ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 червня 2010 р. Справа № 20577/10
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді – Заверухи О.Б.,
суддів – Любашевського В.П., Ніколіна В.В.,
при секретарі судового засідання – Грищишин Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 28 січня 2010 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вирівський гранітний кар»єр»до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України про визнання протиправними дій, визнання нечинним наказу та зобов»язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИЛА:
У листопаді 2009 року ТзОВ «Вирівський гранітний кар»єр»звернулось до суду з позовом до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України про визнання нечинним наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 19.04.2007 р. № 199 «Про анулювання спеціального дозволу на користування надрами від 05.05.2003 року, реєстраційний № 2978, виданого Товариству з обмеженою відповідальністю «Вирівський гранітний кар»єр»повністю.
В процесі судового розгляду позивач неодноразово уточнював позовні вимоги, згідно заяви від 21.01.2010 року просив суд: визнати протиправними дії Міністерства охорони навколишнього природного середовища України і визнати нечинним наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 19.04.2007 р. № 199 «Про анулювання спеціальних дозволів на користування надрами»в частині анулювання спеціального дозволу на користування надрами (ліцензії) від 05.05.2003 року реєстраційний № 2978, виданого Товариству з обмеженою відповідальністю «Вирівський гранітний кар»єр»(п. 112 Переліку спеціальних дозволів на користування надрами з метою видобування корисних копалин, які підлягають анулюванню (додаток № 1 до наказу МОНПС України від 19.04.2007 року № 199)); зобов'язати Міністерства охорони навколишнього природного середовища України видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Вирівський гранітний кар»єр»ліцензію (спеціальний дозвіл) на користування надрами, корисні копалини - граніт, об'єкт ліцензування –Вирівське - 2 родовище.
В обґрунтування позовних вимог зазначало про те, що оскаржуваний наказ прийнято без відома позивача, про оскаржуваний наказ позивачу відомо не було, перевірку відповідачем проведено без відома позивача, а відтак, вважає, що дії відповідача при прийнятті наказу слід визнати протиправними, а наказ нечинним, оскільки було порушено чинне законодавство, яке регулює спірні правовідносини. Оскаржуваним наказом відповідача анульовано ліцензію, видану позивачу на користування надрами з тих підстав, що товариство протягом двох років не приступило до користування надрами. Однак, такі дії відповідача є неправомірними, оскільки згідно пункту 6 статті 26 Кодексу України про надра право користування надрами припиняється у разі якщо користувач без поважних причин протягом двох років не приступив до користування надрами. Відповідно до ч. 2 ст. 26 Кодексу України про надра право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, а у випадках, передбачених пунктами 4, 5, 6 цієї статті, у разі незгоди користувачів, - у судовому порядку. Оскільки позивачем згоди на припинення права користування надрами надано не було та немає судового рішення щодо припинення права користування надрами, позивач вважає, що відповідно до законодавства України у відповідача відсутні повноваження для прийняття наказу від 19.04.2007 р. № 199 щодо анулювання спеціального дозволу (ліцензії). Крім вищевказаного, зазначає також про те, що для повного захисту порушених прав позивача, слід зобов'язати відповідача видати йому ліцензію взамін анульованої для того, щоб підприємство могло здійснювати господарську діяльність.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 28 січня 2010 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Міністерства охорони навколишнього природного середовища України щодо анулювання спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами від 05 травня 2003 року № 2978, виданого Товариству з обмеженою відповідальністю «Вирівський гранітний кар»єр». Визнано нечинним наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 19.04.2007 р. № 199 «Про анулювання спеціальних дозволів на користування надрами»в частині анулювання спеціального дозволу на користування надрами (ліцензії) від 05.05.2003 р. реєстраційний № 2978, виданого Товариству з обмеженою відповідальністю «Вирівський гранітний кар»єр»(п. 112 Переліку спеціальних дозволів на користування надрами з метою видобування корисних копалин, які підлягають анулюванню (додаток № 1 до наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 19.04.2007 р. № 199). В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що відповідачем неправомірно прийнято рішення про анулювання ліцензії, оскільки в даних правовідносинах слід застосовувати статтю 26 Кодексу України про надра, у відповідності до якої право користування надрами з тих підстав, що користувач без поважних причин протягом двох