаний інвалідом ІІІ групи.

Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Абзацом 2 частини 1 статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що особам, віднесеним до 1 категорії, інвалідам IIІ групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.

Частиною 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, по IІІ групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком. Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.

Також слід зазначити, що у 2009 році Законом України «Про державний бюджет на 2009 рік» п.28 жодних змін не було внесено до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яким було внесено зміни та встановлено у 2008 році Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік» п.28 мінімальний розмір пенсії для інвалідів ІІІ групи, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання, що судом першої інстанції вірно було встановлено, що управління Управління Пенсійного фонду України в м.Рівне Рівненської області, як суб’єкт владних повноважень, відмовляючи позивачу, який звернувся до відповідача по справі 06.02.2009 року у визначені пенсії та додаткової пенсії, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та перерахунку в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком з 06.02.2009 року, діяло не на підставах, що передбачені Конституцією України та чинними законами України.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив та оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги в цілому суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, 196, 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Рівне Рівненської області залишити без задоволення.

Постанову Рівненського міськрайонного суду Рівненської області від 01 червня 2009 року у справі № 2а-1905/09 - без змін

Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного суду України, до касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили в порядку ЦПК України.

Головуючий суддя Богаченко С.І.

Судді Багрій В.М. , Заверуха О.Б.

< Текст >