ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2010 р. Справа № 24628/10

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді Онишкевича Т.В.

Суддів Попка Я.С. , Сапіги В.П.

при секретарі судового засідання Стецків І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головної державної інспекції на автомобільному транспорті на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 березня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі,

ВСТАНОВИЛА :

У січні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просив стягнути з Головної державної інспекції на автомобільному транспорті (далі – ГДІАТ) на його користь середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі у сумі 41 043,86 грн.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 березня 2010 року вказаний позов було задоволено повністю.

У поданій апеляційній скарзі ГДІАТ просить зазначену постанову скасувати і прийняти нову про відмову у задоволенні вимог позивача в повному обсязі, покликаючись на те, що вищезгадана постанова була прийнята передчасно до вирішення заяви про роз’яснення постанови Хмельницького окружного адміністративного суду у справі 2а-2385/09/2270 у частині нарахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а відповідне клопотання про зупинення провадження у справі було судом відхилене.

Окрім того, звертає увагу апеляційного суду на відсутність у справі довідки про середньомісячну заробітну плату позивача, а отже на той факт, що оскаржувана постанова суду не опирається на фактичні обставини справи.

Додатково акцентує увагу на необхідність залучення до справи у якості третіх осіб на стороні відповідача представників Генеральної прокуратури України та Державного казначейства України з метою здійснення ефективного нагляду за обігом та витратою державних коштів.

Представник апелянта ГДІАТ у ході апеляційного розгляду вимоги апеляційної скарги підтримала, просить її задовольнити, скасувавши оскаржувану постанову суду першої інстанції з прийняттям нової про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання апеляційного суду не з’явився, що не перешкоджає розгляду справи у його відсутності згідно із ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що він 15.01.2009 року був незаконно звільнений із посади начальника територіального управління Головавтотрансінспекції у Хмельницькій області та поновлений на посаді постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.03.2009 року, яка вступила у законну силу та у частині поновлення на роботі і стягнення 8953,26 грн. підлягала негайному виконанню. Однак позивач був поновлений на роботі лише наказом № 919-вк/22 від 16.10.2009 року, а відтак на підставі приписів ст. 236 КЗпП України відповідач зобов’язаний сплатити ОСОБА_1 середній заробіток за період з 21.03.2009 року по 16.10.2009 року, сума якого виходячи із середньоденного заробітку у 287,02 грн. та 143 робочих днів затримки поновлення на роботі становить 41043,86 грн.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи.

Безспірно встановлено, що позивач ОСОБА_1 був поновлений на посаді начальника територіального управління Головавтотрансінспекції у Хмельницькій області постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.03.2009 року, яка у частині поновлення його на роботі підлягала негайному виконанню. При цьому фактично позивач був поновлений на вказаній посаді лише наказом відповідача ГДІАТ № 919-вк/22 від 16.10.2009 року.

Відповідно до приписів ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про правомірність позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за період з 21.03.2009 року по 16.10.2009 року.

При цьому на переконання колегії суддів, покликання апелянта на неможливість поновлення позивача ОСОБА_1 на роботі до вирішення судом заяви про роз’яснення постанови Хмельницького окружного адміністративного суду у справі 2а-2385/09/2270 у частині нарахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу не заслуговують на увагу, оскільки вирішення питання поновлення на роботі безпосередньо не залежить від обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Одночасно колегія суддів звертає увагу на те, що апелянтом не було наведено доказів на спростування наведеного судом першої інстанції розрахунку спірної суми, а також на неподання відповідачем ГДІАТ у ході розгляду справи судом першої інстанції витребуваних судом документів, а відтак не вбачає підстав для визначення іншої суми середнього заробітку, що підлягає стягненню на користь позивача ОСОБА_1

З огляду на викладене колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України колегія суддів,

УХВАЛИЛА :

апеляційну скаргу Головної державної інспекції на автомобільному транспорті залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 березня 2010 року у справі № 2а-75/10/2270 – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Ухвала у повному обсязі складена 09 вересня 2010 року.

Головуючий суддя Онишкевич Т.В.

Судді Попко Я.С. , Сапіга В.П.

< Текст >