Справа № 11 - 227/09                                              Головуючий по І інстанції Труш В.О.

Категорія: ч. 2 ст.121, ч. 2 ст. 296 КК України                 Доповідач Польовий М.І.

 

 

 

 

У Х В А Л А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

 

м. Луцьк                                                                                 09 червня 2009 року

Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого-судді:          Польового М.І.

суддів:                                Бешти Г.Б., Оксентюка В.Н.,

за участю прокурора:      Смолюка Б.С.,

захисників:                          ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4ОСОБА_5., ОСОБА_6.,

Засуджених:                        ОСОБА_7., ОСОБА_8.,  ОСОБА_9., ОСОБА_10., ОСОБА_11., ОСОБА_12.,

потерпілого:                        ОСОБА_13.,

представника потерпілого:

і цивільних позивачів:        ОСОБА_14.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями старшого помічника прокурора Любешівського району, потерпілого ОСОБА_13., цивільних позивачів ОСОБА_15., ОСОБА_16., ОСОБА_17., засуджених ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_9., ОСОБА_10., ОСОБА_11., ОСОБА_12., захисників ОСОБА_2., ОСОБА_4      ОСОБА_3. на вирок Любешівського районного суду Волинської області від 22 січня 2009 року, яким ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_1народження, уродженець та житель сАДРЕСА_1, громадянин України, українець з базовою загальною середньою освітою, непрацюючий, одружений, має на утриманні малолітню дитину, несудимий, -

- засуджений за ч. 2 ст. 121 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України на 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі; за ч. 2 ст. 296 КК України - на 2 (два) роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7. остаточно призначене покарання 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі.

ОСОБА_8,ІНФОРМАЦІЯ_2народження, уродженець та житель АДРЕСА_2, громадянин України, українець, з базовою загальною середньою освітою, непрацюючий, неодружений, несудимий, -

- засуджений за ч. 2 ст. 121 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі; за ч. 2 ст. 296 КК України - на 2 (два) роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_8. остаточно призначене покарання 4 (чотири) роки позбавлення волі.

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3 народження, уродженець     с. Бірки Любешівського району, житель сАДРЕСА_3 громадянин України, українець, з базовою вищою освітою, непрацюючий, одружений, має на утриманні двоє малолітніх дітей, несудимий, -

- засуджений за ч. 2 ст. 121 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 296 КК України - на 2 (два) роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_9. остаточно призначене покарання 4 (чотири) роки позбавлення волі.

ОСОБА_10,ІНФОРМАЦІЯ_4 народження, уродженець та житель АДРЕСА_4 громадянин України, українець, з базовою загальною середньою освітою, непрацюючий, одружений, несудимий, -

- засуджений за ч. 2 ст. 121 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 296 КК України - на 2 (два) роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_10. остаточно призначене покарання 4 (чотири) роки позбавлення волі.

ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_5 народження, уродженець  с. Бірки Любешівського району, житель АДРЕСА_5, громадянин України, українець, з базовою загальною середньою освітою, який працює агрономом ТзОВ «Городище», одружений, має на утриманні малолітню дитину, несудимий, -

- засуджений за ч. 2 ст. 121 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 296 КК України - на 2 (два) роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_11. остаточно призначене покарання 4 (чотири) роки позбавлення волі.

ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_6народження, уродженець с. Іллічеве, Совєтского району АР Крим, житель АДРЕСА_6, громадянин України, українець, з базовою загальною середньою освітою, який працює арматурщиком фірми «Акторія», одружений, несудимий, -

- засуджений за ч. 2 ст. 121 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 296 КК України - на 2 (два) роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_12. остаточно призначене покарання 4 (чотири) роки позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_9., ОСОБА_10., ОСОБА_11., ОСОБА_12. до вступу вироку в законну силу змінено з підписки про невиїзд на взяття під варту та постановлено взяти засуджених під варту із залу суду.

Строк відбуття покарання засудженим постановлено рахувати з моменту взяття під варту - з 23 січня 2009 року.

Постановлено зарахувати ОСОБА_7. в період відбування покарання строк тримання його під вартою з 12.01.2006 року по 12.032006 року.

Провадження за позовом потерпілого ОСОБА_13. про відшкодування майнової шкоди закрити у зв'язку з відмовою його від позову.

Стягнуто з ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_9., ОСОБА_10., ОСОБА_11., ОСОБА_12. на відшкодування моральної шкоди солідарно в користь: ОСОБА_13., ОСОБА_15. 30 000 (тридцять тисяч) грн., в користь ОСОБА_16. та ОСОБА_17. - 20 000 (двадцять тисяч) грн.

Вироком вирішено долю речових доказів.

