ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2010 р. Справа № 56454/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді Любашевського В.П.
Суддів Заверухи О.Б. , Ніколіна В.В.
при секретарі судового засідання Гром В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Львова справу
за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області на постанову Долинського районного суду Івано-Франківської області від 17.06.2009р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області про стягнення заборгованості, -
В С Т А Н О В И Л А:
У травні 2009 року позивач – ОСОБА_1 звернувся у Долинський районний суд Івано-Франківської області із позовом до відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області. У позовній заяві просить суд визнати неправомірною відмову відповідача в перерахунку йому пенсії по інвалідності у відповідності до ст. 49, 50, 54, 67, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, що становить прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, встановлених Законом України Про державний бюджет України на відповідні роки та стягнути із Управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області на свою користь недоплачену пенсію з січня 2005 року по 1 квітня 2009 року в розмірі 140514 грн. 41 коп.
Постановою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 17.06.2009 р. адміністративний позов задоволено частково. Визнано неправомірною відмову управління Пенсійного фонду України в Долинському районі в перерахунку ОСОБА_1 пенсії по інвалідності у відповідності до ст. ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком; зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Долинському районі нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію відповідно до ст.ст. 49, 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком - прожиткового мінімуму для непрацездатних відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановленого законами про Державний бюджет України з 01 січня 2005 року та зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Долинському районі нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію відповідно до ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з мінімальної пенсії за віком 498 грн. станом на 01 квітня 2009 року.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що позивач є постраждалим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, визнаний інвалідом ІІ групи, а з 06.06.2007 року інвалідом І групи внаслідок захворювання, пов’язаного із перебуванням в зоні аварії на ЧАЕС. Відповідно до ст.49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії осіб, віднесених до 1-4 категорій, складаються з державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю. Згідно із вимогами ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсія особам, віднесеним до 1 категорії, які є інвалідами ІІ групи внаслідок ліквідації Чорнобильської катастрофи, не повинна бути нижчою 8-ми мінімальних пенсій за віком інвалідами, а інвалідами І групи внаслідок ліквідації Чорнобильської катастрофи, не повинна бути нижчою 10-и мінімальних пенсій за віком. Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що розмір пенсії позивача слід розраховувати, виходячи з мінімальної пенсії за віком, встановленої законодавством на конкретний період з урахуванням щомісячної додаткової пенсії у розмірі 75%, а з 06.06.2007 року – 100 % мінімальної пенсії за віком відповідно до положень ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Згідно із ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії встановлено у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначений законами про Державний бюджет на відповідні роки. Виходячи з загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, з врахуванням вимог ч. 4 ст. 9 КАС України суд першої інстанції прийшов до висновку, що при визначенні розміру пенсії позивачу відповідач неправомірно застосовував розмір пенсії, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року № 654, а не зазначених вище законів.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. У апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, зокрема, що при розрахунку пенсії позивача не підлягає врахуванню положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки мінімальний розмір пенсії за віком, визначений абзацом 1 ч. 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених згідно з цим законом, а пенсія позивачу призначена згідно із Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Також зазначає, що обчислення розміру пенсій по інвалідності особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, регулюється постановами Кабінету Міністрів України, в яких відсутнє посилання на визначення мінімального розміру пенсії відповідно до законів про державний бюджет України.
З’ясувавши обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду – скасуванню, з наступних підстав:
Так, суд першої інстанції вірно встановив, що згідно з ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що позивач є постраждалим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, визнаний інвалідом ІI групи, а з 06.06.2007 року інвалідом І групи внаслідок захворювання, пов’язаного з перебуванням в зоні аварії на ЧАЕС та отримує пенсію згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсії, що призначаються інвалідам II групи, які отримали інвалідність внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими 8-ми, а пенсії, що призначаються інвалідам I групи, які отримали інвалідність внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими 10-и мінімальних пенсій за віком.
