ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2010 р. Справа № 94008/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
головуючого судді Яворського І.О.,
суддів: Дяковича В.П., Сапіги В.П.,
при секретарі судового засідання Куземському В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Колорит» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2009 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Колорит» до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,-
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач, Відкрите акціонерне товариство «Колорит» в жовтні 2004 року звернулось з позовом в суд до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську та просило визнати недійсними податкові повідомлення-рішення №0007891800, №0007881800, №0007871800 від 25 березня 2004 року в частині донарахування штрафних фінансових санкцій в сумі 10986,33 грн.
В обґрунтування своїх вимог вказує на те, що оскільки позивач подає річну податкову декларацію з земельного податку, що узгоджується з Законом України «Про плату за землю» то строк сплати такого податку відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» становить 70 днів. Та додає, що ці строки товариством не були порушені. Позивач також зазначає, що посилання відповідача на Закони України про Державний бюджет на 2001-2004 роки є безпідставним, оскільки Законами які регулюють спірні правовідносини є Закон України «Про плату за землю», який є спеціальним та Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» і тільки вони встановлюють порядок, розміри та строки сплати земельного податку.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 07 грудня 2004 року в справі № А-8/223 адміністративний позов було задоволено.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного господарського суду в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07 грудня 2004 року в справі № А-8/223 та відмовити в задоволенні адміністративного позову.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21 березня 2005 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07 грудня 2004 року в справі № А-8/223 – без змін.
26.04.2005 року Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську подано касаційну скаргу до Вищого господарського суду України на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21 березня 2005 року.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 04 листопада 2005 справу передано на розгляд Вищого адміністративного суду України у зв’язку з набранням чинності Кодексом адміністративного судочинства України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 липня 2009 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську задоволено частково, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07 грудня 2004 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21 березня 2005 року скасовано та справу направлено на новий розгляд до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.
При цьому Вищим адміністративним судом України зазначено, що враховуючи межі застосування Закону України «Про плату за землю» та за принципом превалювання спеціальної норми над загальною, положення Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є спеціальною нормою у галузі податкового законодавства, а Закон України «Про плату за землю» є загальною з цих питань. Загальні норми можуть бути застосовані лише щодо питань неврегульованих спеціальною нормою права.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2009 року в справі № 2а-2242/09/0970 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням Відкритим акціонерним товариством «Колорит» подано апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2009 року в справі № 2а-2242/09/0970 та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає те, що оскільки товариство подає річну податкову декларацію з земельного податку, що узгоджується з Законом України «Про плату за землю» то строк сплати такого податку відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» становить 70 днів. Та додає, що ці строки товариством не були порушені. Позивач також зазначає, що посилання відповідача на Закони України про Державний бюджет на 2001-2004 роки є безпідставним, оскільки Законами які регулюють спірні правовідносини є Закон України «Про плату за землю», який є спеціальним та Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» і тільки вони встановлюють порядок, розміри та строки сплати земельного податку.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Колорит» слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.
Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську проведено перевірку ВАТ «Колорит» з питань своєчасності і повноти сплати в бюджет податків, зборів та інших обов’язкових платежів за період з 01.04.2001 року по 25.03.2004 року.
За результатами перевірки складено акт № 457/153 від 25.03.2004 року. На підставі вказаного акту податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 25.03.2004 року № НОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій на суму 1 100,26 грн., №0007881800 про застосування штрафних санкцій на суму 1 855,37 грн. та № НОМЕР_2 про застосування штрафних санкцій на суму 8 030,70 грн. Вказані штрафні санкції застосовані за несвоєчасну сплату товариством узгоджених сум податкових зобов’язань з плати за землю (земельного податку).
Відповідно до ч. 5 ст. 227 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов’язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.
Судом касаційної інстанції зазначено, що враховуючи межі застосування Закону України «Про плату за землю» та за принципом превалювання спеціальної норми над загальною, положення Закону України «Про погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є спеціальною нормою у галузі податкового законодавства, а Закон України «Про плату за землю» є загальною з цих питань. Загальні норми можуть бути застосовані лише щодо питань неврегульованих спеціальною нормою права.