років не приступив до користування надрами, може бути припинено органом, який надав надра в користування, лише за згодою користувача, а за відсутності такої - у судовому порядку. Оскільки позивач згоду на припинення права користування надрами не давав, відповідач з позовом до ТОВ «Вирівський гранітний кар»єр»про припинення права користування надрами до суду не звертався, а відтак, відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень, та не у спосіб, передбачений законами України, а тому дії відповідача при прийнятті оскаржуваного наказу є протиправними, а наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 19.04.2007 р. № 199 «Про анулювання спеціальних дозволів на користування надрами» в частині анулювання спеціального дозволу на користування надрами (ліцензії) від 05.05.2003 р. реєстраційний № 2978, виданого Товариству з обмеженою відповідальністю «Вирівський гранітний кар'єр»(п. 112 Переліку спеціальних дозволів на користування надрами з метою видобування корисних копалин, які підлягають анулюванню (додаток № 1 до наказу МОНПС України від 19.04.2007 р. № 199)) є нечинним. Стосовно посилань відповідача на пропущення позивачем строку звернення до суду, то суд першої інстанції дійшов до висновку, що такий не пропущений, оскільки позивачу на момент винесення рішення про анулювання ліцензії не було відомо про його існування, про факт винесення оскаржуваного рішення позивач дізнався лише у 2009 році з листа Державної геологічної служби від 2 липня 2009 року № 25/08-2727, який надійшов на адресу контрагента позивача ТОВ «ТД Щебінь України», після чого позивач відразу звернувся з позовом до суду. Стосовно вимог позивача про зобов’язання Міністерства охорони навколишнього природного середовища України видати Товариству ліцензію (спеціальний дозвіл) на користування надрами, корисні копалини - граніт, об'єкт ліцензування –Вирівське - 2 родовище, то суд першої інстанції прийшов до висновку, що такі вимоги є безпідставними, оскільки ліцензію (спеціальний дозвіл) позивачу видано строком на 10 років, її анулювання визнано неправомірним, відтак, порушене право позивача слід вважати відновленим.
Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України подало апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки суд першої інстанції неповністю з»ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, вказує на те, що Міністерство при прийнятті оскаржуваного наказу діяло у відповідності до законодавства України, яке регулює дані відносини, оскільки проведеною перевіркою встановлено, що позивач не приступив до користування надрами, на яке видано ліцензію впродовж двох років, що є підставою для її анулювання. Крім того зазначає про те, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що позивачем не пропущено річний строк звернення до адміністративного суду, оскільки про анулювання спеціального дозволу на користування надрами від 05.05.2003 року № 2978 позивачу стало відомо ще в травні 2007 року з листа Державної геологічної служби від 14.05.2007 року № 06/306-08/5.
Позивачем подано заперечення на апеляційну скаргу в яких зазначає про те, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, просить залишити її без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги заперечив, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.
Представник відповідача в судове засідання не з»явився, про дату, час і місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч.4 ст. 196 КАС України, вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у його відсутності.
Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що 05 травня 2003 року за № 2978 Міністерством екології та природних ресурсів України Товариству з обмеженою відповідальністю «Вирівський гранітний кар'єр»видано ліцензію (спеціальний дозвіл) на користування надрами - видобування гранітів в якості сировини для виробництва бутового каменю та щебеню строком на десять років.
06 вересня 2006 року Північною територіальною інспекцією державного контролю за веденням робіт по геологічному вивченню та використанню надр проведено перевірку додержання вимог чинного законодавства у сфері користування надрами ТОВ «Вирівський гранітний кар'єр». Перевірку проведено без участі представника Товариства.
За результатами даної перевірки встановлено, що власник ліцензії протягом 2003-2006 років розробку родовища не розпочав.
26.09.2006 Північною територіальною інспекцією був направлений лист №347 в адресу начальника Управління державного геологічного контролю, в якому було повідомлено про виявлені порушення під час проведення перевірки та запропоновано анулювати спеціальний дозвіл від 05.05.2003 № 2978, виданий ТОВ «Вирівський гранітний кар»єр».
04.10.2006 Управління державного геологічного контролю направило лист № 30/07-3/490 Державній геологічній службі, в якому запропонувало Міжвідомчій робочій групі з питань надрокористування розглянути питання щодо анулювання спеціального дозволу від 05.05.2003 № 2978.
