Номер справи 1- 50

                                                                                                                              Категорія 3

                                                                        В  И  Р  О  К

                                                              І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

    29 травня 2008 року                 Маневицький районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді                 Покидюка М.В.

при секретарі                     Каращук В.С.

з участю прокурора                 Матюка А.М.

потерпілого                     ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маневичі кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3, вул. 1 – го ТравняАДРЕСА_1, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, одруженого, пенсіонера, раніше не судимого,

               у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,-

                                                              В С Т А Н О В И В:

    Підсудний ОСОБА_2 6 квітня 2009 року, приблизно о 16 год., в смт. Маневичі Волинської області неподілк будинків № 13 та № 15 по вул. 1 – го Травня на грунті  особистих неприязних відносин до ОСОБА_1, які були викликані довготривалими суперечками стосовно належності погреба, під час чергової сварки, з метою заподіяти тілесні ушкодження умисно наніс потерпілому один удар дерев”яним поліном в нижню частину правої ноги. Внаслідок чого, згідно висновку судово – медичної експертизи № 80 від 21 квітня 2009 року, заподіяв ОСОБА_1 тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому  зовнішньої кісточки правої гомілки, які за ознакою тривалого розладу здоров”я відносяться до середньої тяжкості тілесного ушкодження.

    Підсудний ОСОБА_2 винуватість свою в інкримінованому йому злочині не визнав, показав, що він разом з сім”єю потерпілого ОСОБА_1 тривалий час в різних квартирах проживають в будинку № 15 по вул. 1 – го Травня в смт. Маневичі Волинської області. Його, підсудного, погріб розміщений під квартирою ОСОБА_1 Раніше між ними була розмова про поділ даного погреба, але він в цьому ОСОБА_1 відмовив. Через це уже тривалий час вони між собою перебувають у неприязних відносинах і між ними часто з цього приводу виникають сварки.

    6 квітня 2009 року ОСОБА_1 перебував у стані значного алкогольного сп”яніння. Він підійшов до нього і став говорити, що у своєму бетонному паркані зробить хвіртку, яку буде закривати на замок, і тим самим перекриє йому доступ до погреба. Через це між ними виникла сварка. Щоб не слухати образ, а також не зірватися і не побити ОСОБА_1 він залишив його і пішов у свій двір. Що було далі йому не відомо. Зі слів дружини пізніше дізнався, що після його уходу ОСОБА_1 ще деякий час кричав в його адресу. Потерпілого він не бив, удару поліном не наносив, де отримав потерпілий перелом ноги йому не відомо. Зі слів ОСОБА_3 він має інформацію, що ОСОБА_1 накульгував ще до 6 квітня 2009 року. Просить його виправдати.

    Хоча підсудний ОСОБА_2 своєї винуватості, в інкримінованому йому злочині, не визнав його вина, в пред”явленому обвинуваченні, підтверджується іншими доказами, зібраними та дослідженими в судовому засіданні.

Показами потерпілого ОСОБА_1, який підтвердив, що він і його сім”я проживають в одному будинку з сім”єю ОСОБА_2, але в різних квартирах. Погріб ОСОБА_2 знаходиться під його квартирою, що для нього є незручним. З цього приводу між ними часто виникають сварки і через це тривалий час вони перебувають у неприязних стосунках.

6 квітня 2009 року він прибирав своє подвір”я і бачив що ОСОБА_2 з своєю дружиною теж займалися по господарству – підсудний возив ручним візком дрова в дровітню, а дружина ОСОБА_4 білила хату. Він підійшов до них і сказав що в своєму паркані зробить хвіртку і закриє її на замок і вони не зможуть тоді мати доступ до свого погреба. Через це між ними виникла сварка і вони стали один одного ображати нецензурними словами. Коли розпочалася сварка, то ОСОБА_2 вийшов з – за гаража та, будучи розлюченим, намагався вдарити його кулаком в обличчя, але він, потерпілий, від удару ухилився. Продовжуючи сварку, вони змістилися у двір ОСОБА_2 - між будинками № 13 та № 15 по вул. 1 – го Травня. При цьому до них підійшла і дружина підсудного, яка до цього часу перебувала у горідчику. Під час сварки ОСОБА_2 несподівано наніс йому один удар поліном в область гомілки правої ноги. Де ОСОБА_2 взяв це поліно він не бачив, так як сварився з ОСОБА_4 і був повернутий до неї обличчям. Від болю йому стало темно в очах, він не зміг ступити ногою і впав на землю, а підсудний несподівано зник. Коли намагався піднятися з землі, то до нього підійшла ОСОБА_4 і намагалася вдарити його поліном по голові. Він встиг відхилитися і удар відбувся ковзаючий в праву частину лоба, від якого він отримав лише подряпини. ОСОБА_4 теж кудись зникла, а він піднявся з землі і, тримаючись за огорожу, дійшов до своєї квартири. З квартири він позвонив до дружини і розповів їй про цю пригоду. Коли з роботи прийшла його дочка ОСОБА_5 він теж їй розповів як його побив ОСОБА_2 Приблизно о 20 – й годині з роботи прийшла його дружина ОСОБА_6 з лікарем ОСОБА_7, який оглянув ногу і порекомендував звернутися в лікарню, бо можливо є перелом. Він йому теж розповів при яких обставинах його побив підсудний.

