АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 червня 2009 року. м. Київ.
Колегія суддів судової палати
з кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого Ігнатюка О.В.
суддів Капічон О.М., Матюшко М.П.
з участю: прокурора Чупринської Є.М.
потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляцією потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 квітня 2009 року,
в с т а н о в и л а :
Органом досудового слідства ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, із середньою технічною освітою, одружений, який має на утриманні малолітню дитину, не працюючий, який мешкає у АДРЕСА_1, який в силу ст. 89 КК України визнається таким, що не має судимості,
обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, а саме в тому, що він 10 листопада 2006 року близько 21 год. 10 хв., керуючи технічно справним автомобілем «Шевроле Лачетті», д/н НОМЕР_1, рухаючись по вул. Київській м. Бровари у напрямку м. Києва із швидкістю понад 60 км/год, допустивши порушення п.п. 1.5, 2.3 «б», 8.7.3 «е», 8.10, 12.4 ПДР України, виїхав на перехрестя із вулицею Гагаріна на заборонений червоний сигнал світлофора для регулювання руху транспортних засобів, де вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_5, яка переходила проїзну частину вулиці Київська по регульованому пішохідному переходу на зелене світло світлофора для регулювання руху пішоходів. Внаслідок наїзду пішоход ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження, від яких померла.
Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 квітня 2009 року ОСОБА_1, за злочин, передбачений ч.2 ст. 286 КК України звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п. «б», ст.1 і ст.6 Закону України „Про амністію” від 19 квітня 2007 року, кримінальна справа про його обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України закрита у зв'язку із амністією, на підставі п.4 ч.1 ст. 6 КПК України.
На цю постанову потерпілими подано апеляцію у якій порушене питання про скасування постанови із поверненням справи на новий судовий розгляд. В обґрунтування апеляції потерпілі послались на те, що закриття кримінальної справи на даній стадії процесу є незаконним, оскільки на ній не вирішується питання про винність особи. Вважали, що при вирішенні питання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі акту амністії судом із неналежною повнотою буди враховані дані про особу обвинуваченого, його ставлення до злочину та поведінка протягом досудового слідства. На думку апелянтів, при вирішенні питання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі акту амністії неправильно був застосований кримінальний закон. Вважали, що у суду були підстави для застосування щодо ОСОБА_1 додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, а також те, що у межах даної кримінальної справи повинен був бути розглянутий цивільний позов потерпілих. Просили постанову Броварського міськрайонного суду від 10 квітня 2009 року скасувати, справу направити на новий судовий розгляд.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:
потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які апеляцію підтримали і підтвердили доводи цієї апеляції, вважали, що судом першої інстанції ОСОБА_1 незаконно звільнений від кримінальної відповідальності, оскільки його винність у вчиненні злочину могла бути встановлена лише судом, на думку апелянтів ОСОБА_1 могло бути призначене додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, що прямо передбачено Законом України «Про амністію» від 19 квітня 2007 року, окрім того, вважали, що у межах кримінальної справи повинен був бути розглянутий їх цивільний позов, просили задовольнити їх апеляцію;
обвинуваченого ОСОБА_1, який заперечував проти задоволення апеляції, вважав, що його обґрунтовано звільнено від кримінальної відповідальності, він визнає свою вину у вчиненні даного злочину і йому відомі наслідки закриття справи на підставі акту амністії, просив постанову суду залишити без змін;
прокурора, який заперечував проти апеляції, послався на те, що дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ч.2 ст. 286 КК України, підсудний підпадає під дію Закону України «Про амністію» від 19 квітня 2007 року, звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності було проведене відповідно до вимог закону, просив апеляцію залишити без задоволення, а постанову суду - без змін;
вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція не підлягає до задоволення.
Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, який був вчинений 10 листопада 2006 року. ОСОБА_1 визнається таким, що не має судимостей, має дитину, якій, станом на день набрання чинності Законом України „Про амністію” від 19 квітня 2007 року, не виповнилось 18-ти років (була малолітньою). Матеріали справи містять дані про те, що ОСОБА_1 не позбавлений батьківських прав. Наведені обставини указують на те, що ОСОБА_1 підпадає під перелік осіб, передбачений п."б" ст.1 Закону України "Про амністію" від 19 квітня 2007 року.
Обов'язковою умовою застосування щодо особи амністії є згода цієї особи на застосування амністії (ст.9 Закону України "Про амністію" від 19 квітня 2007 року).
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 заявив клопотання про застосування щодо нього амністії. Відповідно до ст. 6 Закону України "Про амністію" від 19 квітня 2007 року, особи, які підпадають під дію ст.1 цього Закону, кримінальні справи стосовно яких перебувають у провадженні судів і не розглянуті судами підлягають звільненню від кримінальної відповідальності. За умови поширення на ОСОБА_1 ст. 1 Закону України "Про амністію" від 19 квітня 2007 року, вчинення злочину до набрання чинності цим Законом, наявності його згоди на застосування амністії, та відсутністю даних, які б указували на те, що ОСОБА_1 підпадає під дію ст. 7 зазначеного вище Закону, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі акту амністії та про необхідність закриття кримінальної справи. Дії суду першої інстанції на цій стадії процесу відповідають вимогам ст. 248 КПК України.
Доводи апеляції потерпілих про необхідність постановлення у цій справі обвинувального вироку суперечать вимогам ст. 6 Закону України «Про амністію» від 19 квітня 2007 року у відповідності до яких при поширенні на особу вимог ст. 1 цього Закону та наявності клопотання особи про застосування щодо неї акту амністії, закриття справи та звільнення цієї особи від кримінальної відповідальності є обов'язковим. У зв'язку із тим, що ст. 6 Закону України «Про амністію» від 19 квітня 2007 року є спеціальною нормою по відношенню до ст. 6 КПК України, то у випадку дотримання вимог ст. 1 зазначеного вище Закону та наявності відповідного клопотання, є необхідним саме закриття провадження у справі із звільненням підсудного від кримінальної відповідальності, а не постановлення у справі вироку із звільненням від покарання.
Не обґрунтованими є посилання потерпілих на відсутність даних про те, що ОСОБА_1 не позбавлений батьківських прав, оскільки матеріали справи такі дані містять.
Доводи апеляції потерпілих про необхідність розгляду цивільного позову не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції, оскільки звільнення від кримінальної відповідальності та закриття справи у відповідності до вимог Закону України «Про амністію» від 19 квітня 2007 року не перебуває у залежності від вирішення цивільного позову. Окрім того, у випадку закриття справи у зв'язку із актом амністії, що є закриттям справи із нереабілітуючих підстав і проводиться виключно за згодою винної особи, потерпілі не позбавлені права заявити позов у порядку цивільного судочинства.
Посилання потерпілих на можливість призначення ОСОБА_1 додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами не ґрунтується на вимогах закону, оскільки звільнення особи від кримінальної відповідальності виключає можливість призначення їй будь-яких покарань, як основних, так і додаткових. Щодо вимог ст. 14 Закону України «Про амністію» від 19 квітня 2007 року, то за змістом даної норми закону вона застосовується лише у випадку звільнення особи від основного покарання чи подальшого його відбування.
Постанова Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 квітня 2009 року щодо ОСОБА_1 відповідає вимогам закону, підстав для її зміни або скасування колегія суддів не вбачає в зв'язку із чим залишає апеляцію потерпілих без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст. 365, 366, 382 КПК України колегія суддів,
у х в а л и л а :
Апеляцію потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 квітня 2009 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
СУДДІ
Ігнатюк О.В. Капічон О.М. Матюшко М.П.
(підпис) (підпис) (підпис)
«З оригіналом згідно»
Суддя Ігнатюк О.В.