ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2010 р. Справа № 76250/09

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді Богаченка С.І.

Суддів Багрія В.М. , Старунського Д.М.

при секретарі судового засідання Балич М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську на постанову Івано-Франківського міського суду від 03 червня 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про визнання неправомірними дій та зобов’язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії як дитині війни,-

В С Т А Н О В И Л А :

01 квітня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про визнання неправомірними дій та зобов’язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії як дитині війни за 2006-2008 роки в сумі 4471,20 грн. посилаючись на те, що він є дитиною війни і має право на пільги, передбачені Закону України «Про соціальний захист дітей війни», окрім того посилаючись на ст.6 цього Закону, вказує, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Постановою Івано-Франківського міського суду від 03 червня 2009 року у справі № 2а-681/09 заявлений позов задоволено частково, визнано неправомірними дії відповідача та зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни на 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року у розмірі 710,93 грн. та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року у розмірі 715,26 грн.

Не погодившись із винесеним рішенням, його оскаржило Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську покликаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і винести нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. Апелянт вказує на те, що законодавством не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року №2195-IV, не визначено на законодавчому рівні за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. Окрім того, скаржник посилається на те, що відповідно до ст.7 Закону №2195-IV передбачається, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Розпорядником Державних коштів України відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» є Міністерство фінансів України та Державне казначейство України.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Задовольняючи частково позовні вимоги позивачеві по справі, суд виходив з того, що позивач належить до категорії громадян, на яких поширюється державні соціальні гарантії дітям війни, а тому має право на встановлене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії.

Безспірно встановлено, що позивач є дитиною війни та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин та вирішення даного публічно-правового спору судом, мав право на отримання підвищення виплачуваної йому Управлінням Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську за віком.

Відмовляючи в частині позовних вимог за 2006 рік суд вірно виходив з того, що в силу ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком. Проте Законом України «Про державний бюджет в Україні на 2006 рік» (п. 17 ст. 77) зупинено дію норми ст. 6 Закону. Відновлено її у зв’язку із виключенням пункту 17 статті 77 Закону України «Про державний бюджет в Україні на 2006 рік» Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», який набрав чинності з 02 квітня 2006 року. Таким чином, у 2006 році встановлена ст. 6 Закону соціальна гарантія дітям війни діяла з 02.04.2006 року по 31.12.2006 року.

Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» зупинено надане ст. 6 Закону право дітей війни на нарахування та виплату підвищення 30 % до пенсії. 09 липня 2007 року окремі положення Закону України «Про державний бюджет в Україні на 2007 рік» визнано неконституційними тим самим відновлено дію ст. 6 Закону, яка тривала до 31 грудня 2007 року, оскільки 01 січня 2008 року ст. 6 Закону викладено в іншій редакції, згідно якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів. Проте, рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року вказані зміни ст. 6 Закону визнано неконституційними.

За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення доплати до пенсії як дитині війни, та правомірність задоволення таких вимог судом першої інстанції.

Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивача здійснює Пенсійний фонд України в особі Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську, відповідний обов’язок слід покласти на відповідача у справі.

Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивача у передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі колегія суддів не вбачає.

Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії як на причину невиконання покладених на нього зобов’язань до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, ч.1 п.1 ст. 198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську – залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського міського суду від 03 червня 2009 року у справі № 2а-681/09 – без змін, уточнивши резолютивну частину постанови: нарахування та виплату щомісячного підвищення до пенсії провести із врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум, виключивши зазначені суми.

Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України, до касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Богаченко С.І.

Судді Багрій В.М. , Старунський Д.М.

< Текст >