ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2010 р. Справа № 9453/10

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді Старунського Д.М.

Суддів Багрія В.М. , Богаченка С.І.

при секретарі судового засідання Федунів Б.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 представника ОСОБА_1 на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 6 червня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, виплату грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_1 20.05.2004 року звернувся в суд з адміністративним позовом до управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області, в якому, уточнивши позовні вимоги, просить визнати неправомірними та скасувати накази від 10.02.2004 року №10о/с, від 11.11.2003 року №597, від 03.03.2003 року №105; поновити на посаді начальника ВДАІ Луцького МВ УМВС України у Волинській області; стягнути з УМВС України у Волинській області грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в сумі 26172 грн.

Свої позовні вимоги мотивував тим, що з листопада 2002 року до 10.02.2004 року працював на посаді начальника ВДАІ Луцького МВ УМВС України у Волинській області. Наказами відповідача від 03.03.2003 року №105 та від 11.11.2003 року №597 йому було неправомірно оголошено сувору догану та оголошено неповну посадову відповідність. 10.02.2004 року наказом №10о/с за порушення дисципліни був звільнений з органів внутрішніх справ. Вважає своє звільнення незаконним, так як воно здійснено під час перебування його на лікарняному та внаслідок упередженого ставлення до нього з боку начальника відділу внутрішньої безпеки УМВС України у Волинській області.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 6 червня 2007 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1, ОСОБА_2 представник ОСОБА_1 оскаржили його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просять постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 6 червня 2007 року скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю.

Апеляційну скаргу мотивують тим, що всупереч ст.71 КАС України суб»єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій при накладенні на нього дисциплінарних стягнень начальником УМВС України у Волинській області (накази від 03 березня 2003 року №105, від 11 листопада 2003 року №597 та звільнення з органів внутрішніх справ (наказ від 10 лютого 2004 року №10о/с) з наступних підстав.

Судом першої інстанції не дано правову оцінку висновкам службових розслідувань, що були складені працівниками відділу внутрішньої безпеки у Волинській області (надалі ВВБ у Волинській області) та інспекції з особового складу відділу роботи з персоналом УМВС України у Волинській області (надалі ІОС ВРП УМВС) за результатами перевірки заяви ОСОБА_3 (контрольно-спостережна справа №4-2003 від 28.02.2003 року), перевірки обставин втрати ним службової документації (контрольно-спостережна справа №44-2003 від 11.11.2003 року) та фактів порушення службової дисципліни та неправомірних дій (висновок від 14.12.2003 року), які вважає сфабрикованими лише з метою як найшвидше притягнути його до дисциплінарної відповідальності та звільнити з органів внутрішніх справ, а не встановити винних і забезпечити правильне застосування діючих нормативних актів.

Судом не досліджено у відповідності до яких положень наказів МВС України, інструкцій, постанов, Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ і Законів України проведені дані службові розслідування, а прийняті по них рішення співробітниками ВВБ у Волинській області і керівництвом УМВС України у Волинській області є законними.

Наскільки правомірно знищені матеріали перевірки зібрані ВВБ у Волинські області щодо порушень службової дисципліни та неправомірних дій начальником ВДАІ Луцького МВ УМВС майором міліції ОСОБА_4, що були підставою для звільнення його з ОВС.

Правомірність своїх дій щодо притягнення до адміністративної відповідальності за ст.ст.122, 126 КпАП України гр..ОСОБА_3 стверджує поясненнями гр..ОСОБА_3 та матеріалами перевірки ВДАІ УМВС України у Волинській області (надалі ВДАІ УМВС) по результатах перевірки заяви гр. ОСОБА_3 від 10.02.2003 року.

В п.2 висновку службового розслідування від 28.02.2003 року проведеного ВВБ у Волинській області по матеріалах перевірки заяви гр. ОСОБА_3 відсутні будь які докази щодо порушення ним особисто вимог та нормативних документів при виявленні та документуванні порушень ПДР.

