КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

28 травня 2009 року                                                                                  м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області  на постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 18 березня 2008 року у справі за позовомОСОБА_1до Управління пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області про зобов'язання провести перерахунок доплати до пенсії, - 

ВСТАНОВИЛА:

09 січня 2008 року ОСОБА_1 звернувся до Рокитнянського районного суду Київської області з позовом до Управління пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області про зобов'язання провести перерахунок доплати до пенсії з 01.07.2007 року.              

Постановою Рокитнянського районного суду Київської області від 18 березня 2008 року адміністративний позов задоволений частково, визнано неправомірною відмову Управління пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області здійснити перерахунок та виплату позивачу доплати до пенсії у відповідності до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов'язано здійснити такий перерахунок та виплату з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року з розрахунку мінімальної заробітної плати.      

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Управління пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області поло апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Позивач до судового засідання не з'явився, про дату, місце та час апеляційного розгляду справи був повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи та заперечень на апеляційну скаргу не надходило. 

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про дату, місце та час апеляційного розгляду справи був повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. 

У відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. 

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає. 

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову. 

Колегією суддів встановлено, що позивач перебуває на обліку в Управлінні пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області як непрацюючий пенсіонер.

Позивач зареєстрований та постійно проживає у смт. Рокитне, яке відповідно до постанови КМУ № 106 від 23.07.1991 року віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, мають бути підвищені у розмірі на одну мінімальну заробітну плату.

Проте, до пенсії позивача проводиться доплата відповідно до ч. 2 ст. 39 вказаного Закону в розмірі, передбаченому постановою КМ України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тобто у сумі 5,20 грн. Відповідач також керувався п. 30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким було зупинено на 2007 рік дію ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомоги в розмірах, відповідно до мінімальної заробітної плати. 

Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів зважає на наступне. 

Відповідно до ст. 75 Конституції України, Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.        

Відтак, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеним Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» фактично змінено положення Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Разом з тим, судовою колегією враховується, що Конституційним Судом України положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», якими зупинено дію абзаців другого, третього, четвертого частини першої та частини другої ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Отже, визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 09.07.2007 року № 6-рп/2007.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без  змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення. 

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254  КАС України, колегія, -

УХВАЛИЛА: 

Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області  на постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 18 березня 2008 року у справі за позовомОСОБА_1до Управління пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області про зобов'язання провести перерахунок доплати до пенсії - залишити без задоволення, постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 18 березня 2008 року - без змін.      

Повний текст ухвали виготовлений 29 травня 2009 року.    

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.  

Головуючий:                                                О.Г. Хрімлі

Судді:                                                             Н.М. Літвіна 

О.Ф. Ситников