Про те, що тілесне ушкодження потерпілому ОСОБА_1 у вигляді закритого перелому зовнішньої кісточки правої гомілки було заподіяно підсудним ОСОБА_2, крім настоювання на цьому потерпілого, доведено також показами свідків ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_9 та ОСОБА_7, яким про це стало відомо від самого потерпілого в різний час, але зразу ж після вчинення злочину. Потерпілий їм розповів, що під час сварки між ним та ОСОБА_10, яка виникла через порядок користування погребом підсудного, останній між будинками № 13 та № 15 по вул. 1 – го Травня в смт. Маневичі вдарив поліном по нижній частині правої ноги ОСОБА_1 Свідки бачили, що права нога потерпілого в області гомілки була напухлою. Вони також бачили садна правої лобно – скроневої ділянки обличчя. Свідок ОСОБА_7, як лікар, запідозрив перелом кісток ноги, а тому порекомендував йому звернутися в лікарню.

Під час відтворення обстановки і обставин події (протокол відтворення від 21 квітня 2009 року, а. с. 40 – 43) потерпілий ОСОБА_1 в присутності судово – медичного експерта ОСОБА_11 на місці детально розповів, вказав і продемонстрував як саме відбувся удар нанесений ОСОБА_2 поліном, внаслідок якого утворився перелом ноги.

Свідок ОСОБА_12 показав, що йому відомо, що підсудний і потерпілий тривалий час перебувають між собою у неприязних стосунках. 6 квітня 2009 року від був очевидцем того, як ОСОБА_2 і ОСОБА_1 сварилися між собою. Він бачив як ОСОБА_2 намагався вдарити ОСОБА_1 кулаком в обличчя, але той ухилився. Після цього вони перемістилися на подвір”я між будинками № 13 і № 15 і що було далі він не бачив.

Об”єктивність показань потерпілого та даних свідків, підтверджується дослідженим судом висновком судово – медичної експертизи № 80 від 21 квітня 2009 року (а. с. 46 – 47), яким підтверджено, що у ОСОБА_1 виявлено тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому  зовнішньої кісточки правої гомілки, садна правої лобно – скроневої ділянки обличчя. Дані тілесні ушкодження виникли внаслідок травмуючої дії тупих предметів (предмету), не виключається, що у термін, вказаний у фабулі, тобто 6 квітня 2009 року. Ознак, що вказували б на іншу давність їх виникнення, ні під час об”єктивного обстеження, а ні в записах наданої медичної документації на ім”я потерпілого виявлено не було.

Приймаючи до уваги характер пошкодження правого гомілково – ступеневого суглобу ОСОБА_1 (поодинокий косий злам латеральної кісточки правої гомілки без ознак пошкоджень медіальної кісточки тієї ж гомілки), сумнівною вважається імовірність виникнення даного тілесного ушкодження в результаті підгортання ступні потерпілого.

За ступенем тяжкості закритий злам зовнішньої кісточки правої гомілки за ознакою тривалості розладу здоров”я (більше 21 дня) відносяться до середньої тяжкості тілесного ушкодження.

Даний висновок судово – медичної експертизи знаходиться в тісному логічному зв”язку з показами потерпілого та вказаних свідків, даними здобутими під час відтворення обстановки і обставин події 21 квітня 2009 року, яке проводилось з участю судово -  медичного експерта і свідчить про винуватість підсудного в умисному заподіяні ним потерпілому даного тілесного ушкодження.

Даними доказами спростовуються доводи підсудного ОСОБА_2, свідка ОСОБА_10 в тій частині, що підсудний потерпілому удару поліном не наносив, свідок теж не била поліном по голові і доводять винуватість підсудного у вчиненні злочину.

Цими доказами спростовуються і покази свідка ОСОБА_3 в частині, що він 5 квітня 2009 року бачив потерпілого, який хромав, оскільки цього не могло бути, так як перлом ноги він отримав 6 квітня 2009 року що в категоричній формі підтверджено висновком судово – медичної експертизи. Про неправдивість свідчень даного свідка говорить і той факт що він не бачив і не може сказати на яку саме ногу накульгував потерпілий.\

Показами даних свідків, а також свідка ОСОБА_13, крім свідка ОСОБА_4,  спростовуються покази осіб, які були допитані в судовому засіданні про те, що потерпілий на момент вчинення злочину знаходився у стані алкогольного сп”яніння і свідчать про неправдивість показів підсудного та його дружини.

    Виходячи із наведеного та аналізуючи зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 122 КК України, оскільки умисно спричинив потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров”я.

    При призначенні покарання суд враховує, що підсудний ОСОБА_2 по ступені тяжкості вчинив злочин середньої тяжкості.  

    Разом з тим суд приймає до уваги дані про особу підсудного, а саме: його позитивну характеристику з місця проживання, що він є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи, вперше притягується до кримінальної відповідальності, пенсійний вік та інвалідність третьої групи.

    Обставин справи, що пом”якшують або обтяжують покарання підсудного суд не вбачає.

    Виходячи із наведеного, суд вважає, що виправлення підсудного ОСОБА_2 та запобігання вчиненню нових злочинів як ним самим так і іншими особами можливе лише при призначенні йому покарання у виді обмеження волі в межах санкції статті, по якій він притягується до кримінальної відповідальності з звільненням від відбуття покарання з випробуванням і встановленням іспитового строку.

    Оскільки підсудному призначається покарання не пов”язане з ізоляцією від суспільства, то міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу йому доцільно залишити попередню – підписку про невиїзд с постійного місця проживання.

    Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд, -

П Р И С У Д И В:

    ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, призначивши покарання – 2 (два) роки позбавлення волі.

    На підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_2 звільнити від відбуття призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов”язки.

    На підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_2 такі обов”язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти її про зміну місця проживання, періодично з'являтися до неї для реєстрації.

    Міру запобіжного заходу засудженому залишити попередню – підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

    На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Волинської області через Маневицький районний суд протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

                                                Суддя :