Автомобіль у гр. ОСОБА_3 не вилучався, а був оглянутий і поставлений на зберігання на штрафмайданчик ВДАІ Луцького МВ до усунення ним правопорушення, тому що водій ОСОБА_3 не мав тимчасового реєстраційного талону на автомобіль ВАЗ 2107 н/знак 3107 КВ. Підтвердженням цього є копія протоколу серії ВИ №044513 про скоєння порушення ПДР гр. ОСОБА_5, пояснення працівників ДАІ.

Автомагнітола в гр. ОСОБА_3 не вилучалась, а він її сам забрав з автомобіля і пізніше залишив в кабінеті начальника ВДАІ.

Наказ ВДАІ УМВС №62 від 20.02.2003 року про оголошення догани не досліджувався в судовому засіданні, що є порушенням ст.159 КАС України.

Судом першої інстанції невірно названо крадіжку з кабінету начальника Луцького МВ УМВС ОСОБА_1 службової документації її зникненням. Факт крадіжки підтверджено порушеною 24.10.2003 року слідчим Луцькою МВ УМВС кримінальною справою №11-2072-03 за ст.357 ч.1 КК України. Вказівки керівництва про забезпечення належного перепускного режиму до приміщень та на територію міськрайвідділів і підрозділів внутрішніх справ до нього не доводились.

Факт крадіжки документів не може тлумачитись як втрата (згуба) ним службових документів внаслідок незадовільного виконання вказівки МВС України №4127/АН від 30.05.2001 року тому, що в момент крадіжки він був на нараді в іншому приміщені міськвідділу, а документація знаходилась в зачиненому службовому кабінеті начальника ВДАІ Луцького МВ УМВС.

З 07.02.2004 року після виходу з лікарняного він перебував у відпустці з 07.02.2004 року по 12.02.2004 року, тобто до моменту ознайомлення його з наказом УМВС України у Волинській області №10о/с від 10.02.2004 року «По особовому складу» про звільнення з ОВС за п.64 «є» (за порушення дисципліни).

Зі спірними наказами про притягнення його до дисциплінарної відповідальності від 11.11.2003 року №597, від 03.03.2003 року №105 він не був ознайомлений і ніде не розписувався.

В судовому засіданні позивач та його представник апеляційні скарги підтримали з зазначених в них підстав, звертаючи увагу суду про знищення документів до спливу терміну їх зберігання (5 років).

Представник управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області вимоги апеляційних скарг заперечив, на вимогу суду апеляційної інстанції представив контрольно-спостережні справи та інші документи, що стали підставою притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача, а також доповнив, що всі накази були до позивача доведені на заняттях по службовій підготовці.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з таких підстав.

Проходження служби в органах внутрішніх справ регламентовано «Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом в органах внутрішніх справ Української РСР, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів Української РСР 29.07.1991 року №114 з наступними змінами.

Відповідно до п.10 вищевказаного Положення, права, обов»язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Згідно п.64 «є» Положення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу за порушення дисципліни можуть бути звільнені зі служби.

П.2 Указу Президії Верховної Ради Української РСР «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ Української РСР» від 29.07.1991 року, який діяв на момент спірних правовідносин, зазначає, що дисципліна в органах внутрішніх справ зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: додержувати законодавства, виконувати вимоги присяги, статутів і наказів начальників; захищати життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і вільною від рішень політичних партій і масових громадських рухів; сумлінно нести службу по охороні громадського порядку; стійко переносити всі труднощі, пов'язані із службою, не шкодувати своїх сил, а в разі необхідності - й життя при виконанні службового обов'язку; додержувати норм професійної етики, не вчиняти дій, що можуть призвести до втрати незалежності й об'єктивності при виконанні службових обов'язків; поважати людську гідність, проявляти турботу про людей і бути готовою у будь-який час подати їм допомогу; постійно вдосконалювати свою кваліфікацію, підвищувати рівень культури в роботі; сприяти начальникам у зміцненні дисципліни та забезпеченні статутного порядку, виявляти повагу до начальників, старших по службі і за званням, бути ввічливим, додержувати правил носіння встановленої форми одягу і віддавання честі; з гідністю і честю поводити себе поза службою, бути прикладом у додержанні громадського порядку, утримувати інших від порушень правопорядку; суворо зберігати державну і службову таємниці; берегти довірені зброю, майно і техніку.