Розглянувши справу в апеляційному порядку колегія суддів, -

 

ВСТАНОВИЛА:

Згідно вироку суду ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_9.,          ОСОБА_10., ОСОБА_11., ОСОБА_12. засуджені за те, що 07.01.2006 року, близько 23 год., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, групою осіб, поблизу бару «Зустріч» по вул. Леніна в с. Бірки Любешівського району Волинської області, керуючись метою заподіяти невизначену за своїм умислом шкоду здоров'ю ОСОБА_16, з яким у ОСОБА_7. того ж дня близько 22 год. 30 хв. в місцевому будинку культури виникла конфліктна ситуація і нетривала бійка, що була припинена сторонніми особами, напали на потерпілого і стали наносити йому численні удари руками та ногами по голові, тілу, кінцівках. На зауваження припинити побиття потерпілого не реагували, а припинили наносити удари лише після того, як потерпілий втратив свідомість. В результаті потерпілому ОСОБА_16. було заподіяне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило його смерть.

Під час вчинення вищеописаних дій ОСОБА_7., ОСОБА_8.,         ОСОБА_9., ОСОБА_10., ОСОБА_11., ОСОБА_12., усвідомлюючи значення і суспільно-небезпечний характер своїх дій, використовуючи незначний привід для спільного невмотивованого, очевидного для потерпілого і сторонніх осіб, протиправного посягання на здоров'я ОСОБА_16., виявили своє зневажливе ставлення до громадського порядку, існуючих у суспільстві загальновизнаних правил поведінки, що виразилось у нахабному поводженні, нецензурній лайці, п'яному буйстві, бешкетуванні, поєднаному з насильством, спричинили потерпілому тілесні ушкодження, порушили спокійний відпочинок громадян, проявили винятковий цинізм і продемонстрували свою зневагу до норм моральності, спричинивши істотну шкоду особистим та суспільним інтересам.

В апеляції старший помічник прокурора Любешівського району, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи доведеності винності та правильності кваліфікації дій засуджених, просить вирок суду щодо всіх засуджених скасувати та постановити свій вирок. Посилається на те, що суд безпідставно призначив засудженим покарання із застосуванням ст. 69 КК України і воно є явно неправильним внаслідок його м'якості. Судом не враховано, що підсудні вчинили злочин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, що всі вони заперечують винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, що моральну шкоду потерпілому і цивільним позивачам не відшкодували.

Потерпілий ОСОБА_19. в апеляції просить вирок суду щодо всіх засуджених скасувати із-за м'якості призначеного покарання , постановити свій вирок та задовольнити цивільний позов про стягнення моральної шкоди в повному об'ємі. Посилається на те, що засуджені винуватості у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, не визнали і не розкаялися у вчиненому. Протягом трьох років підсудні вибачення у нього не попросили, спричинених збитків не відшкодували, злочин вчинили у нетверезому стані, групою осіб. Підстав застосовувати щодо винних ст. 69 КК України у суду не було. При вирішенні цивільного позову судом недостатньо враховані понесенні моральні страждання і тягнута на відшкодування моральної шкоди сума є надто заниженою.

Цивільні позивачі ОСОБА_15., ОСОБА_16,ОСОБА_17 в апеляції просять вирок щодо всіх засуджених в частині цивільного позову про відшкодування моральної шкоди скасувати, задовольнити їх цивільні позови в повному об'ємі. Посилаються на те, що при вирішенні цивільного позову судом недостатньо враховано понесені ними моральні страждання, їх тривалість, що вони продовжуються і до даного періоду. Вважають, що стягнута на їх користь сума на відшкодування моральної шкоди є заниженою.

Засуджений ОСОБА_7. в апеляції просить вирок суду щодо нього скасувати та постановити виправдувальний вирок. Посилається на те, що громадського порядку він не порушував, а конфлікт був викликаний неправомірною поведінкою самого потерпілого. Під час досудового слідства він себе обмовив, оскільки до нього застосовувався фізичний тиск. Участі у побитті потерпілого він не брав і не знав, що у нього раніше була травма голови.

Засуджений ОСОБА_8. в апеляції, не оспорюючи доведеності винності та правильності кваліфікації дій по ч. 2 ст. 296 КК України, посилається на те, що по ч. 2 ст. 296 КК України засуджений безпідставно. Потерпілому, який лежав на землі, він наніс лише два удари в область ніг і від них настати його смерть не могла. Просить врахувати, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягався, відшкодував потерпілому матеріальну шкоду, розкаявся у вчиненому, на утриманні має матір похилого віку і пом'якшити покарання, призначене за ч. 2 ст. 296 КК України та не ізольовувати від суспільства.

