КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 22-а-11728/08                                Головуючий суддя суду 1 інстанції Ковальська І.А.,

суддя - доповідач Бабенко К.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

05 травня 2009 року                                                                                                                   м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:                                                                                                    Бабенка К.А.,

суддів:                                                                                                                          Дурицької О.М.,

                                                                                                                                     Попович О.В.,

при секретарі:                                                                                                         Коноваленко Т.А.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на Постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 18 вересня 2007 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 18 вересня 2007 року позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить оскаржувану Постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити Позивачу у задоволенні його позовних вимог.

Заслухавши у судовому засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач є учасником війни, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією посвідчення серії В-ІІІ № НОМЕР_1 (а.с. 4).

Відповідно до частини п'ятої ст. 14 Закону № НОМЕР_2, щорічно до 5 травня учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього СРСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, виплачується разова грошова допомога у розмірі чотирьох мінімальних пенсій за віком, іншим учасникам війни - у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.

Згідно з частиною четвертою ст. 17-1 Закону № НОМЕР_2, особи, які не отримали щорічну разову грошову допомогу до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Статтею 44 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" від 27.11.2003, щорічну разову грошову допомогу до 5 травня учасникам війни передбачено не було.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Визнання ж Рішенням Конституційного Суду України у справі № 1-27/2004 за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 44, 47, 78, 80 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" та конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин другої, третьої, четвертої статті 78 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій) від 01.12.2004 № 20-рп/2004 (далі - Рішення КСУ) положень статті 44 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік", такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), не є підставою для стягнення з Відповідача недоплаченої суми щорічної разової грошової допомоги, встановленої Законом № НОМЕР_2, оскільки, така допомога, як зазначалось вище, взагалі не була передбачена у 2004 році, а відтак, в діях Відповідача відсутні ознаки неправомірності.

Відповідно до ст. 34 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" від 23.12.2004, розмір щорічної разової грошової допомоги для учасників війни становив 50 гривень.

Згідно ст. 30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20.12.2005, розмір щорічної разової грошової допомоги для учасників війни - 50 грн.

Позивачем зазначені суми щорічної разової грошової допомоги за 2005 - 2006 роки отримано, що підтверджується довідкою Виконавчого комітету Замостянської районної ради м. Вінниця від 19.04.2007 № 24-351/13, виданою Позивачу.

Положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" від 23.12.2004 та Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20.12.2005 неконституційними не визнавалися. Тобто, в період 2005 - 2006 років діяли нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, а саме Закон № НОМЕР_2 та Закони України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" від 23.12.2004, "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20.12.2005, якими встановлено розмір щорічної разової грошової допомоги до 5 травня учасникам війни.

Згідно ст. 75 Конституції України, Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас пунктом 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі № 18/183-97 за конституційним зверненням ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення частини п'ятої статті 94 та статті 160 Конституції України (справа про набуття чинності Конституцією України) від 03 жовтня 1997 року № 4-зп зазначається, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметннй акт, який діяв у часі раніше.

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше, що збігається з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 06 серпня 2008 року, у справі за позовом ОСОБА_4 до Київського центру по нарахуванню та виплаті пенсій і допомоги та ОСОБА_5 про стягнення недоплаченої грошової допомоги та пенсії.

Крім того, Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20 грудня 2005 року зупинено дію частини п'ятої ст. 13 Закону № НОМЕР_2 на 2006 рік, відтак застосування правових норм дію яких зупинено не допускається.

А відтак, право Позивача на отримання недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2006 рік не порушено.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального права, в зв'язку з чим, апеляційна скарга ОСОБА_2 задовольняється, а Постанова Замостянського районного суду м. Вінниці від 18 вересня 2007 року скасовується з прийняттям нової постанови, якою в задоволенні адміністративного позову відмовляється повністю.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 18 вересня 2007 року скасувати.

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення її в повному обсязі.

Постанову складено у повному обсязі 12.05.2009.

Головуючий суддя                                                                                                         К.А. Бабенко

Судді:                                                                                                                               О.М. Дурицька

                                                                                                                                         О.В. Попович