Відповідно до преамбули Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
А згідно преамбули Закону України «Про плату за землю» цей Закон визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.
При цьому норми Закону України «Про плату за землю», які є загальними з питань оподаткування застосовуються лише щодо питань не врегульованих спеціальною нормою права, тобто Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Так пп. 4.1.4 п. 4.1. ст.4 Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:
а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;
б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);
в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;
г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.
Відповідно до пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 вказаного вище Закону платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
А згідно ст. 14 Закону України «Про плату за землю» ( на момент виникнення спірних правовідносин) юридичні особи самостійно обчислюють суму земельного податку в порядку, визначеному цим Законом за формою, встановленою Головною державною податковою інспекцією України, щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого подають дані відповідній державній податковій інспекції.
При цьому в ст. 17 цього Закону зазначено, що земельний податок сплачується рівними частками власниками земельних ділянок, земельних часток (паїв) і землекористувачами - виробниками товарної сільськогосподарської і рибної продукції та громадянами до 15 серпня і 15 листопада, а всіма іншими платниками - щоквартально до 15 числа наступного за звітним кварталом місяця.
Таким чином згідно Закону України «Про плату за землю» базовим розрахунковим податковим періодом з земельного податку є квартал.
Однак колегія суддів вважає, за потрібне зазначити, що норма статті 17 Закону України «Про плату за землю» на 2001, 2002, 2003, 2004 роки зупинялась, а тому така норма до спірних правовідносин застосована бути не може.
Як вбачається з матеріалів справи позивач, відповідно до ст. 14 Закону України «Про плату за землю» подавав річну податкову декларацію з земельного податку з розбивкою рівними частинами на кожен місяць та сплачував земельний податок за кожен місяць, що стверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.
Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» прив’язує сплату податку до строків подання податкової декларації.
Позивач, як зазначалось вище подає річну податкову декларацію, а вносить платежі по сплаті земельному податку кожного місяця, а тому пп. 4.1.4 п. 4.1. ст.4 Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в даній ситуації застосовуватися не може, так як строк в 70 днів для річної декларації не застосовуються по місячних платежах, а по місячних платежах не подається податкова декларація за місяць.
Тому застосуванню до спірних правовідносин підлягають норми Закону України «Про плату за землю» та норми Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», які визначають суми штрафів за порушення строків сплати земельного податку визначених Законом України «Про плату за землю».
Однак, як зазначалось вище дія норми ч. 1 ст. 17 Закону України «Про плату за землю», яка визначає строки сплати земельного податку була зупинена на 2001, 2002, 2003, 2004 роки, отже не діяла.
Проте колегія суддів зазначає, що строки сплати земельного податку в ці періоди були врегульовані Законами України «Про Державний бюджет України на 2001 рік», «Про Державний бюджет України на 2002 рік», «Про Державний бюджет України на 2003 рік», «Про Державний бюджет України на 2004 рік».
Зокрема в ст. 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2001 рік» зазначено, що земельний податок та орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній та комунальній власності, сплачуються платниками (крім громадян та виробників сільськогосподарської і рибної продукції) щомісячно до 15 числа наступного місяця за звітним.
В ч. 3 ст. 51 Закону України «Про Державний бюджет України на 2002 рік» вказано, що орендна плата за земельні ділянки та земельний податок сплачуються платниками (крім громадян та виробників сільськогосподарської і рибної продукції) за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Аналогічні норми містяться і в Законах України «Про Державний бюджет України на 2003 рік», «Про Державний бюджет України на 2004 рік».
Тому виходячи з положення згідно якого Закон про Державний бюджет України на поточний рік регулює бюджетні відносини, зокрема, у сфері наповнення бюджету через механізми справляння податків, колегія суддів вважає, що норми Законів про державний бюджет на відповідні роки можуть бути застосовані до спірних правовідносин, якщо іншими (спеціальними законами) такі відносини не врегулювані або дія таких норм зупинена.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів заначає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об’єктивно і всебічно з’ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги її не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.
Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Колорит» залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2009 року в справі № 2а-2242/09/0970 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі, відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України – з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя І.О. Яворський
Судді В.П. Дякович
ОСОБА_1
Повний текст
виготовлено та підписано
28.12.2010 р.