На осіб рядового і начальницького складу можуть накладатися такі стягнення: зауваження; догана; сувора догана; затримка у присвоєнні чергового спеціального звання або поданні до його присвоєння на строк до одного року; попередження про неповну посадову відповідність; пониження в посаді; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ. ( п.15. названого Статуту).

Старший начальник має право скасувати, пом'якшити чи посилити дисциплінарне стягнення, накладене підлеглим йому начальником, якщо службовою перевіркою встановлено, що воно не відповідає тяжкості вчиненого проступку і ступеню провини (п.21 Статуту).

Порядок накладення дисциплінарних стягнень передбачений п.26-28 Статуту і передбачає, що стягнення повинно відповідати тяжкості вчиненого проступку і ступеню провини. Перед накладанням стягнення, що оголошується в наказі, від винного береться пояснення (письмове чи усне).

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ є крайнім заходом дисциплінарного стягнення і може провадитись за систематичне порушення дисципліни або вчинення проступку, несумісного з перебуванням на службі в органах внутрішніх справ.

Дисциплінарне стягнення повинно бути накладено в строк до одного місяця з того дня, як про проступок стало відомо начальнику, а в разі проведення по цьому проступку службової перевірки чи порушення кримінальної справи - не пізніше одного місяця з дня закінчення службової перевірки чи провадження по кримінальній справі, не рахуючи часу хвороби винного або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення у зв'язку з клопотанням товариського суду повинно бути накладено не пізніше місячного строку з дня надходження рішення товариського суду.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладено у період перебування особи у відпустці чи під час її хвороби, або якщо з дня вчинення проступку минуло більше року. В цей строк не включається період проведення дізнання чи попереднього слідства по кримінальній справі, якщо в ході провадження по ній особою рядового або начальницького складу допущено порушення законності. Дисциплінарні стягнення:зауваження, догана, позачергове призначення в наряд, позбавлення звільнення з розташування навчального закладу, підрозділу можуть бути оголошені як наказом, так і усно. Інші стягнення оголошуються в наказі. Про накладення дисциплінарного стягнення оголошується працівникові особисто, перед строєм чи на нараді (зборах).

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції з листопада 2002 року до 10.02.2004 року позивач працював на посаді начальника ВДАІ Луцького МВ УМВС України у Волинській області. 10.02.2004 року наказом начальника управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області №10 о/с був звільнений з органів внутрішніх справ згідно п.64 «є» «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом в органах внутрішніх справ Української РСР» за порушення дисципліни.

Звільненню передувало притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Так, згідно наказу начальника управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області №105 від 03.03.2003 року за грубе порушення вимог нормативних актів при виявленні та документуванні ПДР, а також ігнорування вимог керівництва УМВС та МВС України щодо дотримання транспортної дисципліни ОСОБА_4 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та йому оголошено сувору догану (а.с.73).

Підставою для цього слугувало те, що 05.01.2003 року ОСОБА_1 за порушення вимог дорожного знаку «стоянка заборонена» (ч.2 ст.122 КпАП України), що потребувало складання протоколу на місці, безпідставно доставив у міськвідділ, організувавши дактилоскопіювання та особистий огляд гр.ОСОБА_6 та ОСОБА_3, наказавши після цього підлеглим скласти відносно останнього протокол за порушення ПДР та затримати автомобіль, яким керував його батько, на штрафмайданчик.

