КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа  № 22-а-14894|08 р.                  Головуючий у першій інстанції: Кошель Б.І.,

                                                                                                       Доповідач: Мамчур Я.С.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

07 травня 2009 року                                                                                м. Київ

             Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:    

             головуючого судді:                                                     Мамчура Я.С.,

             суддів:                                                                          Усенка В.Г., Зайцева М.П.,

             при секретарі:                                                              Медовниці Ю.О., 

             розглянувши апеляційну скаргу позивача - ОСОБА_1 на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 листопада 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення за 2006 рік.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 листопада 2007 року у задоволенні позову -  відмовлено.

На вказану постанову позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 являється особою, яка постраждала внаслідок аварії на ОСОБА_3, що підтверджується відповідним посвідченням серії А № НОМЕР_1 від 18.11.2007 року, категорії І, інвалідом ІІ групи.

Згідно довідки виданої відповідачем вбачається, що позивачу 29.08.2006р. була виплачена щорічна грошова допомога на оздоровлення за 2006 рік в розмірі 120 гривень.

Вказана допомога на оздоровлення була виплачена позивачу за 2006 рік в розмірі, який був встановлений постановою КМ України від 12.07.2005р. за № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок ОСОБА_3».

Суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу у задоволенні його позовних вимог щодо стягнення з відповідача - ОСОБА_2 недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення за 2006 рік, виходячи з наступного.

            Так, п. 37 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет України за 2006 рік» дія ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок ОСОБА_3» була зупинена на 2006 рік в частині виплати компенсацій і допомог в розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.

            Крім того, до ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок ОСОБА_3» були внесені зміни відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» стосовно зупинення на 2006 рік виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.  

Положення статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» предметом розгляду про їх невідповідність Конституції України (неконституційність) у Конституційному Суді України не розглядалось, дані положення неконституційними не визнавались та чинності своєї не втратили.

Отже, виплата щорічної допомоги на оздоровлення за 2006 рік була проведена відповідачем позивачу у розмірі, який був встановлений постановою КМ України № 562 від 12.07.2005р., так як дія ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок ОСОБА_3»  в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати була зупинена ЗУ «Про державний бюджет України на 2006 рік», а іншими нормативними актами, крім зазначеного Закону та Постанови КМ розмір цієї допомоги не визначався.                         

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення недоотриманих сум одноразової щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2006 рік, є безпідставними, а висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційної скарги.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

            Апеляційну скаргу позивача -  ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

            Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 листопада 2007 року - залишити без змін.

            Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий - суддя:                                                                                  Я.С. Мамчур

Судді:                                                                                                                   М.П. Зайцев

                                                                                                             В.Г. Усенко