ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2010 р. Справа № 65561/09
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді Старунського Д.М.
Суддів Багрія В.М. , Богаченка С.І.
при секретарі судового засідання Федунів Б.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому на додаткову постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 травня 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 до управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому про зобов’язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії дитині війни,
в с т а н о в и л а:
Позивачі звернулися в суд з адміністративними позовами до управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому:
ОСОБА_1, ОСОБА_2 – 19.11.2008 року, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 – 07.11.2008 року та просять зобов’язати нарахувати та виплатити підвищення до пенсії як дитині війни за період з 01.10.2007 року по 31.10.2008 року;
ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 – 31.10.2008 року та просять зобов’язати нарахувати та виплатити підвищення до пенсії як дитині війни за період з 01.09.2007 року по 30.09.2008 року;
ОСОБА_10 – 30.10.2008 року, ОСОБА_12 – 22.10.2008 року та просять зобов’язати нарахувати та виплатити підвищення до пенсії як дитині війни за період з 09.07.2007 року по 30.09.2008 року;
ОСОБА_11 – 23.10.2008 року та просить зобов’язати нарахувати та виплатити підвищення до пенсії як дитині війни за період з 09.07.2007 року по 31.10.2008 року.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2008 року справи за адміністративними позовами об’єднано в одне провадження.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2008 року адміністративний позов задоволено частково. Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому здійснити позивачам щомісячну виплату підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням проведених виплат починаючи з 09.07.2007 року на час дії цієї норми Закону визнавши його дії щодо цього неправомірними. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
13.05.2009 року ОСОБА_11 звернулася в суд з заявою про прийняття додаткової постанови мотивуючи її тим, що щодо позовних вимог за 2008 рік, з приводу яких досліджувалися докази, не ухвалено рішення.
Додатковою постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 травня 2009 року зобов’язано управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому здійснити ОСОБА_11 щомісячну виплату підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» починаючи з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року включно врахувавши виплати, які були проведені в 2008 році.
Прийняте судом першої інстанції рішення мотивовано тим, що позивачі відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» мають статус дитини війни. Зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» якими обмежується дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а відтак задоволені вимоги позивача щодо виплати підвищення до пенсії є підставними та обґрунтованими.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить додаткову постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 травня 2009 року скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що судом першої інстанції були недостатньо досліджені докази та обставини справи, рішення постановлено з порушенням норм матеріального права. Зазначає, що незважаючи на рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у видаткову частину не були внесені, тому кошти на виплату даних підвищень до пенсії в 2008 році були відсутні; не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не визначено на законодавчому рівні за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. Також при застосуванні мінімального розміру пенсії, судом першої інстанції неправильно застосовано положення ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ч.4 ст.196 КАС України, вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач має статус дитини війни, що підтверджено копією наявного в матеріалах справи пенсійного посвідчення.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції скасувати з таких підстав.
Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 положення п.41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» якими було обмежено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2008 рік, визнано неконституційними та такими, що втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх положення, що визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно п.п.5, 6 резолютивної частини вищенаведеного рішення, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними та є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Таким чином нарахування та виплата підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 «Про соціальний захист дітей війни», повинно проводитись в 2008 році з 22 травня.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Колегія суддів вважає, що зобов’язання в подальшому нараховувати та виплачувати підвищення до пенсії є неправомірним, так як предметом судового захисту можуть бути тільки порушені, невизнані чи оспорювані права, а на момент розгляду справи такий факт порушення права позивача в майбутньому відсутній.
Відповідно до ч.2 ст.11 КАС України cуд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу.
На підставі наведеного, колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції безпідставно вийшов за межі позовних вимог, а тому позовні вимоги за 2008 рік підлягають до часткового задоволення, а саме в частині виплати підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 22.05.2008 року, з дня набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, по 23.10.2008 року включно, по день звернення позивачем до суду першої інстанції.
Відносно заперечень відповідача щодо неправильного застосування положень ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», колегія суддів, зазначає, що відповідно до ч.1 ст.28 наведеного Закону мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Положення ч.3 ст.28 вищевказаного Закону не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Також, колегія суддів, вважає за потрібне наголосити, що покликання відповідача на те, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, тому виплата підвищення до пенсії у збільшених розмірах буде можливою тільки після виділення відповідних коштів з Державного бюджету України є безпідставними, оскільки відсутність бюджетних асигнувань для задоволення вимог до уваги взяти не можна, так як невиконання чи неналежне виконання законів про виплати через відсутність бюджетних коштів не є підставою для виправдання недоплати підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Беручи до уваги, що правові положення, які передбачають виплату підвищення до пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є чинними, а позивач належить до вказаної групи осіб і мають право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір таких виплат.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.
Відповідно до п.1 ст.202 КАС України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.3, 202 п.1, 205 ч.2, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому задовольнити частково.
Додаткову постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 травня 2009 року у справі №2а-9316/08 скасувати.
Адміністративний позов ОСОБА_11 задовольнити частково.
Визнати дії управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому щодо ненарахування і невиплати підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в користь ОСОБА_11 за період з 22 травня 2008 року по 23 жовтня 2008 року включно з врахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» неправомірними.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому нарахувати і виплатити підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в користь ОСОБА_11 за період з 22 травня 2008 року по 23 жовтня 2008 року включно з врахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
На постанову, згідно з вимогами Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами» №1691-IV від 18 лютого 2010 року, в порядку цивільного судочинства може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя Старунський Д.М.
Судді Багрій В.М. , Богаченко С.І.
Постанова у повному обсязі складена 15.06.2010 року.