Ці обставини вказані у висновку, що був складені працівниками відділу внутрішньої безпеки у Волинській області за результатами перевірки заяви ОСОБА_3 (контрольно-спостережна справа №4-2003 від 28.02.2003 року) та поданні Прокуратури Волинської області від 14.02.2003 року №07/1-22-03 про усунення порушень законодавства про конституційні права та свободи громадян.

Вищевказаний наказ виданий старшим начальником в порядку, передбаченому п.21 Дисциплінарного статуту, після перевірки та перегляду наказу начальника ВДАІ УМВСУ у Волинській області №62 від 20.02.2003 року про оголошення догани ОСОБА_4 за непрофесійні дії, що виразились у безпідставному затриманні автомобіля, за м»ягкістю.

Останньому також передувала перевірка цих же обставин і висновок ВДАІ УМВСУ у Волинській області від 09.02.2003 року, з якими позивач згідний, не оспорює і покликається, як на правомірність своїх дій по затриманню автомобіля, хоча у висновку вказано, що на час затримання факту керування автомобілем гр..ОСОБА_3 не встановлено, а тому надання вказівок позивачем щодо затримання і доставка автомобіля на штрафмайданчик безпідставні.

Таким чином, позивачем по суті визнається факт порушення ст.ст.259, 260, 263, 264 КпАП України і маючи можливість скласти протокол на місці, доставив ОСОБА_3В та ОСОБА_6 у міськвідділ, фактично здійснив затримання та огляд цих осіб. Це вказано у висновку перевірки заяви ОСОБА_3 та наказі №105 від 03.03.2003 року.

Тому покликання апелянта на те, що справа сфабрикована, що особи не затримувались, а машина доставлена на штрафмайданчик із-за відсутності реєстраційного талону і це підтверджує сам скаржник ОСОБА_3 (такі пояснення відсутні в матеріалах справи) не заслуговують на увагу.

Колегія також вважає, що наступне притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 не може бути виправданням порушенню його прав і свобод в момент затримання, так як в даному випадку позивач та його підлеглі зобов’язані діяти в межах закону, зокрема КпАП України.

Пояснення позивача і апелянта про використання ним службового автомобіля без належного висновку інтересами служби, що також встановлено при перевірці і стало підставою для накладення стягнення у вигляді суворої догани також не можуть бути прийняті, позаяк це є порушенням транспортної дисципліни.

Крім того, згідно функціональних обов»язків від 10.01.2003 року позивач щоденно сам розглядає адмінматеріали і приймає по них відповідні рішення. Контролює стан діловодства та дотримання законності при застосуванні заходів адміністративного впливу до порушників ПДР.

Отже, колегія суддів не вбачає в діях відповідача порушень при застосуванні до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани.

11.11.2003 року начальником УМВС України у Волинській обласнії наказом №597 «Про зникнення службової документації з адмінприміщення ВДАІ Луцького МВ та покарання винних» (п.1), за незадовільне виконання вказівок МВС України, УМВС щодо налагодження перепускного режиму до органів та підрозділів внутрішніх справ, незабезпечення надійного зберігання службової документації, що призвело до її зникнення, допущене зволікання стосовно негайного інформування ВДАІ УМВС та ВВБу Волинській області про вищевказану подію, начальника ВДАІ Луцького МВ Цюп 'яха В.В. попереджено про неповну посадову відповідність (а.с.49).

Вищевказане стягнення накладено за те, що 13.10.2003 року з службового кабінету начальника ВДАІ Луцького МВ УМВСУ у Волинській області за невстановлених обставин зникла пластикова папка з документа, кореспонденцією та іншою службовою документацією.

