КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа № 22-а-11547/08 Головуючий суддя суду 1 інстанції Капустинський М.М.,
суддя - доповідач Бабенко К.А.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 травня 2009 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Бабенка К.А.,
суддів: Кузьменка В.В.,
Попович О.В.,
при секретарі Коноваленко Т.А.,
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на Постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 23 березня 2006 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та допомоги ОСОБА_5 про визнання дій неправомірними, стягнення невиплачених коштів,
В С Т А Н О В И В:
Постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 23 березня 2006 року адміністративний позов задоволено частково.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Відповідачем - ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, в якій він просить оскаржувану Постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
Керуючись ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів переглядає оскаржуване рішення суду першої інстанції лише в межах апеляційної скарги ОСОБА_2.
Заслухавши у судовому засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивач є громадянкою, яка постійно проживала у зоні гарантованого добровільного відселення у 1986 - 1993 роках та віднесена до третьої категорії, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією посвідчення серії Б №НОМЕР_1 від 15 квітня 1993 року (а.с. 6).
Крім того, Позивач у період з 01 лютого 2003 року по 31 січня 2006 року працювала директором Центру дитячої та юнацької творчості, що підтверджується Довідкою виконавчого комітету ОСОБА_3 (а.с. 4).
Згідно наявної в матеріалах справи копії паспорта Позивача серії ВМ НОМЕР_2 вона проживає у смт. АДРЕСА_1, яке відповідно до Переліку населених пунктів Житомирської і Київської областей, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 № 106 відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.
Відповідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796 (далі - Закон № 796) Позивач має право на отримання компенсацій та доплат передбачених ст.ст. 37, 39 даного Закону.
Позивач просить стягнути з ОСОБА_3 суму невиплачених коштів згідно ст. 39 Закону № 796 за період з 01 лютого 2003 року по 31 грудня 2005 року, а саме 16 126 грн. 50 коп.
Згідно абзацу 2 частини першої ст. 39 Закону № 796, громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата у зоні гарантованого добровільного відселення в розмірі двох мінімальних заробітних плат.
З Довідки виконавчого комітету ОСОБА_3 вбачається, що Позивач за період з 01 лютого 2003 року по 31 грудня 2005 року отримала підвищення до пенсії за проживання в зоні гарантованого добровільного відселення, передбачене ст. 39 Закону № 796 у сумі 367 грн. 50 коп. (а.с. 4) в розмірі, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 26 липня 1996 року № 836 (далі - Постанова № 836).
Законом України "Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003 рік" передбачено, що мінімальна заробітна плата з 01 січня 2003 року становить 185 грн., а з 01 грудня 2003 року - 237 грн. на місяць. Законом України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" встановлено з 01 січня 2004 року розмір мінімальної заробітної плати у сумі 205 гривень на місяць, а з 01 вересня 2004 року - 237 гривень на місяць. Законом України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" встановлено, що з 01 січня 2005 року розмір мінімальної заробітної плати становить 262 гривні на місяць, з 01 квітня 2005 року - 290 гривень на місяць, з 01 липня 2005 року - 310 гривень на місяць, з 01 вересня 2005 року - 332 гривні на місяць.
Зазначені закони не мали обмежень щодо застосування ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, виходячи із закладеного в Конституції України принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, підвищення до пенсії громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, а саме у зоні гарантованого добровільного відселення, передбачене ст. 39 Закону № 796, має обчислюватися з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого відповідним законом України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати або законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Відповідно до п. 5 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 року №936, соціальні виплати, доплати (види допомоги), передбачені підпунктами 5 - 13 пункту 4 цього Порядку, проводяться за місцем основної роботи (служби) громадян підприємствами, установами, організаціями (далі - підприємства) та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності без утворення юридичної особи, установами, організаціями та військовими частинами відповідно до розрахункових даних, поданих до уповноваженого органу за формою, затвердженою Мінпраці.
А відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, задовольнивши позовні вимоги Позивача в частині стягнення на його користь з Відповідача - ОСОБА_3 недоплачених коштів передбачених ст. 39 Закону № 796 за період з 01 лютого 2003 року по 31 грудня 2005 року у сумі 16 126 грн. 50 коп.
Що стосується зобов'язання ОСОБА_2 прийняти від ОСОБА_3 Позивачу невиплачених коштів передбачених ст. 39 Закону №796 за період з 01 лютого 2003 року по 31 грудня 2005 року, як допомогу громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення в сумі 16 126 грн. 50 коп. з відрахуванням відповідних податків та платежів, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 року №936, розрахункові дані, на підставі яких проводиться доплата, подаються підприємствами, установами, організаціями за місцем основної роботи (служби) громадян уповноваженому органу, в зв'язку з чим, громадяни, які працюють на територіях радіоактивного забруднення не є суб'єктами цих правовідносин.
Отже, вимога Позивача про зобов'язання ОСОБА_2 прийняти від ОСОБА_3 йому невиплачених коштів, передбачених ст. 39 Закону №796 за період з 01 лютого 2003 року по 31 грудня 2005 року, як допомогу громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення в сумі 16 126 грн. 50 коп. з відрахуванням відповідних податків та платежів, не відповідає матеріально-правовому способу захисту порушеного права, визначеному законом. Тобто, Позивачем невірно обрано спосіб захисту порушеного права.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального права, в зв'язку з чим, апеляційна скарга ОСОБА_2 задовольняється частково, а Постанова Овруцького районного суду Житомирської області від 23 березня 2006 року скасовується в частині зобов'язання ОСОБА_2 прийняти від ОСОБА_3 ОСОБА_1 недовиплачених їй коштів, передбачених ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796 за період з 01 лютого 2003 року по 31 грудня 2005 року як допомогу громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення в сумі 16 126 грн. 50 коп. з нарахуванням відповідних податків та платежів з прийняттям нової постанови, якою відмовляється в задоволенні адміністративного позову в цій частині. В решті Постанова Овруцького районного суду Житомирської області від 23 березня 2006 року залишається без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 23 березня 2006 року в частині зобов'язання ОСОБА_2 прийняти від ОСОБА_3 ОСОБА_1 недовиплачених їй коштів, передбачених ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796 за період з 01 лютого 2003 року по 31 грудня 2005 року як допомогу громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення в сумі 16 126 грн. 50 коп. з нарахуванням відповідних податків та платежів скасувати та відмовити в задоволенні адміністративного позову в цій частині.
В решті Постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 23 березня 2006 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення її в повному обсязі.
Постанову складено у повному обсязі 18.05.2009.
Головуючий суддя К.А. Бабенко
Судді: В.В. Кузьменко
О.В. Попович