ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2010 р. Справа № 76787/09

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді Богаченка С.І.

Суддів Багрія В.М. , Старунського Д.М.

при секретарі судового засідання Балич М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м.Рівному на постанову Рівненського міського суду від 20 травня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Рівному про визнання протиправними дій та перерахунок пенсії,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 25.03.2009 року звернувся в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м.Рівному про визнання неправомірною відмову управління Пенсійного фонду України в м.Рівному в перерахунку державної і додаткової пенсії, зобов’язання виплатити пенсію по інвалідності у відповідності до ст.ст. 49, 50, 54 п.4 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з майбутнім перерахунком у відповідності до змін діючого законодавства.

Постановою Рівненського міського суду від 20 травня 2009 року адміністративний позов задоволено частково. Постановлено зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м.Рівному здійснити ОСОБА_1 зробити перерахунок та виплату пенсії в розмірі 10 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі 100% мінімальної пенсії за віком з дня звернення з 25.03.2009 року.

Постанова мотивована тим, що згідно ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорії 1,2,3,4 встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Максимальний розмір пенсії або місячного грошового утримання ( з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) призначених відповідно до цього Закону, розмір якої згідно чинного законодавства визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 23.12.2004 року.

Не погодившись із постановою її оскаржило управління Пенсійного фонду України в м.Рівному, вважає, що судом при винесенні рішення допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення позовних вимог.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нове рішення, яким в частині задоволення позову відмовити. Вказує на те, що при обчисленні пенсії по інвалідності позивачу по справі управління Пенсійного фонду України в м.Рівному керувалось Конституцією України, ст. 63, ч. 5 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зазначає, що з 01.01.2008 року Законом України «Про державний бюджет на 2008рік та внесення змін до деяких законодавчих актів» внесено зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до яких мінімальний розмір пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, встановлюється у процентному відношенні до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Законних підстав щодо застосування іншого порядку визначення розміру пенсії відповідно до Закону України №796-ХІІ, ніж передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», в тому числі в період з 22.05.2008 року по 11.06.2008 року (дата набрання чинності та дата офіційного оприлюднення постанови), законодавством не встановлено.

Заслухавши суддю доповідача, проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що дана апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії від 12.08.1999 року, що відповідно підтверджується посвідченням серії А №094175 та визнаний інвалідом І групи.

Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Абзацом 2 частини 1 статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що особам, віднесеним до 1 категорії, інвалідам І групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 100 % мінімальної пенсії за віком.

Частиною 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, по І групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком. Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.

Суд першої інстанції, виносячи дане рішення також врахував і те, що Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» п.28 внесено зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якими встановлено мінімальний розмір пенсії для інвалідів І групи, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим: по І групі інвалідності – 10 мінімальних пенсій за віком. У відповідності до рішення Конституційного суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року положення п.28 розділу II Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). У відповідності до ч.2 статті 152 Конституції України закони, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Тобто п.28 розділу II Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» втратив чинність з 22.05.2008 року, оскільки рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 не має зворотної дії в часі.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання, що управління Пенсійного фонду України в м.Рівному, як суб’єкт владних повноважень, відмовляючи позивачу по справі у визначені пенсії та додаткової пенсії, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та перерахунку в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком діяло не на підставах, що передбачені Конституцією України та чинними законами України.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив та оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги в цілому суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, 196, 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Рівному залишити без задоволення.

Постанову Рівненського міського суду від 20 травня 2009 року у справі № 2а-3272/09 - без змін.

Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України, до касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили в порядку ЦПК України.

Головуючий суддя Богаченко С.І.

Судді Багрій В.М. , Старунський Д.М.

< Текст >