КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа № 22-а-11622/08 Головуючий суддя суду 1 інстанції Нечуй Б.П.,
суддя - доповідач Бабенко К.А.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 травня 2009 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Бабенка К.А.,
суддів: Дурицької О.М.,
Попович О.В.,
при секретарі: Коноваленко Т.А.,
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на Постанову Лугинського районного суду Житомирської області від 27 листопада 2007 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання дій неправомірними, стягнення невиплачених коштів,
В С Т А Н О В И В:
Постановою Лугинського районного суду Житомирської області від 27 листопада 2007 року адміністративний позов задоволено частково.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_5 подано апеляційну скаргу, в якій воно просить оскаржувану Постанову скасувати та прийняти нову постанову якою провадження у даній справі щодо ОСОБА_5 закрити, визнавши його неналежним Відповідачем.
Керуючись ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів переглядає оскаржуване рішення суду першої інстанції лише в межах апеляційної скарги ОСОБА_5.
Заслухавши у судовому засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивач є непрацюючим пенсіонером, яка постраждала від ОСОБА_6 та віднесена до другої категорії, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією посвідчення серії Б № 027304 від 03 лютого 1993 року (а.с.2).
Згідно наявної в матеріалах справи копії паспорта Позивача серії ВМ НОМЕР_1 вона проживає у с. АДРЕСА_1, яке відповідно до Переліку населених пунктів Житомирської і Київської областей, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок ОСОБА_6, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 № 106 відноситься до зони безумовного (обов'язкового) відселення.
Відповідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок ОСОБА_6" від 28 лютого 1991 року № 796 (далі - Закон № 796) Позивач має право на отримання компенсацій та доплат, передбачених ст. 39 даного Закону.
Позивач просить стягнути з ОСОБА_5 за період з 01 жовтня 2002 року по 30 вересня 2005 року 23317 грн. 80 коп., недоплачених коштів, передбачених ст. 39 Закону № 796.
Відповідно до ст. 39 Закону № 796 Позивач, як непрацюючий пенсіонер, яка проживає у зоні безумовного (обов'язкового) відселення має право на пенсію підвищену на розмір трьох мінімальних заробітних плат.
З Довідки ОСОБА_5 від 19 лютого 2007 року № 847/02 (а.с. 11) вбачається, що Позивач за період з 01 жовтня 2002 року по 30 вересня 2005 року перебувала на обліку та отримала підвищення до пенсії за проживання в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, передбачене ст. 39 Закону № 796 у сумі 475 грн. 20 коп., тобто, в розмірі, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок ОСОБА_6" від 26 липня 1996 року № 836 (далі - Постанова № 836).
Згідно ст. 2 Закону України "Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2002 рік" з 01 січня 2002 року мінімальну заробітну плату встановлено в сумі 140 грн., а з 01 липня 2002 року - 165 грн. на місяць. Законом України "Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003 рік" передбачено, що мінімальна заробітна плата з 01 січня 2003 року становить 185 грн., а з 01 грудня 2003 року - 237 грн. на місяць. Законом України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" встановлено з 01 січня 2004 року розмір мінімальної заробітної плати у сумі 205 гривень на місяць, а з 01 вересня 2004 року - 237 гривень на місяць. Законом України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" встановлено, що з 01 січня 2005 року розмір мінімальної заробітної плати становить 262 гривні на місяць, з 01 квітня 2005 року - 290 гривень на місяць, з 01 липня .2005 року - 310 гривень на місяць, з 01 вересня 2005 року - 332 гривні на місяць. Зазначені закони не мали обмежень щодо застосування ст. ст. 37, 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок ОСОБА_6".
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, виходячи із закладеного в Конституції України принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, а саме у зоні безумовного (обов'язкового) відселення, передбачене ст. 39 Закону № 796, має обчислюватися з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого відповідним законом України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати або законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
А відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, задовольнивши позовні вимоги Позивача в частині стягнення на його користь з ОСОБА_5 недоплачених коштів, передбачених ст. 39 Закону №796, що збігається з позицією Верховного Суду України, викладеній у його Постанові від 26 серпня 2008 року № 08/154 у справі за позовом Н. Н. М. до ОСОБА_4, ОСОБА_3, Обласного центру з нарахування і виплати пенсій та допомоги ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_7 про стягнення пенсії.
Щодо відмови в задоволенні адміністративного позову з підстави пропущення Позивачем строку звернення до адміністративного суду, на якій наполягає Відповідач, колегія суддів зазначає, що оскільки, як вбачається з матеріалів справи, Відповідач не наполягав на цьому у суді першої інстанції, навіть не заявляв про це клопотання, пропущення Позивачем строку звернення до адміністративного суду не є в даному випадку підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову.
Як вбачається з позовної заяви, Позивачем фактично оскаржується бездіяльність Відповідача - ОСОБА_5 щодо стягнення сум доплат передбачених ст.39 Закону № 796.
Крім того, відповідно до п. 4 частини другої ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про стягнення з відповідача коштів.
В зв'язку з чим, колегія суддів дійшла висновку про правомірність рішення суду першої інстанції щодо стягнення, зокрема, з ОСОБА_5 на користь Позивача 23317 грн. 80 коп. невиплачених коштів, передбачених ст. 39 Закону № 796 за період з 01 жовтня 2002 року по 30 вересня 2005 року.
Також, колегія суддів зазначає, що підстави для закриття провадження передбачені ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України в даній справі відсутні, в зв'язку з чим, апеляційна скарга в цій частині також задоволенню не підлягає.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим, апеляційна скарга ОСОБА_5 залишається без задоволення, а Постанова Лугинського районного суду Житомирської області від 27 листопада 2007 року - без змін.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а Постанову Лугинського районного суду Житомирської області від 27 листопада 2007 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення її в повному обсязі.
Ухвалу складено у повному обсязі 06.05.2009.
Головуючий суддя К.А. Бабенко
Судді: О.М. Дурицька
О.В. Попович