ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 червня 2010 р. Справа № 80040/09
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді – Заверухи О.Б.,
суддів – Любашевського В.П., Ніколіна В.В.,
при секретарі судового засідання – Федунів Б.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області на постанову Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 24 вересня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області про стягнення недоплаченої державної та додаткової пенсії, -
ВСТАНОВИЛА :
В серпні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області про визнання неправомірною відмови управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області в перерахунку пенсії по інвалідності у відповідності до вимог ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», стягнення недоплаченої державної та додаткової пенсії за період з 2005 року по червень 2009 року в сумі 163820,40 грн., зобов’язання відповідача провести перерахунок пенсії відповідно до ст.ст. 49, 50, 53, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»виходячи з мінімального розміру пенсії за віком згідно ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та нараховувати її з липня 2009 року в розмірі 4357,50 грн. з послідуючим підвищенням у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних –мінімальної пенсії за віком.
Постановою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 24 вересня 2009 року позов задоволено частково. Визнано неправомірною відмову управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області в перерахунку на користь ОСОБА_1 пенсії по інвалідності у відповідності до вимог ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов»язано управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області здійснити перерахунок та виплату недоотриманої державної та додаткової пенсії на користь ОСОБА_1 в період з 01.01.2005 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 24.09.2009 року як інваліду ІІ групи внаслідок захворювання пов’язаного з наслідками аварії на ЧАЕС відповідно до ст.ст. 49,50, ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»виходячи з мінімального розміру пенсії за віком згідно ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». В решті позову відмовлено.
Вказана постанова мотивована тим, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, визнана інвалідом 2 групи внаслідок захворювання, пов’язаного з участю у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»особам, віднесеним до І категорії, що визнані інвалідами 2 групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75% від мінімальної пенсії за віком. Згідно із вимогами ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»пенсія особам, віднесеним до І категорії, які є інвалідами 2 групи внаслідок ліквідації Чорнобильської катастрофи, не повинна бути нижчою 8 мінімальних пенсій за віком. Стосовно пропущення позивачем строку звернення до суду, який передбачений ст. 99 КАС України, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем такий не пропущений, оскільки відповідно до ч.2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суми пенсії, неодержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком. Щодо вимоги про зобов’язання відповідача проводити нарахування в майбутньому, то суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову у її задоволенні, оскільки суд не вправі вирішувати спори на майбутній час.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області подало апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду в якій просить скасувати оскаржувану постанову і прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема зазначає, що виплачуючи позивачу пенсію Управління діяло у спосіб, визначений законодавством та у межах своїх повноважень.
Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з»явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає за можливе розглядати справу у їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду скасуванню з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Як безспірно встановлено судом першої інстанції, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії, її визнано інвалідом 2 групи. Положеннями статті 14 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»її віднесено до І категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Право позивача на одержання пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв»язок з Чорнобильською катастрофою відповідачем не оспорюється, тому на підставі ч.3 ст.72 КАС України доказуванню не підлягає.
Відповідно до частини першої статті 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами 2 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів 2 групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
За таких обставин колегія суддів приходить до переконання, що позивач має право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (частина друга статті 46 Конституції України).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при визначенні розміру пенсій позивачеві, застосуванню підлягають частина перша статті 50 та частина четверта статті 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови Кабінету Міністрів України № 1293 від 27 грудня 2005 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», № 530 від 28.05.2008 року та № 654 від 16.07.2008 року, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Колегія суддів вважає безпідставним покликання відповідача на частину п'яту статті 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, а також інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.
Зі статей 50 та 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання, що положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не слід брати до уваги, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50 та 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до частини третьої статті 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка носить імперативний характер, на переконання колегії суддів свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення такого мінімуму.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму. Оскільки позивачеві слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Тому, відмова відповідача у проведенні такого перерахунку у разі встановлення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом є протиправною.
Поряд з цим, колегія суддів апеляційної інстанції, вважає, що суд першої інстанції частково задовольняючи позовні вимоги неправильно застосував норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що позивач має право на призначення та виплату пенсії в розмірі, не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком. В той же час, колегія суддів вважає, що посилання відповідача на пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду, який передбачений ч.2 ст. 99 КАС України є обґрунтованими, а тому суд апеляційної інстанції виходить за межі доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України.
Посилання представника відповідача на пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду, який передбачений ч.2 ст.99 КАС України, колегія суддів вважає обґрунтованими з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
У зв’язку з тим, що пенсія позивачу у розмірі, визначеному ст.ст. 50, 54 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»не нараховувалось відповідачем, колегія суддів вважає, що в даному випадку слід застосовувати річний строк звернення до адміністративного суду відповідно до ст. 99 КАС України, оскільки іншими нормативно-правовими актами не визначено строк звернення до суду за не нарахованими пенсіями, відтак, посилання суду першої інстанції на ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення»є помилковим, оскільки вона регламентує строки звернення до суду щодо нарахованих сум пенсій.
В той же час, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказана позивачем сума, яка підлягає до стягнення, а також наведені розрахунки не можуть братись до уваги, оскільки здійснення перерахунку пенсії є компетенцією органу Пенсійного фонду України.
Колегія суддів також вважає, що відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про подальший перерахунок пенсії у разі підвищення розміру мінімальної пенсії за віком, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, оскільки відсутні будь-які підстави вважати, що права позивача будуть порушуватись відповідачем у майбутньому.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, а саме дії відповідача щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 пенсії та додаткової щомісячної пенсії за шкоду заподіяну здоровю слід визнати протиправними та зобов’язати Управління Пенсійного фонду в Снятинському районі Івано-Франківської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров»ю в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком з 07.08.2008 року (з врахуванням строку звернення до суду) по 24 вересня 2009 року (станом на день прийняття судового рішення).
У задоволенні позовних вимог за період з 1 січня 2005 року по 07 серпня 2008 року слід відмовити у зв’язку з пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду.
Керуючись ст.ст. ч. 3, 160, 195, 196, п.3 ч.1 ст. 198, п.п. 1, 3, 4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст.ст. 207, 254 КАС України, колегія суддів, –
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області – задовольнити частково.
Постанову Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 24 вересня 2009 року в справі № 2-а-368/09 –скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії у відповідності до статей 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 07 серпня 2008 року по 24 вересня 2009 року.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії як інваліду 2 групи згідно ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, а також додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком згідно із вимогами статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»з 07 серпня 2008 року по 24 вересня 2009 року.
В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але згідно вимог Закону України №1691-VI від 18.02.2010 року може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду України в порядку цивільного судочинства протягом двох місяців з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий : Судді : ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повний текст постанови виготовлений та підписаний 04.06.2010 року