Згідно ст. 50 даного Закону додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, інвалідам ІI групи, віднесеним до першої категорії, виплачується у розмірі 75 %, а інвалідам І групи 100 % мінімальної пенсії за віком. Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання пов’язаного з Чорнобильською катастрофою, визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з положеннями частини 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачу застосуванню підлягають не постанова Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» від 16.07.2008 року № 654, оскільки остання істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача, а ч.1 ст.50 та ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, однак надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.
Зі статей 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
Згідно з законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно – правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла до висновку, що положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Разом з тим, наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.ст. 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Наведене вище спростовує доводи апеляційної скарги, та свідчить про відсутність підстав для її задоволення.
Попри вказане, суд першої інстанції розглядаючи справу порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, яке в силу п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нового рішення у справі. Так зокрема, судом першої інстанції на підставі нормативно-правових актів, зокрема ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. 65 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», ст..62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» ст..58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» зроблено вірний висновок, що позивач за період з 31.10. 2006 року по 01.09 2008 року мав отримати пенсію державну та додаткову в розмірі встановленому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак отримав пенсію значно меншого розміру.
Проте судом першої інстанції не враховано, що Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік» були внесені зміни до ст..50 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», які були визнані неконституційними з 22.05.2008 року тобто право на отримання оспорюваної пенсії позивачу надавалося з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України № 10 – рп від 22.05.2008 року.
Надаючи оцінку вимогам позивача щодо виплати оспорюваної пенсії за 2009 рік, а саме по 01.04.2009 року, колегія суддів визнає їх обґрунтованими, оскільки у 2009 році дія ст..50 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» іншими нормативно – правовими актами не зупинялася.
Щодо виплат оспорюваної позивачем пенсії у 2005 – 2007 роках, то суд першої інстанції не врахував, що в силу ч. 1 – 2 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Із вхідного штампу проставленого на позовній заяві ОСОБА_1 вбачається, що датою звернення до суду є 13.05.2009 року. Проте, із змісту заявлених позовних вимог вбачається, що позивач просив провести йому перерахунок та виплату оспорюваної пенсії у період починаючи із 2005 року по 01.04.2009 року. При цьому, позивач не зазначив обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску річного строку для звернення до суду.
В силу, ч. 1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Враховуючи, що представник відповідача при розгляді справи наполягав на застосуванні наслідків пропуску строку для звернення до суду, колегія суддів приходить до висновку, що такі підлягають застосування, а тому пенсія позивачу підлягає виплаті за період з 22.05.2008 року тобто з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України № 10 – рп від 22.05.2008 року і по 01.04.2009 року (в межах позовних вимог).
При цьому, колегія суддів вважає безпідставними і такими що не відповідають нормам матеріального права висновки суду першої інстанції про непоширення на спірні правовідносини строків давності звернення до суду, оскільки норма ч. 2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», на яку послався суд, підлягає застосуванню при виплаті нарахованої проте своєчасно не виплаченої пенсії, а у справі яка розглядається спір виник ще при нарахуванні позивачу пенсії.
Порушення судом першої інстанції вищенаведених приписів, є підставою для скасування постанови Долинського районного суду Івано-Франківської області від 17.06.2009р. по справі № 2а-314/09 та прийняття нового рішення у справі про часткове задоволення позовних вимог.
Зважаючи на викладене, та керуючись ч. 3 ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області задовольнити частково, а постанову Долинського районного суду Івано-Франківської області від 17.06.2009 р. по справі № 2а-314/09 скасувати;
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області про стягнення заборгованості задовольнити частково:
Визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 22.05.2008 року по 01.04.2009 року згідно ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та виплатити різницю між сумою перерахованої та виплаченої пенсії;
зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 22.05.2008 року по 01.04.2009 року згідно ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та виплатити різницю між сумою перерахованої та виплаченої пенсії.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання рішенням законної сили.
Головуючий суддя Любашевський В.П.
Судді Заверуха О.Б. , Ніколін В.В.
Повний текст постанови
виготовлено та підписано
20.05.2010 р.