Накладенню цього стягнення також передувала попередня перевірка ВВБ (контрольно-спостережна справа №44-2003 від 11.11.2003 року), якою встановлено, що згідно акту ревізії адміністративних протоколів від 21.10.2003 року, серед документів, які зникли з службового кабінету начальника ВДАІ Луцького МВ майора міліції ОСОБА_1, рахуються 45 матеріалів на 116 аркушах, в тому числі адмінпротоколи складені за ст.ст.121, 122 КпАП України. Крім того, серед зниклого значаться: пластикова папка синього кольору з рахунками, довідками, рапортами, Правила реєстрації транспортних засобів, матеріали по підготовці ТО та рішення міськвиконкому по добудові на вул. Конякіна; папка синя «для підпису» з вказівками, розпорядженнями; оперативні відомості за останніх 3-4 тижні, інші вказівки та документи, що знаходились в пластмасовому лотку. При зникненні документів двері кабінету були відкритими.

Крім того, майор міліції ОСОБА_1 про зникнення з його кабінету службової документації, керівництво ВДАІ УМВС поставив до відома лише на слідуючий день після події, а у відділ внутрішньої безпеки у Волинській області рапортом взагалі не доповів,чим грубо порушено вимоги п.1.1. наказу МВС України №553 від 06.12.1991 року, яким затверджене Положення про інспекцію з особового складу ОВС України (інспекція з особового складу є оперативним структурним підрозділом апаратів по роботі з особовим складом органів внутрішніх справ. В структурі УМВС областей вона підпорядкована начальнику управління внутрішніх справ та його заступнику по роботі з особовим складом. Доручати проведення службових розслідувань інспекції можуть лише керівники органів, яким безпосередньо підпорядковані ці підрозділи).

Втрата службових документів начальником ВДАІ Луцького МВ майором міліції ОСОБА_1 стала можливою внаслідок незадовільного виконання останнім вказівки МВС України №4127/Ан від 30.05.2001 року, згідно якої вимагалось забезпечити належний перепускний режим до приміщень та на територію міськрайвідділів і підрозділів внутрішніх справ громадян, а також виключити випадки допуску чи проникнення сторонніх осіб та таких, які не запрошувались для проведення слідчо-оперативних, інших процесуальних дій, або не звертались з відповідними зверненнями.

Згідно функціональних обов»язків начальника ВДАІ Луцького МВ УВСУ у Волинській області від 10.01.2003 року, останній організовує і контролює виконання працівниками служби дотримання режиму таємності і службового діловодства (у відповідності до вимог наказів МВС України №07-97р., 08-97р., 907-97р.) (а.с.181-182).

Правомірність вищевказаного наказу, на погляд колегії судів, не викликає застережень, оскільки збереження документації є прямим обов»язком позивача, як посадової особи, що зобов»язана виконувати свої обов»язки і внутрішні накази та вказівки відповідача, незалежно від того, чи ця документація була викрадена і чи порушена кримінальна справа.

Покликання апелянта на невірне трактування судом першої інстанції крадіжки документів з кабінету на зникнення, та покликання на внутрішні вказівки МВС України без їх огляду, не звільняє позивача від обов»язків по прийняттю заходів по збереженню документів та відповідальності за їх зникнення (крадіжки).

Тому, висновок суду першої інстанції про правомірність наказу начальника УМВС України у Волинській обласнії №597 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є правильним.

Наказом начальника УМВС України у Волинській області за №655 від 05.12.2004 року «Про порушення службової дисципліни начальником ВДАІ Луцького МВ УМВС майором міліції ОСОБА_1В.» за систематичне порушення службової дисципліни позивача вирішено звільнити з органів внутрішніх справ після одужання (а.с.48).

З листків звільнення №1 та №13 та довідки №19 вбачається, що позивач з 01.12.2003 року по 06.02.2004 року перебував на лікуванні (а.с.17-18).

Наказом від 10.02.2004 року за №10о/с «По особовому складу» позивача звільнено з органів МВС України згідно з п.64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом в органах внутрішніх справ (а.с.67).

