ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 квітня 2010 р. Справа № 11011/10/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді Любашевського В.П.
Суддів Заверухи О.Б. , Ніколіна В.В.
при секретарі судового засідання Гром В.І.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові справу
за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 24.11.2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області про стягнення заборгованості, -
В С Т А Н О В И Л А:
У листопаді 2009 року позивач - ОСОБА_2, звернувся у Рівненський міський суд Рівненської області із позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області. У позовній заяві просить визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне щодо відмови у задоволенні його заяви від 23 жовтня 2009 року про призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру». Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у м. Рівному задовольнити його заяву від 23 жовтня 2009 року, зарахувати до 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, час проходження ним військової служби з 31.08.1989 року по 06.09.1997 року (8 років 1 місяць 6 днів) на посаді курсанта вищого військового навчального закладу і посадах осіб офіцерського складу у Збройних Силах України та призначити і виплачувати пенсію за вислугу років, відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» з дати подання заяви про призначення даного виду пенсії, тобто з 23 жовтня 2009 року.
Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 24.11.2009 року позов задоволено повністю. Визнано дії Управління Пенсійного фонду України у м. Рівному щодо відмови у задоволенні ОСОБА_2 заяви від 23 жовтня 2009 року про призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» незаконними та зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у м. Рівному зарахувати до 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, час проходження ОСОБА_2, військової служби з 31.08.1989 року по 06.09.1997 року (8 років 1 місяць 6 днів) на посаді курсанта вищого військового навчального закладу і посадах осіб офіцерського складу у Збройних Силах України та призначити і виплачувати пенсію за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» з дати подання позивачем заяви про призначення даного виду пенсії, тобто з 23 жовтня 2009 року.
Постановляючи оскаржуване рішення суд першої інстанції встановив, що листом Управління Пенсійного фонду України у м. Рівному від 26 жовтня 2009 року Позивачу було незаконно відмовлено зарахувати до 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, час проходження ОСОБА_2, військової служби з 31.08.1989 року по 06.09.1997 року та безпідставно вказано, що до зазначеного вище стажу роботи можливо зарахувати лише час проходження служби на прокурорсько-слідчих посадах в органах військової прокуратури (12 років 01 місяць 17 днів).
Так визнаючи оскаржувані дії протиправними, суд першої інстанції керувався тим, що статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» врегульовано питання пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих прокуратури. Зокрема цією статтею передбачено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів та слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку.
Згідно із частиною 5 статті 50-1 зазначеного Закону, до 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, строкова військова служба та інші види трудової діяльності.
Згідно частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», пункту 1 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Вказану суперечність між Законом України «Про прокуратуру» та Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», на думку суду першої інстанції слід вирішувати саме в користь другого Закону, оскільки пунктом 10 Прикінцевих положень Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону. Наведене й стало підставою для задоволення позовних вимог.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. У апеляційній скарзі просить скасувати постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 24.11.2009 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 відхилити. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначає, що до стажу роботи позивача що дає право на пенсію за вислугу років, не підлягає зарахуванню час проходження ним військової служби з 31.08.1989 року по 06.09.1997 року, оскільки в силу Закону України «Про прокуратуру», до такого стажу підлягає зарахуванню виключно строк проходження строкової військової служби.
З’ясувавши обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду – без змін, з наступних підстав:
При розгляді справи судом першої інстанції вірно встановлено, що згідно послужного списку час проходження позивачем військової служби з 31.07.1989 року по 23.10.2009 року (момент звернення до пенсійного фонду) становить 20 років 1 місяць 21 день, із яких:
з 31.07.1989 р. по 06.09.1997 р. - навчання у військовому училищі та в подальшому проходження військової служби у ЗС України на офіцерських посадах ( 8 років 1 місяць 6 днів);
з 06.09.1997 р. по 23.10.2009 року - на прокурорсько-слідчих посадах в органах військової прокуратури (12 років 1 місяць 17 днів).
Відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Згідно із частиною 5 статті 50-1 зазначеного Закону, до 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, строкова військова служба та інші види трудової діяльності. Надаючи оцінку вказаній нормі суд першої інстанції підставно надав пріоритет у застосуванні ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», в силу якої час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби, оскільки пунктом 10 Прикінцевих положень Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
При цьому, в силу ст. 2 Закону до видів військової служби віднесено військову службу за контрактом курсантів (слухачів) військово-навчальних закладів і студентів кафедр військової підготовки (факультетів військової підготовки, відділень військової підготовки) вищих цивільних навчальних закладів.
Тому, враховуючи, що позивач у період з 31.07.1989 р. по 06.09.1997 р. проходив навчання у військовому училищі та в подальшому проходження військової служби у ЗС України на офіцерських посадах ( 8 років 1 місяць 6 днів), колегія суддів вважає, що наведене свідчить про наявність законних підстав для задоволення позовних вимог та віднесення часу навчання та служби до прокурорського стажу позивача.
Окрім вказаного, вирішуючи питання про можливість зарахування до стажу роботи позивача, що дає право на пенсію за вислугу років часу навчання у військовому училищі та в подальшому проходження військової служби у Збройних Силах України на офіцерських посадах, суд апеляційної інстанції виходить із того, що визначальною підставою у цьому випадку є наявність законодавчого регулювання, яке передбачає включення зазначеного періоду (строку) до стажу роботи працівників певних категорій, для реалізації цими особами права на призначення різних видів пенсій, щомісячного грошового утримання чи інших соціальних виплат. Основним та спеціальним актом законодавства, на підставі якого здійснюється таке регулювання, зокрема є Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу».
В силу ч. 1 ст. 2 вказаного Закону, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Статтею 2 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Оскільки проходження строкової військової служби за призовом було і є обов'язком громадянина, ухилення від якого тягне за собою відповідальність у встановленому чинним законодавством порядку, то будь-які обмеження трудових та соціальних, в тому числі пенсійних прав особи, пов'язані з проходженням такої служби, недопустимі. Наведене свідчить, що рішення суду першої інстанції про задоволення вимог адміністративного позову є законним та обґрунтованим і не спростовується доводами апеляційної скарги.
Враховуючи вказане, судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам у справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.
Зважаючи на викладене, та керуючись ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 24.11.2009 року по справі № 2а-6378/09 – без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Головуючий суддя Любашевський В.П.
Судді Заверуха О.Б. , Ніколін В.В.
< Текст >