Засуджений ОСОБА_9. в апеляції, не оспорюючи доведеності винності та правильності кваліфікації дій за ч. 2 ст. 296 КК України, посилається на те, що по ч. 2 ст. 121 КК України засуджений безпідставно. Потерпілому він наніс лише 2-3 удари по тулубу і від них смерть настати не могла. За вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, просить звільнити його від покарання на підставі Закону України «Про амністію».

Засуджений ОСОБА_10. в апеляції, не оспорюючи доведеності винності та правильності кваліфікації дій за ч. 2 ст. 296 КК України, посилається на те, що по ч. 2 ст. 121 КК України засуджений безпідставно, оскільки його вини у вчиненні даного злочину не доведено. Просить вирок суду в частині його засудження за ч. 2 ст. 121 КК України скасувати.

Засуджений ОСОБА_11. в апеляції, не оспорюючи доведеності винності та правильності кваліфікації дій за ч. 2 ст. 296 КК України, посилається на те, що по ч. 2 ст. 121 КК України засуджений безпідставно. Потерпілому він наніс лише один удар кулаком в обличчя і від цього не було заподіяне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть. Вирок побудований на суперечливих доказах і його винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, не доведена.

Засуджений ОСОБА_12. та захисник ОСОБА_2. в спільній апеляції посилаються на те, що по ч. 1 ст. 121 КК України ОСОБА_12. засуджено безпідставно, оскільки ударів потерпілому він не наносив і його винуватість у вчиненні даного злочину не доведена. Висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи і суд не розмежував дій засуджених та не встановив ступеня участі кожного у вчиненні злочину. Не оспорюючи доведеності винності та правильності кваліфікації дій за ч. 2 ст. 296 КК України, просять звільнити ОСОБА_12. від покарання на підставі Закону України «Про амністію».

Захисник ОСОБА_4в апеляціях в інтересах засуджених ОСОБА_8. та ОСОБА_11. посилаються на те, що за ч. 2 ст. 121 КК України його підзахисні засуджені безпідставно, оскільки їх вина у вчиненні даного злочину не доведена. Потерпілому ОСОБА_8. наніс лише 2-3- удари ногою в область ніг, а ОСОБА_11. наніс лише 1 удар в обличчя і від цих дій не заподіяно тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть. Вирок побудовано на припущеннях, судове слідство проведено поверхово, не встановлено роль кожного підсудного у вчиненні злочину. Не оспорюючи доведеності винності та правильності кваліфікації дій за ч. 2 ст. 296 КК України, просить звільнити ОСОБА_8. та ОСОБА_11. від покарання на підставі Закону України «Про амністію».

ЗахисникОСОБА_3. в апеляції в інтересах засудженого ОСОБА_10. вказує на те, що за ч. 2 ст. 121 КК України її підзахисний  засуджений безпідставно, оскільки даного злочину не вчиняв. Потерпілому ОСОБА_10. наніс лише декілька ударів ногою в спину і від цих дій не було заподіяно тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть. Висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, вирок є незаконним та необґрунтованим. Судове слідство проведено поверхово, не встановлено роль кожного з підсудних у вчиненні злочину. Не оспорюючи доведеності винності та правильності кваліфікації дій за ч. 2 ст. 296 КК  України, просить звільнити ОСОБА_10. від відбування покарання на підставі Закону України «Про амністію».

Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку та доводи апеляцій, прокурора, потерпілого та його представника, засуджених та їх захисників, які апеляції підтримали дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляції прокурора, засуджених, захисників до задоволення не підлягають, а апеляції потерпілого та цивільних позивачів підлягають до часткового задоволення.

Висновок суду про вчинення ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_9., ОСОБА_10., ОСОБА_11. ОСОБА_12. злочинів при вказаних у вироку обставинах, ґрунтується на перевірених і досліджених в судовому засіданні доказах, яким суд дав відповідну юридичну оцінку.

Зокрема, засуджені самі визнали, що у вказаному у вироку місці і часі  наносили удари потерпілому ОСОБА_16.

Із показань свідків ОСОБА_16., ОСОБА_16., ОСОБА_17.,       ОСОБА_18., ОСОБА_19. вбачається, що засудженими було грубо порушено громадський порядок і всі вони без виключення наносили потерпілому удари, в тому числі в голову, і на зауваження припинити свої дії не реагували.

Факт грубого порушення підсудними громадського порядку підтверджується також показаннями свідків ОСОБА_20., ОСОБА_21.,             ОСОБА_22., ОСОБА_23.

Згідно висновків судово-медичних експертиз потерпілому були заподіянні тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент спричинення. Причиною смерті послужила черепно-мозкова травма. Дані тілесні ушкодження могли бути спричиненні від ударів руками та взутими ногами.