Підставою для звільнення позивача послужили матеріали перевірки про неправомірне повернення ним автомобілів.

З представленим відповідачем листа №18/2-792 від 23.07.2010 року та акту знищення №17/57 від 25.01.2005 року оригінали вищевказаного службового розслідування №17/863 від 02.12.2003 року знищені у зв»язку з закінченням терміну їх зберігання (а.с.180).

Проте, як вбачається з висновку по матеріалах вказаної перевірки порушень службової дисципліни та неправомірних дій, затвердженим начальником УМВС України у Волинській області 02.12.2003 року, нею встановлено факт неправомірного повернення за вказівкою ОСОБА_1 автомобілів: «Мазда-626», транзитний номерний знак НОМЕР_1, «Ауді-100» транзитний номерний знак НОМЕР_2, у яких виявлено факти зміни номерної панелі, порядкового номера кузова, також автомобіля «Фольксваген-Гольф», який 07.07.2003 року був затриманий працівниками міліції через невідповідність записів в реєстраційних документах (а.с.65-66).

Крім того цією ж перевіркою встановлено, що Цюп 'ях В. В. використовував службовий автомобіль в особистих цілях, коли проходив лікування.

В судовому засіданні позивач пояснив, що ним правомірно повернуто вищевказані автомобілі, зокрема «Мазда-626» була передана гр..ОСОБА_7, спочатку на відповідальне зберігання, а після рішенням Луцького міського суду він зареєстрований за цим громадянином. Автомобіль «Ауді-100», яким користувались гр.ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які були затримані і проходили по кримінальній справі, не був визнаний речовим доказом і не був арештований, тому він повернув його власнику зі згоди слідчого. Автомобіль «Фольксваген-Гольф» був повернутий власнику після перевірки і складання висновку, який сам затвердив.

При таких обставинах, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про під ставність звільнення є вірним.

При апеляційному розгляді, колегія витребувала від відповідача всі документи, які стало підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення. По перших двох спірних наказах судом досліджено оригінали перевірок( контрольно-спостережні справи), в тому числі наказ ВДАІ УМВС №62 від 20.02.2003 року, а по-третьому - копію висновку (а.с.65-66).

Колегія не вбачає порушенням відповідача проведення вищевказаних службових перевірок, які апелянт вважає незаконними, так як вони узгоджуються з Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ та внутрішніми документами МВС України.

Незважаючи на відсутність оригіналів службового розслідування №17/863 від 02.12.2003 року у зв’язку зі знищенням, колегія суддів вважає, що висновок про правомірність звільнення позивача з органів внутрішніх справ можливо провести на підставі копії висновку даного розслідування, що мається у справі, оскільки він фактично узгоджується з поясненням позивача щодо видачі ним цих автомобілів.

Оскільки позивач уже мав попередження про неповну посадову відповідність (наказ УМВС №597 від 11.11.2003 року), перебуваючи в займаній посаді, всупереч інтересам служби, нормативних документів неодноразово проводив безпідставну видачу автомобілів зі штрафного майданчика, що слугувало їх подальшій легалізації у підрозділах МРЕВ області, то висновок суду першої інстанції про правомірність звільнення є правильним.

З довідки №5457 від 16.03.2007 року Луцького МВ УМВС Уураїни у Львівській області видно, що позивач не звертався про надання відпустки з 06.02. по 10.02.2004 року (а.с.193).

Позивач покликається також на те, що не ознайомлювався зі спірними наказами, однак колегія вважає, що його належним чином було повідомлено через наради особового складу та заняття, що не суперечить вищевказаному Статуту, тому порушення порядку та строків накладення дисциплінарних стягнень та звільнення позивача не має.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарга не спростовують висновків суду і задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 представника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 6 червня 2007 року у справі №2а-117/07 – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України – з дня складання ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Старунський Д.М.

Судді Багрій В.М. , Богаченко С.І.

Ухвала у повному обсязі складена 03.08.2010 року.