ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2010 р. Справа № 85607/09
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді Старунського Д.М.
Суддів Ніколіна В.В. , Богаченка С.І.
при секретарі судового засідання Федунів Б.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3 на постанову Сихівського районного суду м. Львова від 20 жовтня 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Львівської міської ради про скасування ухвали,
в с т а н о в и л а:
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 11.11.2008 року звернулися в суд з адміністративним позовом до Львівської міської ради, в якому просять скасувати ухвалу шостої сесії четвертого скликання Львівської міської ради №508 від 29.05.2003 року в частині зарахування будівлі по вул..Майданна, 9 в м. Львові до комунальної власності територіальної громади м. Львова.
Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 20 жовтня 2009 року в задоволенні позову відмовлено у звязку з пропуском строку звернення до суду.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3 оскаржили його в апеляційному порядку. В апеляційних скаргах просять постанову Сихівського районного суду м. Львова від 20 жовтня 2009 року скасувати і справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Вимоги за апеляційними скаргами обґрунтовують тим, що судом першої інстанції були недостатньо досліджені докази та обставини справи, рішення постановлено з порушенням норм матеріального права. Зазначають, що строк звернення до суду пропущений ними з поважних причин, оскільки про існування оскаржуваної ухвали Львівської міської ради їм стало відомо лише в 2008 році.
Вказують, що про опублікування даної ухвали на веб-сайті їм нічого не було відомо, а тому суд повинен був зважити на ці обставини і визнати причину пропуску строку звернення до суду поважною, та обчислювати його початок з дня коли особа дізналася про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивачі в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ч.4 ст.196 КАС України, вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності.
Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційних скарг заперечив та просить залишити їх без задоволення.
Судом першої інстанції встановлено, що 29 травня 2003 року на 6-ій сесії 4-го скликання Львівської міської радою прийнято ухвалу №508, якою зараховано до комунальної власності територіальної громади м. Львова ряд об’єктів нерухомого майна, в тому числі будівлю по вул..Майданна, 9 в м. Львові.
Заслухавши суддю-доповідача,пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін з таких підстав.
Відповідно до ст.105 ЦК Української РСР (від 18 липня 1963 року), що була чинною на момент прийняття ухвали Львівської міської ради №508 від 29.05.2003 року громадянин, який збудував або будує жилий будинок, здійснив або здійснює його перебудову чи прибудову без встановленого дозволу, або без належно затвердженого проекту, або з істотними відхиленнями від проекту, або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, не вправі розпоряджатися цим будинком чи частиною його (продавати, дарувати, здавати в найом тощо).
За позовом виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів такий будинок або частина його можуть бути безоплатно вилучені судом і зараховані до фонду місцевої Ради народних депутатів або за рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів знесені громадянином, який провадив самовільне будівництво, або за його рахунок. Знесення чи вилучення будинку, який побудовано чи будується з істотними відхиленнями від проекту або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, провадиться, коли громадянин не привів його, після попередження, у відповідність з проектом чи зазначеними нормами і правилами.
Господарські і побутові будівлі та споруди, зведені громадянином без встановленого дозволу або належно затвердженого проекту, чи з істотними відхиленнями від проекту, або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, за рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів зносяться громадянином, який провадив самовільне будівництво, або за його рахунок.
Одержані при знесенні жилого будинку або частини його, господарських і побутових будівель та споруд будівельні матеріали залишаються у власності громадянина, який провадив самовільне будівництво.
Таким чином, зарахування будівлі по вул..Майданна, 9 в м. Львові до комунальної власності територіальної громади м. Львова можливе після відповідного рішення суду про безоплатне вилучення цієї будівлі.
Разом з тим, згідно ч. 1, 2 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачі оскаржили ухвалу від 29.05.2003 року шляхом подачі адміністративного позову 11.11.2008 року, що підтверджено штемпелем вхідної кореспонденції /а.с.2/, тобто з пропуском річного строку.
Також, колегією суддів, встановлено, що оскаржувана ухвала є нормативно-правовим актом органу місцевого самоврядування, який, відповідно до затвердженого регламенту Львівської міської ради офіційно оприлюднюється шляхом опублікування на веб-сайті чи в інший визначений спосіб. Будь-які дані, які б підтверджували покликання позивачів на те, що про дану ухвалу дізнались лише у 2008 році відсутні, як і дані щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду.
Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, переконана, що судом першої інстанції прийнято вірне рішення, і в задоволенні адміністративного позову відмовлено правомірно.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову – без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
у х в а л и л а:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Сихівського районного суду м. Львова від 20 жовтня 2009 року у справі №2а-15/09 – без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України – з дня складання ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя Старунський Д.М.
Судді Ніколін В.В. , Богаченко С.І.
Ухвала у повному обсязі складена 27.04.2010 року.