Рішенням Міжвідомчої робочої групи від 25.10.2006 року прийнято рішення про анулювання ТзОВ «Вирівський гранітний кар»єр»спеціального дозволу на користування надрами від 05.05.2003 року № 2978.
Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 19.04.2007 року № 199 анульовано ТОВ «Вирівський гранітний кар'єр»спеціальний дозвіл на користування надрами від 05.05.2003 № 2978 у зв’язку з тим, що надрокористувач не приступив до користування надрами протягом двох років, у відповідності до пункту 19 Порядку надання у 2007 році спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 березня 2007 року № 480, у зв'язку із наявністю підстав для анулювання та враховуючи рішення Міжвідомчої робочої групи з питань надрокористування.
З огляду на встановлені судом першої інстанції обставини та наявні у справі докази, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до пункту 19 Порядку надання у 2007 році спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 березня 2007 року №480 Мінприроди анулює дозвіл у разі коли суб»єкт господарської діяльності протягом двох років, а для нафтогазоперспективних площ, родовищ нафти і газу - 180 календарних днів, з початку дії спеціального дозволу не приступив до користування ділянкою надр без поважних причин.
Статтею 26 Кодексу України про надра встановлено, що право користування надрами припиняється у разі: 1) якщо відпала потреба у користуванні надрами; 2) закінчення встановленого строку користування надрами; 3) припинення діяльності користувачів надр, яким їх було надано у користування; 4) користування надрами з застосуванням методів і способів, що негативно впливають на стан надр, призводять до забруднення навколишнього природного середовища або шкідливих наслідків для здоров'я населення; 5) використання надр не для тієї мети, для якої їх було надано, порушення інших вимог, передбачених спеціальним дозволом на користування ділянкою надр; 6) якщо користувач без поважних причин протягом двох років, а для нафтогазоперспективних площ та родовищ нафти та газу - 180 календарних днів не приступив до користування надрами; 7) вилучення у встановленому законодавством порядку наданої у користування ділянки надр.
Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, а у випадках, передбачених пунктами 4, 5, 6 цієї статті, у разі незгоди користувачів, - у судовому порядку. При цьому питання про припинення права користування земельною ділянкою вирішується у встановленому земельним законодавством порядку.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив, що позивач згоди на припинення права користування надрами не давав, відповідач з позовом до ТОВ «Вирівський гранітний кар'єр»про припинення права користування надрами до суду не звертався, а відтак, висновок про відсутність у відповідача повноважень для прийняття спірного наказу є правильним та відповідає вимогам законодавства.
Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність посилань відповідача щодо пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду з наступних підстав.
Згідно ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що при проведенні перевірки позивач присутнім не був, спірний наказ приймався без його участі, а про порушення своїх прав дізнався лише у 2009 році з листа Державної геологічної служби від 02 липня 2009 року №25/08-2727, який надійшов в адресу його контрагента - ТОВ «ТД Щебінь України». Посилання апелянта на те, що позивачу було відомо про прийняття оскаржуваного наказу з листа Державної геологічної служби від 14.05.2007 року № 06/306-08/5 колегія вважає необґрунтованими, оскільки відповідачем не доведено та не надано доказів про те, що позивач був обізнаний із змістом цього листа та його отримував.
Із врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що позивач звернувся до адміністративного суду в межах встановленого ст. 99 КАС України строку, оскільки дізнався про порушення свого права лише у 2009 році.
Що стосується позовних вимог ТзОВ «Вирівський гранітний кар»єр» про зобов’язання відповідача видати позивачу ліцензію (спеціальний дозвіл) на користування надрами, корисні копалини - граніт, об»єкт ліцензування –Вирівське - 2 родовище, то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що такі вимоги є безпідставними, оскільки вірним способом відновлення порушеного права позивача є скасування наказу про анулювання ліцензії, внаслідок чого ліцензія поновлює свою дію до закінчення строку на який її було видано.
Із врахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 28 січня 2010 року у справі № 2а-7363/09 –без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий: О.Б. Заверуха
Судді: В.П. Любашевський
ОСОБА_1
Повний текст ухвали виготовлений
та підписаний 02.07.2010 року