ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2010 р. Справа № 87309/09

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді Старунського Д.М.

Суддів Багрія В.М. , Богаченка С.І.

при секретарі судового засідання Федунів Б.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коломийської міської ради Івано-Франківської області на постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16 вересня 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коломийської міської ради Івано-Франківської області про зобов’язання нарахувати та виплатити допомогу на оздоровлення,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_1 27.04.2009 року звернулася в суд з адміністративним позовом до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коломийської міської ради Івано-Франківської області, в якому просить зобов’язати нарахувати та виплатити допомогу на оздоровлення за 2007-2008 роки в сумі 5 445,00 гривень передбаченої ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Постановою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16 вересня 2009 року позов задоволено. Визнано дії незаконними, стягнуто з управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коломийської міської ради Івано-Франківської області на користь позивача грошову допомогу на оздоровлення за 2007-2008 роки в сумі 5 445,00 гривень.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коломийської міської ради Івано-Франківської області оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16 вересня 2009 року скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що судом першої інстанції були недостатньо досліджені докази та обставини справи, рішення постановлено з порушенням норм матеріального права. Зазначає, що виключно законом України про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків (ст.95 Конституції України) та щорічно затверджуються асигнування для головних розпорядників коштів. Згідно пп.8 п.8 Положення про Міністерство праці та соціальної політики України, затвердженого постановою КМУ №1543 від 02.11.2006 року головним розпорядником бюджетних коштів щодо виплати зокрема допомоги на оздоровлення є Міністерство праці та соціальної політики України, відповідно, управління праці та соціального захисту населення не наділене повноваженнями щодо перерахунку вказаної допомоги та її виплати поза межами відповідного бюджетного року.

Також вказує, що видатки пов’язані з соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначалися в обсягах, виходячи з реальних фінансових ресурсів державного бюджету та з огляду на те, що більшість інших видатків державного бюджету мали також соціальну направленість. Таким чином Кабінет Міністрів України, виконуючи закон України про Державний бюджет України на відповідний рік, здійснює видатки на реалізацію положень Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в межах асигнувань, затверджених Верховною Радою України.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ч.4 ст.196 КАС України, вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач згідно копій посвідчення та вкладки /а.с.3/ є особою, постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії (учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС), згідно копії довідки /а.с.4/ інвалідом другої групи.

Листом /а.с.5/ позивачу відмовлено у встановленні розміру щорічної допомоги на оздоровлення передбаченої ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід задовольнити частково, постанову суду першої інстанції змінити з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 пункт 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року №489-V, яким зупинено дію абзацу 2 ч.4 ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх положення, що визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно п.п.5, 6 резолютивної частини вищенаведеного рішення, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними та є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Згідно ч.4 ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічна допомога на оздоровлення виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС інвалідам ІІ групи в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ч.5, 7 ст.48 Закону щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Розмір мінімальної заробітної плати, визначається на момент виплати щорічної допомоги на оздоровлення згідно із законом України про Державний бюджет України на відповідний рік і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.

Ч.3 ст.22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Виходячи з загальних засад пріоритетності законів над нормативними актами Кабінету Міністрів України колегія суддів прийшла до висновку, що застосування відповідачем положень постанов Кабінету Міністрів України є безпідставним.

Дія норм ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на 2008 рік не була зупинена чи обмежена іншими нормативними актами, а тому на думку колегії суддів суд першої інстанції приймаючи рішення правильно прийшов до висновку, що вимоги щодо виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2007-2008 роки є підставними і обґрунтованими, однак, судом першої інстанції, невірно зазначено в резолютивній частині оскаржуваного рішення, що слід стягнути з відповідача щорічну допомогу на оздоровлення в сумі 5 445,00 гривень, оскільки, згідно п.2 ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов’язання відповідача вчинити певні дії, а саме зобов’язати нарахувати і виплатити в користь позивача щорічну допомогу на оздоровлення без зазначення суми такої виплати, так як нарахування такої є виключною компетенцією органів праці та соціального захисту населення, а тому рішення в цій частині відповідно до п.1 ст.201 КАС України підлягає зміні.

Колегія суддів також, вважає за потрібне наголосити, що покликання відповідача на те, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, тому виплата щорічної допомоги на оздоровлення у збільшених розмірах буде можливою тільки після виділення відповідних коштів з Державного бюджету України є безпідставними, оскільки відсутність бюджетних асигнувань для задоволення вимог до уваги взяти не можна, так як невиконання чи неналежне виконання законів про виплати через відсутність бюджетних коштів не є підставою для виправдання недоплати наведених вище виплат.

Беручи до уваги, що правові положення, які передбачають виплату щорічної допомоги на оздоровлення особам, на яких поширюється дія Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є чинними, а позивач належать до вказаної групи осіб і має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.

Згідно п.1 ст.201 КАС України підставою для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.2, 201 п.1, 205 ч.2, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коломийської міської ради Івано-Франківської області задовольнити частково.

Постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16 вересня 2009 року у справі №2а-219/09 змінити, виклавши резолютивну частину постанови в такій редакції:

«Визнати дії управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коломийської міської ради Івано-Франківської області щодо ненарахування та невиплати в користь ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2007, 2008 роки неправомірними.

Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коломийської міської ради Івано-Франківської області нарахувати і виплатити в користь ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення відповідно до ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2007, 2008 роки з врахуванням виплачених сум.»

В решті постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

На постанову, згідно з вимогами Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами» №1691-IV від 18 лютого 2010 року, в порядку цивільного судочинства може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Старунський Д.М.

Судді Багрій В.М. , Богаченко С.І.

Постанова у повному обсязі складена 15.06.2010 року.