Вірно оцінивши всі докази в сукупності, суд прийшов до обгрунтованого висновку, що тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть потерпілого, були заподіянні останньому спільними, узгодженими та цілеспрямованими діями всіх підсудних, направленими на побиття потерпілого і що вони повинні нести відповідальність за наслідки своїх дій по ч. 2 ст. 121 КК України.

Колегія суддів також дійшла висновку, що неможливо розмежувати від чиїх ударів настала смерть потерпілого, а по справі встановлено, що всі засуджені діяли спільно, при цьому наносили удари в різні частини тіла, в тому числі в голову, а тому їх дії судом за ч. 2 ст. 121 КК України кваліфіковано правильно.

Вірно суд також кваліфікував дії засуджених за ч. 2 ст. 296 КК України, оскільки вони грубо порушили громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю та винятковим цинізмом.

Обгрунтовано суд також поклав в основу вироку показання підсудного ОСОБА_7. під час досудового слідства про те, що він наносив потерпілому удари руками і ногами в голову, оскільки вони об'єктивно підтверджуються матеріалами справи.

Твердження засудженого ОСОБА_7. в апеляції по те, що під час досудового слідства він себе обмовив, оскільки до нього застосовувався фізичний тиск, є безпідставними та голослівними.

При допиті як підозрюваний та обвинувачений ОСОБА_7. (Т. 1 а.с. 46-47, 75-76) власноручно зазначив, що протоколи допитів записані вірно і нічого не стверджував про застосування до нього психічного чи фізичного тиску.

В матеріалах справи відсутні будь-які дані, які б стверджували про застосування до ОСОБА_7. недозволених методів досудового слідства.

Судове слідство по справі проведено у відповідності до вимог діючого законодавства. Всі учасники подій та очевидці допитані і їх показанням судом дана відповідна оцінка.

При призначенні засудженим покарання враховано тяжкість вчинених злочинів, дані про їх особи, а також наведені в апеляціях прокурора та потерпілого обставини і воно відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України.

Застосування ст. 69 КК України щодо кожного із засуджених у вироку обгрунтовано з наведенням відповідних мотивів.

Підстав сумніватися у правильності висновку суду щодо признаного покарання немає.

Колегія суддів дійшла висновку, що призначене засудженим покарання є необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

В той же час колегія суддів вважає, що вирок в частині вирішення цивільних позовів ОСОБА_13., ОСОБА_15., ОСОБА_16., ОСОБА_17. підлягає скасуванню, а справа направленню в цій частині на новий        судовий розгляд.

Як вбачається із протоколу судового засідання цивільний позов про відшкодування моральної шкоди фактично не розглядався.

Потерпілими по справі ОСОБА_15.,ОСОБА_17 ні органами досудового слідства ні судом не визнавалися, хоча посилалися на те, що злочином їм спричинена морально шкода.

По цивільному позову підсудні, цивільні позивачі не допитані, процесуальні права цивільним позивачам не роз'яснені, крім ОСОБА_24

Вирок суду в частині вирішення цивільного позову належним чином не вмотивований. В резолютивній частині вироку не конкретизовано, яка саме сума і в користь кого стягнута.

В той же час, перевіряючи справу згідно ст. 365 КПК України в повному об'ємі, колегія суддів встановила, що вирок, згідно протоколу судового засідання, було проголошено 23 січня 2009 року, але у вступній частині суд помилково зазначив, що вирок постановлено 22 січня 2009 року. У вирок в частині дати його постановлення слід внести виправлення.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

 

 

УХВАЛИЛА:

Апеляції старшого помічника прокурора Любешівського району, засуджених ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11і ОСОБА_12, захисників ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3залишити без задоволення, а апеляції потерпілого ОСОБА_18, цивільних позивачів ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17задовольнити частково.

Вирок Любешівського району районного суду від 22 січня 2009 року щодо ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 в частині кваліфікації дій і призначеного покарання залишити без змін.

Цей же вирок в частині вирішення цивільних позовів ОСОБА_13., ОСОБА_15., ОСОБА_16., ОСОБА_17. про відшкодування моральної шкоди скасувати, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства в цей же суд в іншому складі суду.

В порядку ст. 365 КПК України у вступну частину вироку внести виправлення і вважати, що він щодо ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_9., ОСОБА_10., ОСОБА_11., ОСОБА_12. постановлений не 22 січня 2009 року, а 23 січня 2009 року.

В решті вирок залишити без змін.

 

 

 

 

Головуючий /підпис/ Польовий М.І.

Судді /підписи/ Бешта Г.Б., Оксентюк В.Н.

Згідно оригіналу

Суддя апеляційного суду

Волинської області                                                            М.І.Польовий